Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №947/37813/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/37813/26

Провадження № 3/947/3645/26

13.10.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 760354 від 01.09.2026 року ) –

ВСТАНОВИВ:

01.09.2026 року о 03:36 год., за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленко, біля будинку № 44-А, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував транспортним засобом – електричним самокатом «JET», без державного номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, після чого відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Адвокат Коляда О.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до суду письмове клопотання, в якому просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначила, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного керування ОСОБА_1 електросамокатом, а також належної фіксації його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Посилалася на порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та встановленого порядку проведення огляду, недоліки оформлення процесуальних документів, відсутність безперервної відеофіксації обставин правопорушення та неналежну поведінку поліцейських під час спілкування із ОСОБА_1 . Вважала, що зазначені порушення ставлять під сумнів достовірність зібраних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, долучені до них письмові докази та відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, перевіривши доводи сторони захисту та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у випадках, передбачених законом, у відповідному закладі охорони здоров`я.

Порядок проведення такого огляду визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно з п. 3 розділу I зазначеної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема, є запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів.

Як встановлено судом, 01.09.2026 року о 03:36 годині ОСОБА_1 керував електросамокатом «JET» по вул. Євгена Чикаленка в м. Одесі, поблизу будинку № 44-А, маючи зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів.

Зазначені ознаки стали підставою для висунення працівниками поліції вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Водночас ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу та в закладі охорони здоров`я відмовився.

Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 760354 від 01.09.2026 року та дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.

Зокрема, відеозаписи безпосередньо підтверджують факт керування ОСОБА_1 електросамокатом «JET», а також зафіксовану відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи доводи адвоката Коляди О.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , щодо відсутності належних доказів керування транспортним засобом, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються змістом досліджених відеозаписів, на яких зафіксовано відповідні обставини.

При цьому суд зазначає, що відеозапис є самостійним джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, а тому його доказове значення не залежить виключно від наявності інших письмових документів, якщо він дозволяє достовірно встановити фактичні обставини правопорушення.

Доводи захисника про відсутність належної фіксації відмови від проходження огляду також не знайшли свого підтвердження, оскільки дослідженими відеозаписами зафіксовано відповідну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд виходить із того, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку полягає не у фактичному перебуванні особи у стані алкогольного сп`яніння, а у відмові водія від проходження огляду, проведення якого вимагалося працівниками поліції відповідно до встановленого законом порядку.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду не вимагається обов`язкового встановлення фактичного стану алкогольного сп`яніння за результатами медичного дослідження, оскільки така відмова становить самостійну форму об`єктивної сторони правопорушення.

Посилання сторони захисту на відсутність акта огляду із застосуванням спеціального технічного засобу суд відхиляє, оскільки у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 відповідний огляд фактично не проводився, а тому результати такого огляду об`єктивно не могли бути оформлені.

Відсутність акта огляду за таких обставин сама по собі не свідчить про порушення встановленого порядку документування відмови, якщо остання належним чином зафіксована відповідно до вимог ст. 266 КУпАП.

Щодо посилань захисника на недоліки оформлення направлення до закладу охорони здоров`я суд зазначає, що такі недоліки мають оцінюватися з урахуванням їх характеру та впливу на дотримання встановленої законом процедури.

Самі по собі формальні недоліки оформлення окремого процесуального документа не є безумовною підставою для визнання всіх зібраних доказів недопустимими, якщо вони не перешкоджали особі усвідомити зміст законної вимоги працівника поліції, пройти запропонований огляд та реалізувати передбачені законом права.

Також суд не погоджується з доводами захисника щодо неналежної поведінки працівників поліції під час спілкування із ОСОБА_1 як підстави для закриття провадження.

Навіть за наявності окремих порушень правил професійної етики працівниками поліції такі обставини самі по собі не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та не зумовлюють автоматичної недопустимості доказів. Вирішальним є встановлення того, чи вплинули відповідні дії на законність отримання доказів, усвідомлення особою змісту вимоги пройти огляд та реалізацію її процесуальних прав.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що використання працівниками поліції неофіційної форми спілкування вплинуло на достовірність зафіксованих відеозаписами обставин або саме по собі позбавило ОСОБА_1 можливості пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Посилання сторони захисту на презумпцію невинуватості суд також враховує, однак зазначає, що відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Разом із тим зазначений принцип не перешкоджає встановленню винуватості на підставі сукупності належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених судом у встановленому законом порядку.

У цьому випадку протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції узгоджуються між собою щодо істотних обставин правопорушення, а саме факту керування транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Окремо суд враховує, що відсутність державного номерного знака на електросамокаті та відсутність вимоги щодо державної реєстрації певних категорій легких персональних електричних транспортних засобів самі по собі не виключають поширення на їх водіїв вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху. Водночас віднесення конкретного електросамоката до транспортних засобів у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП має ґрунтуватися на його встановлених технічних характеристиках та відповідних нормах законодавства.

За результатами оцінки досліджених доказів суд вважає встановленими факт керування ОСОБА_1 електросамокатом «JET», наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для висунення вимоги пройти огляд, та його відмову від проходження такого огляду.

Суд також враховує, що усвідомлена відмова від виконання законної вимоги працівника поліції щодо проходження огляду свідчить про умисний характер відповідної поведінки.

Таким чином, за умови встановлення правового статусу електросамоката як транспортного засобу, що охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, та підтвердження дотримання процедури огляду зазначені обставини є достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на наведене доводи сторони захисту щодо відсутності факту керування та відмови від проходження огляду суд вважає спростованими дослідженими доказами, а решту заперечень такими, що підлягають оцінці з урахуванням їх істотності для дотримання встановленого законом порядку проведення огляду.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.