Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №521/14408/23 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/14408/23

1-кп/521/628/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Дата і місце постановлення вироку:

14 жовтня 2026 року, м. Одеса.

Назва та склад суду, секретар судового засідання:

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження:

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62023080030000180 від 13.05.2023 року.

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Вільшанка, Кіровоградської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за мобілізацією – старший стрілець 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , з середньою освітою, не одружений.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Прокурор – ОСОБА_4 , обвинувачений – ОСОБА_3 , захисник – ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді старшого стрільця 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 ЗУ «Про оборону України», ч.1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, 15.03.2023 року, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та приймати участь в бойових діях, в умовах воєнного стану, вчинив нез`явлення вчасно без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , та ухилився від проходження військової служби до 23.05.2023 року.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

Частина 5 ст. 407 КК України – нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

Суд з`ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження допиту осіб, документів, наданих сторонами, відповідно до яких:

- допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 провину у скоєнні кримінального правопорушення та відмовився від надання показів. Щиро розкаявся;

- відомості щодо нез`явлення вчасно ОСОБА_3 на військову службу внесені до ЄРДР (витяг з ЄРДР за №62023080030000180);

- 17.08.2026 року ОСОБА_3 був затриманий та 18.08.2026 року у відношенні нього обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (протокол затримання особи від 17.08.2026 року, ухвала Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.08.2026 року про обрання запобіжного заходу);

- військовою частиною проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_3 військової частини. (службове розслідування);

- обвинувачений раніше не судимий (вимоги від 23.05.2023 року та від 27.08.2026 року); під медичним наглядом в КНП «Вільшанська лікарня» у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (довідка).

Інших доказів сторони не надавали. Клопотань щодо визнання доказів недопустимими не заявляли.

При цьому суд керується рішенням ВС (справа №521/11693/16-к провадження №51-380 км 17), в якому у мотивувальній частині вироку зазначено Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин».

Вказаний висновок був зроблений в зв`язку з тим, що на думку ВС місцевий суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК України не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду.

В даному випадку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним суд на підставі наданих сторонами доказів встановив всі відомості відповідно до вимог ст. 374 КПК України та в такому випадку ані законодавець, ані позиція ВС, ані загальні засади кримінального провадження не зобов`язує суд вимагати від прокурора надання додаткових доказів на підтвердження правової позиції.

Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивності (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України), а також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини забороняє вимагати від сторін подання доказів на підтвердження правової позиції та вимагає від суду прийняття рішення на підставі наданих доказів. Під час розгляду кримінального провадження – це рішення у разі визнання особи виправданою або визнання особи винуватою.

Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

Відповідно до ст. 66 КК України, суд встановлює обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості зазначати вказані обставини у вироку.

Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:

Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).

Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення – згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину; особу винного, а саме те, що він раніше не судимий; його вік – 49 років та соціальне положення – не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч.5 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

З урахуванням призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за необхідне, до набрання вироком законної сили, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:

Призначити за ч.5 ст. 407 КК України покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання:

Строк відбування покарання рахувати з моменту вступу вироку у законну силу.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Рішення про залік досудового тримання під вартою:

Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме з 17.08.2026 року по (відповідно до ч.1 ст. 115 КПК України з вказівкою на подію) набрання вироком законної сили.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Порядок отримання копій вироку та інші відомості:

Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1