Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №495/4089/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4089/26

Номер провадження 2-о/495/146/2026

09 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі судового засідання Зінченко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області про встановлення факту смерті,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, у якій просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років м. Нафтоюганськ Ханти-Мансійського автономного округу - Югра російської федерації, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Колісне Саратського району Одеської області та зобов`язати Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Колісне Саратського району Одеської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років м. Нафтоюганськ Ханти-Мансійського автономного округу - Югра російської федерації та видати відповідне свідоцтво про його смерть.

Стислий виклад позиції заявника

Мотивує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років помер батько заявниці - ОСОБА_2 .

Батько народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Колісне Саратского району Одеської області.

Батько помер в м. Нафтоюганськ Ханти-Мансійського автономного округу - Югра російської федерації.

Реєстрація смерті відбулася у відділі запису актів громадянського стану адміністрації міста Нафтоюганська Ханти-Мансійського автономного округу-Югри, про що 17 листопада 2025 року зроблено запис про смерть за № 170259860008700394008 та видано відповідне свідоцтво про смерть НОМЕР_1 .

Тоді ж, 17 листопада 2025 року була оформлена довідка про смерть № C-02707.

20 листопада 2025 року тіло батька було кремоване в муніципальному казенному закладі « Ритуал» за №1083.

Отримувала всі вказані вище документи та займалася кремуванням його знайома.

Урну з прахом батька було літаком доставлено у м. Кишинів Республіки Молдова, звідки заявниця її привезла до м. Білгород-Дністровського, де 12 грудня 2025 року прах батька був захоронений, про що Білгород-Дністровським міським центром «Благоустрій» видане свідоцтво про поховання за реєстраційним номером № 6529 від 12 грудня 2025 року.

До переїзду в росію батько був зареєстрований та мешкав у своїй квартирі за адресою - АДРЕСА_1 .

22 квітня 2026 року заявниця звернулася Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі для легалізації факту смерті та видачі їй свідоцтва про смерть батька, однак 05 травня 2026 року отримала відповідь, згідно з якою, без посилання за діюче законодавство щодо легалізації свідоцтва про смерть батька на території росії, рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту смерті, який є підставою видачі свідоцтва про смерть єдиного Українського зразка.

Встановлення вказаного факту необхідне заявниця для проведення державної реєстрації смерті батька на території України, отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка та реалізації її спадкових прав.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою судді від 26.05.2026 відкрито провадження по справі; розгляд справи вирішено проводити у порядку окремого провадження.

Заявниця у судове засідання не з`явилася, проте її представника адвокат Олійниченко В.М. подав заяву про розгляд за його відсутності, заяву проси задовольнити.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань чи заяв до суду не надходило.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи, повідомленого про розгляд справи належним чином, та за відсутності заявника, від представника якої надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Нефтеюганськ Ханти-Мансийський автономний округ-Югра, російська федерація, про що 17.11.2025 був складений відповідний актовий запис № 170259860008700394008 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 17.11.2025).

Відповідно до довідки про смерть № С-0207 від 17.11.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Нефтеюганськ Ханти-Мансийський автономний округ-Югра, російська федерація; причина смерті: фібриляція шлуночків, серцева недостатність лівошлуночкова, атеросклеротична хвороба серця,бронхіт хронічний простий, хвороба підшлункової залози, уточнена.

20 листопада 2025 року тіло ОСОБА_2 було кремова не в муніципальному казенному закладі « Ритуал», що підтверджується відповідною копіями реєстраційної картки кремації № 1083, документу про отримання праху, довідки про кремацію.

12 грудня 2025 року прах ОСОБА_2 був захоронений, про що Білгород-Дністровським міським центром «Благоустрій» видане свідоцтво про поховання за реєстраційним номером № 6529 від 12 грудня 2025 року.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 20.08.1999.

Нормативно-правове обґрунтування, релевантна судова практика та висновки суду

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Ця норма кореспондує зі статтею 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Суд виснує, що факт смерті ОСОБА_2 на території іноземної держави зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави та зроблено актовий запис. Оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої помер батько заявниця.

Суд зазначає, що спірна правова проблема обтяжена фактом смерті особи на території іноземної держави-агресора рф у період, коли дипломатичні відносини з нею були розірвані.

Відповідно до статті 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

22 грудня 2022 року Закон № 2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон № 2783-IX передбачає зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 від 17.11.2025, може підтверджувати смерть цієї особи лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.

Проте з огляду на збройний конфлікт між рф та Україною заявниця позбавлена фізичної можливості на апостилювання цього документа відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Померлий ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , яка є його спадкоємцем за законом, проте внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф позбавлена можливості отримати спадщину, оскільки відсутня реєстрація смерті спадкодавця в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

При відсутності підстав для державної реєстрації смерті особи, визначених у Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті (п.г Правил).

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

У справі склалася така правова ситуація, за якої донька спадкоємця позбавлена юридичної можливості отримати в Україні належне їй спадкове майно за законом в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від неї - смерті спадкодавиці у Російській Федерації, де видано свідоцтво про смерть російського зразка, що не визнається дійсним в Україні з наведених вище підстав.

Особисті немайнові та майнові права неповнолітніх перебувають у стані правової невизначеності, фактично заявниця не має можливості отримати спадкове майно, оскільки органи нотаріату повинні відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність належного доказу смерті спадкодавця.

За таких обставин, суд вважає, що діти потребують гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.

Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Статтею 317 ЦПК України врегульовано особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Державну реєстрацію смерті на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил (абзац сто двадцять шостий пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану).

Застосування наведених положень знайшло своє відображення у практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 жовтня 2023 року № 747/20/23, від 23 листопада 2022 року № 759/7001/22, від 31 січня 2024 року № 643/1873/23.

Відповідно до частин дев`ятої-десятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Слід зазначити, що правова позиція Верховного Суду, визначена в справах цієї категорії (постанова КЦС ВС від 24.12.2024 року у справі № 387/228/24, постанова КЦС ВС 02 липня 2025 року справа № 186/227/24) стосується обставин, коли свідоцтво про смерть спадкодавців було видане на території рф до розірвання дипломатичних відносин та має бути прийнято органами державної влади України як доказ смерті.

В даній справі смерть громадянина України наступила на території іноземної держави-агресора рф у період, коли дипломатичні відносини з нею були розірвані.

Заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть свого батька у відділі державної реєстрації актів цивільного стану через те, що факт її смерті відбувся на території російської федерації.

З наведених вище підстав, вбачається, що особисті немайнові та майнові права заявниці ОСОБА_1 , як спадкоємиці майна померлого батька ОСОБА_3 , перебувають у стані правової невизначеності, фактично за відсутності оригіналу свідоцтва про смерть останнього заявниця позбавлена можливості в інший спосіб захистити свій цивільний інтерес для реалізації пов`язаних з цим спадкових прав, а отже, потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами судового захисту.

Суд дійшов висновку про те, що обставини, повідомлені заявницею, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, тому наявні підстави для встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років м. Нафтоюганськ Ханти-Мансійського автономного округу - Югра російської федерації, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Колісне Саратського району Одеської області.

З огляду на наведене, заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 259, 263-265, 268, 293, 315-319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років м. Нафтоюганськ Ханти-Мансійського автономного округу - Югра російської федерації, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Колісне Саратського району Одеської області.

Рішення суду є підставою для державної реєстрації смерті особи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.09.2026.

Суддя Юлія ШЕВЧУК