Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №216/2639/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 216/2639/26

Провадження № 2/650/4158/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді – Сікори О. О.,

за участю секретаря судового засідання – Завістовської Л. А.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Фартушну Маргариту Володимирівну — звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позивачка просить розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 30 травня 2025 року, та після його розірвання залишити їй прізвище « ОСОБА_3 ».

На обґрунтування позову зазначено, що сімейне життя між подружжям не склалося у зв`язку з відсутністю взаєморозуміння та різними поглядами на сімейні цінності. Сторони тривалий час проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не мають спільних планів на майбутнє. На переконання позивачки, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливими і суперечать її інтересам. Спільних дітей подружжя не має, спору щодо поділу майна в межах заявленого позову немає.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року цивільну справу № 216/2639/26 за цим позовом передано за територіальною підсудністю до Великоолександрівського районного суду Херсонської області. Згідно із супровідним листом від 28 липня 2026 року справу направлено до цього суду разом із випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Із доданого до позовної заяви свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30 травня 2025 року вбачається, що 30 травня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 309.

Позивачка повідомила, що фактичні сімейні стосунки припинено, подружжя проживає окремо, спільного господарства не веде. Вона наполягає на припиненні шлюбу. Заявлені обставини свідчать про відсутність у позивачки волі до подальшого збереження сімейних відносин.

Оцінюючи заявлені вимоги, суд виходить із положень Конституції України, Сімейного кодексу України та засад свободи і добровільності шлюбу.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права й обов`язки у шлюбі та сім`ї. Державна охорона сім`ї не означає обов`язку особи всупереч власному волевиявленню продовжувати сімейні відносини, які фактично припинилися.

За змістом статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до статті 24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі статтею 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Разом із тим ці відносини передбачають добровільне бажання подружжя підтримувати сімейний союз, а не лише наявність державної реєстрації шлюбу.

Частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Відповідно до частини першої статті 110 цього Кодексу позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За приписами статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що суд має встановити фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову, а рішення про розірвання шлюбу ухвалювати тоді, коли подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитимуть істотним інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей.

Беручи до уваги викладені в позові обставини, характер сімейних відносин та наполягання позивачки на розірванні шлюбу, суд вважає, що подружні стосунки фактично припинені, відновлення сімейного життя за відсутності відповідного волевиявлення є неможливим, а збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки. Правових підстав примушувати її залишатися у шлюбі суд не встановлює.

Відсутність у подружжя спільних дітей, зазначена в позовній заяві, не створює перешкод для розірвання шлюбу в судовому порядку. Майнові питання сторони перед судом у цій справі не порушували, тому вони не входять до предмета розгляду.

Статтею 113 Сімейного кодексу України встановлено право особи, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивачка просить залишити їй прізвище « ОСОБА_3 », така вимога відповідає закону і підлягає задоволенню.

Суд враховує, що відповідно до матеріалів, надісланих Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу, судовий збір за подання позову в розмірі 1 331,20 грн був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України та позивачці не повертався. Вимоги про стягнення судового збору з відповідача в прохальній частині позову не заявлено, тому питання про його стягнення на користь позивачки не вирішується.

Таким чином, досліджені обставини в їх сукупності дають підстави для задоволення позову про розірвання шлюбу та вирішення питання про прізвище позивачки відповідно до заявлених нею вимог.

Керуючись статтями 21, 24, 55, 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд —

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 30 травня 2025 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 309.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_3 ».

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Суддя О. О. Сікора