Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №497/2532/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.10.2026

Справа № 497/2532/26

Провадження № 3/497/501/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мунтянової В.Р.,

захисника особи, відносно якої складено протокол,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Болградського РВП ГУНП в Одеській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 видане 19.01.2024 року ДАІ 5143,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2026 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 763908 від 05.09.2026 року (надалі - протокол) поліцейським СРПП Болградського РВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Акимовим О.Л.

Так, з протоколу слідує, що «05.09.2026 року о 20:44 годині, громадянин ОСОБА_1 в с.Калчева по вул. Гагаріна, 102 керував автомобілем NISSAN ALMERA д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП» (а.с.1).

В судовому засіданні 13.10.2026 року:

Особа відносно якої складено протокол ОСОБА_1 - не прибув, хоча був повідомлений належним чином.

Захисник особи відносно, якої складено протокол надав детальні, послідовні, обґрунтовані пояснення щодо події, яка відбулася 05.09.2026 року, просив суд визнати протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №763908 від 05.09.2026 та Акт огляду (складені в період умисного вимкнення камери з 20:46:39 по 21:06:23 та без зазначення в Акті дати й номера приладу “Драгер”) неналежними та недопустимими доказами.

Вважати огляд на стан алкогольного сп`яніння, який було проведено інспектором СРПП Болградського РВП ГУНП в Одеській області Акимовим О.Л. відносно ОСОБА_1 05.09.2026 недійсним, на підставі ч.5 ст.266 КУпАП . А відтак провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В своїх пояснених зазначив, що в матеріалах справи відсутня цифрова фіксація моменту руху саме ОСОБА_1 , безпідставності зупинки та необґрунтованості вимог поліцейського.

З наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачається, що екіпаж патрульної поліції фактично підійшов до автомобіля NISSAN ALMERA д.н.з. НОМЕР_2 , який вже перебував у нерухомому (стоячому) стані, і всередині якого сидів ОСОБА_1 .. Жодного факту чи моменту безпосереднього руху вказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 цифровими засобами патрульних не зафіксовано.

Більш того, навіть якщо припустити, що за кермом під час руху перебував ОСОБА_2 , аналіз відеозапису з реєстратора патрульного автомобіля за проміжок часу з 20:43:31 по 20:43:52 фіксує, що транспортний засіб рухається по вул. Гагаріна в с. Калчева абсолютно рівно. Траєкторія руху автомобіля є чіткою, стабільною, водій не вчиняє жодного порушення Правил дорожнього руху України. Незважаючи на це, о 20:43:53 екіпаж поліції, за відсутності будь-яких законних та обґрунтованих підстав, вмикає проблискові маячки та здійснює зупинку транспортного засобу «просто так».

Звернув увагу на грубе порушення вимог безперервності відеозапису: приховане складання документів поза межами відеофіксації. Надані суду відеозаписи патрульної поліції не є повними, а складаються з окремих, відірваних один від одного фрагментів. Факт умисного переривання зйомки підтверджується безпосередньо фіксацією на відео №3, де інспектор на початку запису сам зазначає репліку: «Продолжили відеофіксацію...».

Хронологічний аналіз наданих відеофайлів викриває грубу та умисну маніпуляцію з боку поліцейського: інспектор вимкнув камеру о 20:46:39 годині та знову ввімкнув її лише о 21:06:23 годині.

Упродовж цих майже 20 хвилин повного завідомого вимкнення реєстратора (з 20:46:39 по 21:06:23) екіпаж поліції перебував у повній темряві правового поля, сховавши свої дії від цифрового контролю. Саме в цей не зафіксований на камеру проміжок часу патрульні одноосібно виготовили та сфальсифікували ключові процесуальні документи у справі, про що свідчать часові відмітки на самих бланках.

Направлення на медичний огляд водія згідно з текстом, нібито було складено інспектором о 20:50 годині. Протокол про адміністративне правопорушення згідно з текстом, нібито був складений та підписаний інспектором о 21:05:49 годині.

Таке вибіркове вимкнення камери в моменти, коли мають фіксуватися найважливіші процесуальні дії - роз`яснення прав, ознайомлення з текстом звинувачення та безпосереднє заповнення документів, повністю нівелює допустимість процесуальних документів як доказів.

Так, з метою надання правомірної оцінки та визнання відеозапису як доказу правомірним та допустимим відеозапис має бути безперервним, та на ньому мають бути зафіксовані усі події, на які посилається поліцейський в протоколі. Вибіркове ввімкнення камери лише у «вигідні» для патрульних секунди прямо суперечить п.5 Розділу 11 Інструкції №1026 та робить матеріали справи про адміністративне правопорушення, нікчемними.

Порушення алгоритму пропозиції огляду та критичні дефекти Актів.

Згідно з ч.2 ст.266 КУпАП та Інструкцією МВС №1452/735, огляд на місці проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. На дослідженому Відео №1 зафіксовано, що інспектор пропонує ОСОБА_1 пройти тест «Драгер», проте взагалі не пред`являє в кадрі сам технічний пристрій, не розпаковує сертифікований мундштук та не знайомить особу зі свідоцтвом про повірку приладу.

Окремо захист наголошує на суттєвих дефектах Акта огляду на стан алкогольного сп`яніння . У вказаному документі взагалі відсутня дата його складання .

У графі Акта «за допомогою...» зазначено лише загальну текстову назву: «Алкотестер Драгер», проте повністю відсутній унікальний серійний чи заводський номер спеціального технічного засобу. Цей номер також жодним чином не озвучується інспектором на наявних відеозаписах.

Відсутність індивідуального номера приладу та дати складання в процесуальному документі робить неможливим ідентифікацію пристрою та ставить під обґрунтований сумнів фактичну наявність такого спеціального технічного засобу у розпорядженні екіпажу поліції в момент висунення вимог. Такий Акт є неналежним доказом .

Відсутність належного обґрунтування ознак сп`яніння на відеозаписі.

У протоколі про адміністративне правопорушення як на підставу для проходження огляду поліцейський посилається на наявність «запаху алкоголю з порожнини рота». Проте на відеозаписах, наданих поліцейськими, інспектор у розмові з ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовує необхідність проходження огляду саме наявністю ознаки «запах алкоголю з порожнини рота». Патрульний взагалі не озвучує водію, які саме ознаки сп`яніння ним нібито виявлені.

Окремо захист звертає увагу суду на те, що після складання матеріалів справи поліцейські не вжили жодних заходів щодо реального відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, повернули йому документи, дозволили сісти за кермо та поїхати далі.

Правова позиція з цього приводу висловлена в Постанові Одеського апеляційного суду від 29.05.2026 року у справі № 946/2651/26.

Обґрунтовуючи викладену позицію захисту, захисник послався на доктрину "плодів отруєного дерева". Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 по справі №1-07/07 та Верховний Суд у постанові від 21.01.2020 по справі №753/3689/15-к зазначили, що отримання процесуальних документів всупереч встановленому законом порядку тягне за собою їх недопустимість, а також недопустимість будь-яких інших пов`язаних із ними доказів, оскільки вони є похідними від первинних протиправних дій інспекторів. Таким чином, якщо первинне отримання доказів або процедура їх процесуального оформлення відбулися з істотним порушенням встановленого законом порядку (зокрема таємно, без належної безперервної відеофіксації процесу заповнення або з дефектами реквізитів), то всі наступні сформовані документи є недопустимими. Критерієм є оцінка, всього ланцюга пов`язаних між собою доказів.

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.ст.251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною першою ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, […], а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.?

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.5 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений і чітко визначений наступними нормативними документами, та має бути строго дотриманий особою, яка складає протокол про адміністративне правопорушення:

- ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року за N 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за N 1413/27858 (надалі Інструкція);

- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року N 476, від 28 жовтня 2015 року №888 (надалі Порядок).

Згідно ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду (п.1).

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (п.2).

Згідно п.3 Інструкції […] ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 Інструкції […] визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.7 розділ І).

Розділ ІІ чітко визначає послідовність дій поліцейського при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, а саме:

1. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

2. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.

3. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

4. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

5. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

6. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

7. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Згідно п.10 названої Інструкції [...] результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пункт 11 Інструкції чітко визначає, що оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.

Зазначений вище Порядок […] визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), під час керування транспортними засобами, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пункт 5 Порядку [...] встановлює, що результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Згідно п. 6 Порядку [...] водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

З огляду на зазначене, слід зробити висновок, що чітко визначений Порядок […] покладає на поліцейських обов`язок суворо його дотримуватись, і діяти виключно до повноважень наданих їм.

Судовим розглядом за результатами досліджених матеріалів встановлено, що:

Поліцейським Болградського РВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Акимовим О.Л. 05.09.2026 року о 20:44 годині відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 763908 від 05.09.2026.

Зі змісту протоколу слідує, що «05.09.2026 року о 20:44 годині, громадянин ОСОБА_1 в с.Калчева по вул. Гагаріна, 102 керував автомобілем NISSAN ALMERA д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП» (а.с.1).

Так на досліджених відеозаписах наданих поліцейським вбачається, що екіпаж слідує з проблисковими маячками на зустріч автомобіля NISSAN ALMERA, д.н.з. НОМЕР_2 , водія за кермом не видно.

Вже на іншому відео-файлі відео розпочинається з розмови поліцейського з водієм, яким є ОСОБА_1 . При цьому поліцейський не повідомив причину зупинки транспортного засобу, перевіряє документи, перевіряє багажне відділення авто. Та лише потім запитує ОСОБА_1 з приводу вживання алкоголю, на що останній повідомив, що він не вживав алкогольний напій, рухається від свого товариша, якому допомагав по господарству, однак не погоджується пройти освідування на місці зупинки та проїхати до лікарні.

Дійсно, статтею 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Разом з цим, з дослідженого відеозапису не вбачається, щоб поліцейський:

-пояснив причину зупинки транспортного засобу, хоча ч.3 ст.35 Закону України «Про поліцію» регламентовано, що під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний негайно поінформувати водія про конкретну причину зупинки з детальним описом підстави;

-роз`яснив права та обов`язки особі, якщо така на його думку допустила порушення ПДРУ;

- роз`яснив положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду;

- поліцейський запропонував пройти обстеження на місці зупинки, втім навіть не повідомив про прилад з використанням якого він має намір проводити таке обстеження, не продемонстрував вказаний технічний прилад «Драгер» та не заслухав доводи особи з цього приводу, та відразу ж безпідставно склав протокол про адміністративне правопорушення згідно п.2.5 ПДРУ.

Хронологічний аналіз наданих відеофайлів свідчить про те, що інспектор вимкнув камеру о 20:46:39 годині та знову ввімкнув її лише о 21:06:23 годині. Упродовж цих майже 20 хвилин повного завідомого вимкнення реєстратора у період з 20:46:39 по 21:06:23 поліцейський склав направлення на медичний огляд водія (за текстом нібито о 20:50 годині). Протокол про адміністративне правопорушення згідно з текстом, нібито був складений та підписаний інспектором о 21:05:49 годині.

В подальшому поліцейський на відео повідомляє особі про складання протоколу, однак зміст протоколу особі не зачитав та не проголосив.

Окрім цього в протоколі не зазначено, що особа відносно, якої складено протокол не була відсторонена від керування транспортним засобом.

Тобто, поліцейський формально поставився до оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

У будь якому випадку, з аналізу дослідженого відеозапису вбачається, що він не є безперервним з моменту зупинки водія, як того вимагає Інструкція. Причину переривання відеозапису не зазначено, як того вимагають приписи Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395.

З огляду на наведене вище, нездійснення поліцейським належного повного відеозапису цієї події є порушенням встановленої процедури огляду та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що свідчить про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим на відео вбачається, що ОСОБА_1 поводив себе адекватно, відповідно до виниклої ситуації, реагував на всі вимоги поліцейських та надавав зрозумілі відповіді на їх запитання.

Таким чином, не встановлено вимоги поліцейського щодо необхідності проходження ОСОБА_1 медичного огляду для з`ясування стану алкогольного сп`яніння, а відтак дії останнього не потягли порушення п.2.5 ПДР України.

Суд звертає увагу, що з метою надання правомірної оцінки та визнання відеозапису як доказу правомірним та допустимим - відеозапис має бути безперервним, та на ньому мають бути зафіксовані усі події, на які посилається поліцейський в протоколі.

Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України тлумачаться судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року.

Відповідно до п.5 Розділу ІІ вказаної Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно п.п. 1, 2 Розділу VII Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Пунктом 1 Розділу VIIІ передбачено, що вивантаження відеозаписів з карт пам`яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам`яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера.

Пунктами 5, 6, 7, 9 Розділу VIIІ передбачено, що контроль за використанням технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснює відповідальна особа, за інформацією, отриманою з їх допомогою,- безпосередньо керівник органу, підрозділу поліції. Дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов`язки. У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку. Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України. Відеозаписи працівникам органу, підрозділу поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на док-станції,- без коригування.

Тобто, докази відмови від проходження обстеження з використанням технічного приладу Драгер, або в медичному закладі - в матеріалах справи відсутні.

З огляду на досліджені докази, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі, керував автомобілем NISSAN ALMERA д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння.

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст.ст.251, 266 КУпАП, ст.ст.30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції №1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

А відтак суд погоджується з доводами сторони захисту, в розумінні того, що надані суду відеозаписи патрульної поліції не є повними, а складаються з окремих, відірваних один від одного фрагментів. Вибіркове вимкнення камери в моменти, коли мають фіксуватися найважливіші процесуальні дії, роз`яснення прав, ознайомлення з текстом звинувачення та безпосереднє заповнення документів повністю нівелює допустимість процесуальних документів як доказів. З метою надання правомірної оцінки та визнання відеозапису як доказу правомірним та допустимим відеозапис має бути безперервним, та на ньому мають бути зафіксовані усі події, на які посилається поліцейський в протоколі. Вибіркове ввімкнення камери лише у «вигідні» для патрульних секунди прямо суперечить п.5 Розділу 11 Інструкції №1026.

Окрім зазначеного під час судового засідання захисник просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю доказів порушення ОСОБА_1 ПДР, які б стали підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням останнього, а тому процедура освідування порушника є незаконною.

Згідно ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав, за якими поліцейський може зупиняти транспортні засоби.

Крім того, зупинка автомобіля під час дії воєнного стану регламентується «Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 р. № 1456. У п.10 вказаного Порядку визначено перелік підстав, коли уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби.

Як вбачається з відеозаписів поліцейських, вони зупинили автомобіль, та чи був за кермом саме ОСОБА_1 не доведено, а надалі не повідомили, який пункт ПДР останній порушив, що стало підставою для його зупинки або на підставі якого підпункту п.10 Порядку було зупинено даний автомобіль. На вказаному відеозаписі лише зафіксована відмова водія від проходження освідування на визначення стану алкогольного сп`яніння. Також в матеріалах справи відсутній рапорт чи постанова поліцейського про порушення водієм ПДР, які б стали підставою для його зупинки. З огляду на те, що водій не порушував ПДР, слід визнати незаконною його зупинку і, як наслідок, всю подальшу процедуру огляду на стан сп`яніння.

Згідно з положень, закріплених в ст.266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Проте, за змістом наданих адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 судом не встановлено, що поліцейські на виконання вимог ч.ч.1, 7 ст.266 КУпАП вжили заходів щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Відеозапис не містить дій працівника поліції щодо належним чином відсторонення ОСОБА_1 від права керування, що не спростовує відповідних доводів захисника, що ОСОБА_1 після складання відносно нього протоколу, продовжив рух.

Таким чином, суд вважає, що за наведених обставин встановлено порушення працівниками поліції порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, що передбачений ст.266 КУпАП, у зв`язку з чим такий огляд вважається недійсним.

Крім того не відсторонення водія, який відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння і тим самим відмовився від спростування підозри поліцейського щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння, від подальшого керування транспортним засобом не надає підстав сприймати наявність ознак алкогольного сп`яніння водія, які стали підставою для вимоги поліцейського до водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як реальні.

В протилежному випадку у разі дійсної наявності таких ознак і відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння з метою спростувати відповідно підозру поліцейського у встановлений нормативним документом спосіб, поліцейський мав вжити заходи щодо заборони подальшого керування автомобілем таким водієм шляхом відсторонення останнього від керування транспортним засобом.

Згідно ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння […] а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В протоколі поліцейський намагається притягнути особу до відповідальності за « …керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння […] та одночасно за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння».

КУпАП не передбачає такого формулювання обвинувачення та відповідальності за таке правопорушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

З вищевикладеного слідує, що в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП викладено неконкретне обвинувачення, що позбавляє особу можливості належного захисту, а суд можливості перевірити правильність і обґрунтованість пред`явленого обвинувачення. Тобто має місце грубе порушення права на захист.

Суду слід враховувати правову позицію, викладену в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016), що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 251 ч.2 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть “випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту” (рішення Європейського суду з прав людини, справа “Коробов проти України” № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Усе вищезазначене свідчить про не дотримання поліцейським вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка чітко визначає послідовність дій поліцейського при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння і оформлення його результатів.

Порушення інспектором цієї процедури зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності. Це ускладнює встановлення об`єктивної сторони вчиненого порушення та вини особи в його вчиненні.

Усі перелічені обставини, свідчать про те, що поліцейський не дотримався передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, а тому такий огляд згідно частини п`ятої зазначеної статті вважається недійсним, і доводи особи, відносно якої складено протокол в цій частині є слушними.

Суд звертає увагу, що Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року N 1395, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853 визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1).

Згідно п.1 розділу ІІ цієї Інструкції слідує, що протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:

1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності;

2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання;

3) акт огляду на стан сп`яніння у разі проведення огляду на стан сп`яніння;

4) направлення водія до медичного закладу;

5) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Згідно п.7 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 № 1376 - не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечними доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Проаналізувавши надані суду документи, суд дійшов висновку, що дії поліцейського Болградського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта Акимов О.Л. який склав протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідають встановленим вимогам закону щодо порядку фіксації адміністративного правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчать про неналежне виконання працівником поліції своїх посадових обов`язків, що в даному конкретному випадку фактично призвело до нівелювання положень ст.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими визначені завдання цього кодексу, зокрема: зміцнення законності, запобігання правопорушенням та виховання громадян у дусі точного та неухильного додержання Конституції і законів України та сумлінного виконання своїх обов`язків.

Обов`язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі у судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Відповідно до положення ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно із ч. 3 п. (b) ст. 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

З огляду на досліджені обставини, слід вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти «України» N39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelend v. UnitedKingdom), п. 161, Series А заява N 25).

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Оцінюючи докази в їх сукупності, на підставі повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи, суд приходить до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 при зазначених в протоколі обставинах вчинив адміністративне правопорушення, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

А відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, оскільки положеннями ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст.221, 247 ч.1 п.1, 254, 256, 266, 280, 283-289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст судового рішення складено і проголошено о 16:00 годині 14.10.2026 року.

Суддя: С.В.Кодінцева