Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №503/1127/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1127/26

Провадження № 2/503/1026/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Банті Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що судовим наказом Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2025 року у справі № 503/1679/25 з нього було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу наразі позивач ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 та має з останньою спільну дитину – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого дружина позивача перебуває у відпусті по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не має власного доходу. При цьому позивач відзначає, що з народженням другої дитини та зміною його сімейного стану становище його сім`ї значно погіршилося, а сплата аліментів на першу дитину в розмірі визначеному при видачі судового наказу призводить до того, що його друга дитина матеріально забезпечена значно гірше, що порушує принцип рівності прав дітей. Також позивач відзначає те, що не має власного житла, тому винаймає квартиру. У зв`язку з чим позивач змушений для захисту своїх майнових прав пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини – ОСОБА_3 за судовим рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2025 року у справі № 503/1679/25, а саме зменшивши розмір аліментів з частини до 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання цього позову і до досягнення дитиною повноліття.

10.08.2026 року ухвалою суду (а.с.16-17) у даній справі відкрито провадження та призначено проведення розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно роз`яснено відповідачу її право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу суду відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали надіслано сторонам у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України, та була отримана ними, а саме: позивачем, у порядку встановленому пунктом 4 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою його проживання, яка була зазначена ним у змісті своєї позовної заяви (а.с.2) на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, про що свідчить рекомендованого поштового відправлення № R067255177955 (а.с.45-49), яке 01.09.2026 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою про те, що адресат відсутній; відповідачем, у порядку встановленому пунктом 3 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою її зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 06.08.2026 року № 03-17/3064 (а.с.15), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення № R068139819369 про вручення їй 20.08.2026 року рекомендованого поштового відправлення № R067255177203 (а.с.23).

27.08.2026 року, тобто у встановлений судом 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження, представник відповідач а – адвокат Бантя Н.О. подала до суду відзив на позовну заяву (відзив) з використанням системи «Електронний суд» (а.с.26-29), в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі посилаючись на ті обставини, що позивачем не доведено заявлені ним обставини про погіршення свого матеріального становища, зокрема не додано доказів про доходи його дружини. При цьому відзначає те, що зміст довідки про доходи позивача вказує на те, що у відповідний період його дохід збільшився, що спростовує його доводи про погіршення свого матеріального стану. Висловила думку про те, що твердження позивача про те, що його друга дитина матеріально забезпечена значно гірше за першу дитину, є його оціночним судженням, яке не підтверджено доказами. Позивачем необґрунтовано заявленого розміру аліментів в 1/6 частини його доходу. Водночас представник позивача послалась на судову практику Верховного Суду стосовно позиції про те, що народження другої дитини саме по собі не є безумовною підставою для зменшення аліментів. Також відзначила, що задоволення позову суперечить інтересам малолітнього сина та принципу пріоритету інтересів дитини. В свою чергу до самого відзиву додано доказ його надсилання іншому учаснику справи – позивачу в паперовій формі цінним листом № 6860700117716 з описом вкладення, у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та пункту 2 ч.5 ст. 178 ЦПК України, а саме копію відповідного опису вкладення та фіскального чеку відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» про оплату за пересилання відповідного рекомендованого листа (а.с.43). При цьому, судом до матеріалів справи долучено роздруківку із сервісу https://track.ukrposhta.ua/?barcode з інформацією щодо стану доставки відповідного відправлення (а.с.44), згідно змісту якого останнє було вручено одержувачу 01.09.2026 року.

09.09.2026 року ухвалою суду (а.с.63-64) у даній справі закрито підготовче провадження та призначено її розгляд по суті, а також, серед інших процесуальних питань, встановив строки для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачу для подання заперечення.

У встановлений судом строк позивач не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, відповідь на відзив не подав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлений ним позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити з підстав зазначених ним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.1 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, шляхом надіслання їй судової повістки поштою за адресою її зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 06.08.2026 року № 03-17/3064 (а.с.15), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, яка також була повідомлена суду її представником у змісті поданого відзиву (а.с.26) на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 178 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення № R068168059942 про вручення їй 18.09.2026 року рекомендованого поштового відправлення № R067275733234 із судовою повісткою, а також шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету її представника – адвоката Банті Н.О., про що свідчить довідка від 09.09.2026 року про доставку електронного документу (а.с.68).

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Бантя Н.О., яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити в його задоволенні посилаючись на обставини зазначені нею у відзиві.

Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим пункти 1 і 4 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачають, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

Сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 12.02.2020 року (а.с.7), актовий запис № 29 від 12.02.2020 року.

13.10.2025 року Кодимським районним судом Одеської області у справі № 503/1679/25 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10.04.2026 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , яка змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданим Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 10.04.2026 року (а.с.10), актовий запис № 29.

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача ОСОБА_1 народилася спільна з ОСОБА_8 дитина – дочка ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого року Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 10.04.2026 року (а.с.9), актовий запис № 85.

Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , внаслідок чого за період з 01.01.2026 року по 30.06.2026 року, тобто за шість місяців, отримав дохід у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця) в загальному розмірі 120304 грн 65 коп., при цьому розмір сплачених аліментів за цей період становить 42073,58 грн, що підтверджує копія довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_4 від 17.07.2026 року № 6309 (а.с.11).

В свою чергу витрати відповідача ОСОБА_2 на оплату послуг у садочку №11 м. Болград за вихованця ОСОБА_3 за період з 08.10.2025 року по 15.05.2026 року разом становлять 2021 грн, про що свідчать копії відповідних платіжних інструкцій АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.31-35).

Також відповідачем ОСОБА_2 надано суду фіскальні чеки про придбання дитячого одягу (труси дитячі, джинси дитячі, двох футболок поло, одна з яких визначена як дитяча) на загальну суму 2375,00 грн (а.с.41) та спортивного інвентаря (підлогова груша для боксу) вартістю 635 грн (а.с.30).

За період 13.01.2025 року по 12.08.2026 року наявні численні звернення до лікаря за отриманням медичної допомоги для малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджують копії записів, результатів лабораторних досліджень та оцінки стану його здоров`я із медичної картки останнього (а.с.36-40).

Нормативно-правове застосування:

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Згідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На підставі ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-III (надалі за текстом Закон), кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 12 Закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно з ч.1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно до ч .2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

У відповідності до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи даний позов, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо матеріального забезпечення дитини, передбаченого ст. 141, 180 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, у відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 року.

Висновки суду

- щодо обґрунтованості позову:

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Положенням ч.2-3 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальний обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача разом з поданням відзиву.

По-перше суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням в нього другої дитини, оскільки не надано доказів про свої доходи, зокрема відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, які можна отримати як за зверненням до органу Державної податкової служби України так і шляхом виконання електронного запиту в «Електронному кабінеті» Державної податкової служби України через офіційний веб-сайт за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/.

В свою чергу копія довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_4 від 17.07.2026 року № 6309 (а.с.11), на думку суду не є достатнім і допустимим доказом про доходи особи, оскільки містить відомості про нарахування доходу (заробітку / грошового забезпечення військовослужбовця) тільки за місцем проходження військової служби, що водночас не виключає можливості наявності у особи інших видів доходу, зокрема від оренди нерухомості, іншої діяльності цивільно-правового характеру.

Таким чином суд відзначає, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів не лише зміни свого матеріального стану, зокрема його погіршення, але і взагалі доказів про свій дійсний матеріальний стан.

Окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та саме по собі не свідчить про погіршення матеріального стану та не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), а також застосований в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

У зв`язку з чим суд вважає, що позивачем не доведено погіршення свого матеріального становища.

По-друге суд відзначає, що позивач ОСОБА_1 має двох дітей, які народженні від нього різними жінками.

У відповідності до положень абзацу першого ч.1 ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-III, всі діти на території України, незалежно від, серед іншого, народження дітей і їх батьків або будь-яких інших обставин, мають рівні права, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. З таким висновком погодився Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21)

З врахуванням зазначеного суд вважає, що за умов стягнення з ОСОБА_1 на утримання його першої дитини – сина ОСОБА_3 аліментів в розмірі частини його заробітку (доходу), то його участь в утриманні його другої дитини – дочки ОСОБА_3 має відповідати також розміру частини його заробітку (доходу).

Таким чином загальні витрати позивача ОСОБА_1 на утримання його двох дітей становлять (50%) всіх видів його заробітку (доходу).

При цьому, положення ч.3 ст. 128 КЗпП передбачає, що розмір відрахувань із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Відтак суд вважає, що навіть за умов працевлаштованості (проходження військової служби) позивача ОСОБА_1 і отримання ним виключно доходу у вигляді заробітку (грошового забезпечення військовослужбовця), то загальний розмір його витрат на утримання своїх двох дітей все ж не перевищує вище згаданого граничного розміру відрахувань.

По-третє суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем суду не надано жодних доказів на підтвердження зазначених в позовній заяві обставин про те, що:

- його дружина ОСОБА_4 , яка є матір`ю його другої дитини – дочки ОСОБА_3 , перебуває у відпусті по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не має власного доходу, шляхом надання відповідних відомостей щодо особи ОСОБА_4 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, а за відсутності в нього таких відомостей, не просив суд витребувати їх в порядку ст. 84 ЦПК України, зокрема шляхом витребування відповідних відомостей від ДПС про доходи своєї дружини; та

- винаймання ним житла (квартири), зокрема щодо не лише самого цього факту, але і на підтвердження розміру самих витрат на це, шляхом надання копії відповідної годи та/або платіжних документів про здійснення оплати.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи вищевикладене суд вважає, що заявлений позивачем позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

- щодо розподілу судових витрат:

Приймаючи до уваги, що відповідачем ОСОБА_2 суду не повідомлено про понесення яких-небудь судових витрат у даній справі, то судом за умов відмови в задоволенні позову не встановлено судових витрат, які б потребували розподілу при ухваленні даного рішення.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 , до ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 , про зменшення розміру аліментів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 15.10.2026 року.

Суддя Д.В. Вороненко