Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №523/5795/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/5795/26

Провадження №1-кп/523/1413/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

15.10.2026 м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026163490000175 від 15 лютого 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 a м. Одесі, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді старшого майстра ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2026 року близько 16 год 30 хв ОСОБА_3 під час спілкування із службовими особами УПП в Одеській області ДПП НПУ, ігноруючи законні вимоги працівників патрульної поліції, перебуваючи на пасажирському сидінні транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Vaneo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився на розі вулиць Отамана Чепіги та Наливної в м. Одесі, виказуючи своє невдоволення фактом зупинки транспортного засобу та вимоги працівника поліції пред`явити, розуміючи, що вказана особа є працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки, безпричинно почав висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою. На прохання припинити свою неналежну поведінку, не реагував.

Надалі, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що т.в.о. командира взводу ОСОБА_7 , який був одягнений у формений одяг, є працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», діючи умисно, протиправно, на ґрунті раптово виниклої неприязні до вказаного працівника поліції у зв`язку з виконанням ним покладених на нього службових обов`язків, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , чим спричинив йому тілесне ушкодження у виді синця та садна слизової оболонки верхньої губи справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України та пояснив, що їхав разом із жінкою на таксі із селища Котовського додому, був у стані алкогольного сп`яніння. Водій таксі поїхав по вул. Отамана Чепіги та, побачивши мобільний блокпост, різко повернув і почав рухатися в зворотному напрямку. Після цього їх наздогнав службовий автомобіль, в якому були працівники поліції, які підійшли до автомобіля та попросили обвинуваченого вийти та надати документи. ОСОБА_3 не вийшов з автомобіля та попросив їх представитися, проте, вони цього не зробили. Оскільки вони застосували до водія автомобіля фізичну силу, ОСОБА_3 , вважаючи, що стосовно нього також може бути застосована сила, наніс удар рукою в обличчя одному з працівників поліції. В цей момент інший поліцейський схватив його за руку, чим припинив дії обвинуваченого. ОСОБА_3 у вчиненому розкаювався, просив призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 року. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк 2 роки.

Захисник ОСОБА_6 просила при призначенні покарання застосувати ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив провести судовий розгляд без його участі та призначити покарання відповідно до закону та на розсуд суду, зазначив, що будь-яких претензій до ОСОБА_3 не має.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів та залучення експертів і витрат на їх проведення.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши надані прокурором докази, що характеризують його особу, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав повністю, розкаявся), особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем Збройних Сил України, раніше не судимий, на обліках у спеціалізованих медичних установах не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Ураховуючи викладене, зважаючи на відсутність тяжких наслідків та претензій з боку потерпілого, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд вважає, що призначення найсуворішого виду покарання, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, про яке просив прокурор, не буде відповідати принципам справедливості та співмірності, оскільки покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, а тому вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту, обраного обвинуваченому закінчився 15 квітня 2026 року. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374, 376, 625 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: лазерний компакт-диск DVD-R з відеозаписом з нагрудної камери екіпажу патрульної поліції «ОКЕАН 403» у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за 15 лютого 2026 року та лазерний компакт-диск DVD-R з відеозаписом з відеореєстратра службового транспорту працівників патрульної поліції екіпажу «ОКЕАН 403» у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за 15 лютого 2026 року, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, може бути подана до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1