Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №729/1237/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1237/26 2/729/1079/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – Булиги Н. О.

секретаря Романченко С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Бобровиця цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до Бобровицького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 837 грн. 17 коп. та судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.11.2021 року ОСОБА_1 встановив мобільний додаток «monobank», який є сервісом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та дозволяє надавати банківські послуги клієнту дистанційно через смартфон.

Після проходження процедури реєстрації та дистанційної ідентифікації. відповідач шляхом застосування цифрового власноручного підпису підписав Анкету-заяву та Запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank». Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного Договору відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано платіжну картку № НОМЕР_1 із встановленим кредитним лімітом до використання у розмірі 5000 грн. У подальшому ОСОБА_1 скористався послугою «Кредит До завтра», за умовами якої банк надає клієнту грошові кошти на споживчі цілі шляхом їх зарахування на поточний рахунок.

Оформлення кредиту «До завтра» здійснювалося дистанційно у мобільному додатку «monobank» шляхом подання відповідної заяви, підписаної удосконаленим електронним підписом. Клієнт самостійно обирав суму кредиту та строк сплати процентів, а процентна ставка залежно від визначеної банком групи кредитного ризику становила 0,3 % або 0,5 % на день. Строк користування таким кредитом становив один рік з можливістю його дострокового погашення.

У період з 11.12.2024 року по 18.12.2024 року відповідач оформив у мобільному додатку вісім кредитів «До завтра»: один кредит у розмірі 3 000 грн. та сім кредитів по 1 000 грн. кожний, за кожним з яких встановлена процентна ставка 0,3 % на день (109,5 % річних). Зазначені заяви були підписані відповідачем шляхом накладення удосконаленого електронного підпису.

Станом на 12.07.2025 року відповідачем було допущено прострочення платежу понад 30 календарних днів за кредитом «До завтра» № N20.30.0013415820 від 11.12.2024 року, у зв`язку з чим заборгованість за цим кредитом була перенесена на поточний рахунок. Таким чином, банком були надані кошти на погашення заборгованості за кредитом «До завтра» шляхом кредитування рахунку, після чого відповідна заборгованість підлягала погашенню клієнтом згідно з Умовами Договору.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо належного та своєчасного погашення кредитної заборгованості не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на дату звернення банку до суду становить 14 837 грн. 17 коп.

Вважаючи свої права порушеними, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14 837 грн. 17 коп., а також понесені судові витрати.

Ухвалою від 12 серпня 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.

07.09.2026 представник відповідача, адвокат Рясний Владислав Денисович, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що не погоджується із вимогами АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у частині стягнення 1 358 грн 37 коп. заборгованості за пенею та/або штрафами. Посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вказав, що у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а нараховані з 24 лютого 2022 року штрафні санкції підлягають списанню кредитодавцем. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що нарахована позивачем заборгованість за пенею та/або штрафами у розмірі 1 358 грн 37 коп. стягненню не підлягає, та просить відмовити у задоволенні позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Від представника позивача ОСОБА_2 10.09.2026 року надійшли письмові пояснення, у яких остання зазначила, що заборгованість відповідача у розмірі 13 478,80 грн. утворилася внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитами «До завтра». У зв`язку з відсутністю на рахунку відповідача достатньої суми власних коштів для погашення чергових платежів, банком здійснювалося списання процентів, комісій та залишків кредитної заборгованості за рахунок встановленого кредитного ліміту. Вказані операції, на думку представника позивача, здійснювалися відповідно до погоджених сторонами умов договору та призвели до формування заборгованості за кредитним лімітом. Крім того, внаслідок непогашення відповідачем заборгованості за кредитним лімітом банком було нараховано та списано відсотки за користування кредитним лімітом у сумі 1 358,37 грн., з яких 758,62 грн. — списання відсотків за травень 2025 року, 435,30 грн. — списання відсотків за червень 2025 року та 164,45 грн. — списання за прострочення за кредитом 12.07.2025.

Представник позивача також зазначила, що відображення у позовній заяві суми 1 358,37 грн. як заборгованості за пенею зумовлене особливостями автоматизованої банківської системи та має виключно технічний характер. За твердженням позивача, зазначена сума за своєю правовою природою не є неустойкою, а становить нарахування за користування кредитним лімітом, здійснені відповідно до умов договору, зокрема із застосуванням базової процентної ставки 3,1 % на місяць. Посилаючись на положення договору, представник позивача вважає заявлену до стягнення заборгованість у загальному розмірі 14 837,17 грн. обґрунтованою та просила долучити подані пояснення до матеріалів справи.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Представниця позивача, у поданій заяві просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання також не з`явилися. Відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи позовної заяви та заперечення, викладені у відзиві, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 11.11.2021 року ОСОБА_1 пройшов процедуру реєстрації у мобільному додатку «monobank» та встановив ділові відносини з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Згідно з довідкою про етапи реєстрації, відповідач зазначив фінансовий номер телефону, підтвердив його одноразовим OTP-паролем, надав документи для ідентифікації, після чого пройшов дистанційну відеоверифікацію. Надалі відповідач поставив цифровий власноручний підпис на екрані смартфону, ознайомився з Анкетою-заявою та Запевненням Клієнта, підписав їх у мобільному додатку та отримав примірники підписаних електронних документів (а.с.104-106).

Відповідно до Анкети-заяви та Запевнення Клієнта, останні разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank | Universal Bank», Тарифами Банку, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять Договір про надання банківських послуг. Підписанням зазначених документів відповідач підтвердив ознайомлення з умовами Договору, отримання його примірника у мобільному додатку та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

За умовами Договору для вчинення правочинів та здійснення операцій у мобільному додатку використовується удосконалений електронний підпис. Генерація ключової пари, що складається з особистого та відкритого ключів, здійснюється за допомогою смартфону клієнта після його ідентифікації, а відкритий ключ зазначається в Анкеті-заяві.

На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок та надано можливість користуватися банківськими продуктами «monobank». З матеріалів справи вбачається, що відповідач активно користувався рахунком: здійснював численні операції з перерахування, отримання та витрачання коштів. Зокрема, виписка за рахунком НОМЕР_2 містить відомості про рух коштів за період з 11.11.2021 року до 13.05.2026 року. Станом на 13.05.2026 року залишок заборгованості за цим рахунком становив 14 837,17 грн. (а.с.109-110, 22-63).

У подальшому відповідач скористався окремим кредитним продуктом Банку «Кредит До завтра». З наданих Банком заяв клієнта вбачається, що у період з 11.12.2024 року по 18.12.2024 року ОСОБА_1 оформив вісім кредитів «До завтра»: 11.12.2024 року — на суму 3 000 грн, 12.12.2024 року — на суму 1 000 грн, 13.12.2024 року — три кредити по 1 000 грн кожний, 16.12.2024 року — на суму 1 000 грн, 17.12.2024 року — на суму 1 000 грн та 18.12.2024 року — на суму 1 000 грн. За кожним із зазначених кредитів встановлено денну процентну ставку 0,3 %, що становить 109,5 % річних.(а.с.64-103).

Фактичне надання відповідачу кредитних коштів повністю підтверджується також випискою по рахунку, у якій відображена операція «Кредит До завтра на 30 днів» із зарахуванням всіх коштів на рахунок відповідача.

Паспортом споживчого кредиту за послугою «До завтра» передбачено, що кредит надається на споживчі цілі у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на поточний рахунок, строк кредитування становить 365/366 календарних днів, процентна ставка — 109,5 % річних, або 0,3 % на день, та є фіксованою.

Станом на 12.07.2025 року відповідач допустив прострочення виконання зобов`язань за кредитом «До завтра» понад 30 календарних днів. У зв`язку з цим заборгованість за зазначеним кредитом була перенесена на поточний рахунок відповідача, тобто Банком було здійснено кредитування рахунку з метою погашення заборгованості за кредитом «До завтра», після чого відповідна сума підлягала поверненню Банку відповідно до умов Договору.

Із виписки по рахунку також вбачається, що після перенесення заборгованості Банком здійснювалися нарахування та списання, пов`язані з кредитною заборгованістю. Зокрема, 01.07.2025 року відображено списання процентів за червень у сумі 435,30 грн, а 12.07.2025 року — списання 164,45 грн. із призначенням «За прострочення по кредиту».

Згідно з розрахунком Банку та випискою з рахунку, станом на 13.05.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 14 837,17 грн., з яких: 13 478,80 грн. — загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 1 358,37 грн. — заборгованість за пенею.

Таким чином, наданими позивачем письмовими та електронними доказами підтверджується укладення між сторонами Договору про надання банківських послуг, оформлення відповідачем кредитів «До завтра», фактичне отримання та використання кредитних коштів, а також невиконання ним у повному обсязі зобов`язань щодо їх повернення, унаслідок чого утворилася непогашена заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 478,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 358,37 грн. суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Згідно з ч. 3 цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. При цьому правова природа відповідних нарахувань визначається не лише їх найменуванням у договорі чи розрахунку заборгованості, а насамперед підставами виникнення обов`язку щодо їх сплати та порядком обчислення.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до складу заявленої до стягнення суми включено 1 358,37 грн., яку самим Банком визначено як заборгованість за пенею. Водночас у письмових поясненнях представник позивача зазначила, що таке відображення зумовлене технічними особливостями автоматизованої банківської системи, а спірна сума фактично є процентами за користування кредитними коштами, нарахованими із застосуванням базової ставки 3,1 % на місяць та підвищеної ставки у разі прострочення виконання зобов`язання.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує, що у поданому Банком розрахунку спірні нарахування віднесено саме до пені, тоді як заборгованість за порушення грошового зобов`язання зазначена у розмірі 0 грн. Крім того, виписка за рахунком містить операцію від 12.07.2025 року на суму 164,45 грн із призначенням «За прострочення по кредиту». Проте належних доказів, які б підтверджували наявність технічної помилки у розрахунку та обґрунтовували віднесення всієї спірної суми виключно до процентів за правомірне користування кредитними коштами, позивачем не надано.

Суд зазначає, що нарахування, які здійснюються у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання, залежно від їх змісту та умов договору можуть мати характер відповідальності за його порушення, незалежно від формального найменування таких платежів. Водночас. відповідно до ст. 81 ЦПК України, саме на позивача покладається обов`язок доведення підстав та правомірності заявлених до стягнення сум. У даному випадку надані Банком докази не дозволяють достовірно встановити, що вся сума 1 358,37 грн. становить саме договірні проценти за користування кредитом, а не платежі, пов`язані з простроченням виконання зобов`язання.

При цьому, суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання відповідних договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

На зазначені положення законодавства посилався і представник відповідача у поданому відзиві, заперечуючи проти стягнення нарахованих Банком штрафних санкцій у період дії воєнного стану.

Таким чином, враховуючи, що спірна сума у розмірі 1 358,37 грн. визначена позивачем у розрахунку як пеня, а належних та достатніх доказів на підтвердження іншої правової природи зазначених нарахувань і правомірності їх стягнення Банком не надано, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», а саме стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.11.2021 року в розмірі 13 478,80 грн. за тілом кредиту. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення решти заборгованості, пені в сумі 1 358,37 грн., слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 13 478,80 грн. із заявлених 14 837,17 грн., то з відповідача на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 023 грн. 32 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 526, 527, 530, 599, 638, 628, 1050, 1048, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 258,259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.11.2021 року у розмірі 13 478 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 3 023 (три тисячі двадцять три) гривні 32 копійки судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду

Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига