Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №750/9211/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/9211/26Головуючий у 1 інстанції Косенко О. Д.

Провадження № 33/4823/826/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Олійник М.Ю.

за участю:

захисника Бредюка О.М.

особи, яка притягується

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу захисника Бредюка Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2026 року суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнув судовий збір у розмірі 665,60 грн

Суд першої інстанції встановив, що 16.08.2026 о 08:36:00 в м. Чернігові по просп. Михайла Грушевського, 328, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AUDI а3» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в у лікаря – нарколога КНП ЧОПНЛ в м. Чернігові відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Бредюк О.М. просив скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки суд не надав належної оцінки доказам, показанням ОСОБА_1 та відеозапису з бодікамер поліцейських.

Зокрема, захисник зазначив, що емоційність, нервозність та нецензурна лексика згідно з Інструкцією № 1452/735 не є ознаками сп`яніння, а реакція ОСОБА_1 була викликана обуренням через незаконні звинувачення, сімейною сваркою та психоемоційним станом військовослужбовця. Щодо тремтіння пальців рук, вказав, що воно зумовлене наявними у ОСОБА_1 захворюваннями легень, які викликають зниження кисню в крові та тремор. Інші вказані поліцейськими ознаки, як-от звужені зіниці та блідість, наданим відеозаписом не підтверджуються, а отже, твердження працівників поліції про їх наявність не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Окремо захисник наголосив, що того ж дня ОСОБА_1 разом із командиром пройшов медичний огляд у ЧОПНЛ, де за результатами експрес-тесту та токсикологічного дослідження біологічного середовища встановлено діагноз - тверезий, що повністю спростовує припущення працівників поліції.

На його думку, за відсутності реальних ознак сп`яніння вимоги працівників поліції щодо необхідності проходження огляду на стан сп`яніння були безпідставними та не відповідали приписам чинного законодавства.

Крім того, захисник наголосив, що складений працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення разом із рапортом не можуть вважатися належними, допустимими та достатніми доказами винуватості ОСОБА_1 у розумінні ст. 251 КУпАП. За своєю правовою природою ці документи не є самостійними чи беззаперечними доказами, а викладені в них обставини підлягають обов`язковій перевірці та підтвердженню іншими об`єктивними доказами у справі, які б усували будь-які розумні сумніви щодо наявності складу правопорушення.

3. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Бредюк О.М. повністю підтримав подану апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Наголосив, що ОСОБА_1 в день складання протоколу пройшов медичний огляд у ЧОПНЛ, за результатами якого встановлено діагноз - тверезий, що повністю спростовує припущення поліцейських щодо наявності у нього ознак наркотичного сп`яніння.

ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу його захисника. Додатково пояснив, що вперше стикнувся з таким діями працівників поліції. Оскільки був тверезий, відмовився від огляду, але за направленням командира військової частини такий огляд пройшов, за результатами якого в нього були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судом доказами, яким суд дав належну правову оцінку, а саме:

- відеозаписом на диску DVD+R, згідно з яким відеореєстраторами патрульного автомобіля поліції та портативного відеореєстратора патрульного поліцейського зафіксовано рух транспортного засобу «AUDI а3» д.н.з. НОМЕР_1 , та його зупинку на вимогу поліцейського, подану шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору. Нагрудною відеокамерою поліцейського зафіксовано спілкування поліцейських з водієм зазначеного автомобіля, виявлення ознак наркотичного сп`яніння, а також неодноразово озвучену працівниками поліції пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в умовах медичного закладу, роз`яснення водієві наслідків відмови від проходження огляду, чітко сформульовану ОСОБА_1 відмову від такого проходження, а також оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно нього.

- направленням до КНП ЧОПНЛ на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складене працівником поліції о 08:45 год. 16.08.2026, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість.

Дослідивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував усі обставини справи, дослідив наявні докази, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за фактом відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Зібрані у справі докази узгоджуються між собою та є належними і допустимими у розумінні ст. 251 КУпАП.

У зв`язку з наведеним, в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколах про адміністративні правопорушення обставини дійсно мали місце.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

4.1 Щодо тверджень про відсутність ознак наркотичного сп`яніння.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 12 розділу II Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського, які узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення, встановлено факт відмови ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичній установі. На відеозаписі видно, що поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що є підозра, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, пропонує йому пройти медичний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі на що ОСОБА_1 спочатку погоджується проїхати до медичного закладу (08:43:13), однак в подальшому він відмовляється від проходження медичного огляду (08:56:11).

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що емоційність, нервозність та вживання нецензурної лексики були зумовлені сімейною сваркою, обуренням чи психоемоційним станом військовослужбовця в умовах воєнного стану, а тремтіння пальців рук викликане наявними у нього захворюваннями.

Апеляційний суд зазначає, що працівники поліції не є спеціалістами у галузі медицини й не зобов`язані на місці зупинки встановлювати діагнози чи визначати точні медичні та психологічні причини поведінки водія. Фіксація таких зовнішніх проявів, як виражене тремтіння пальців рук, нервова та емоційна поведінка у сукупності з іншими ознаками, є достатньою підставою для висунення вимоги про проведення огляду у закладі охорони здоров`я, де саме лікар-нарколог має встановити дійсний стан особи та наявність чи відсутність сп`яніння.

Таким чином, у працівників поліції були передбачені Інструкцією підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим йому обґрунтовано було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Ознаки сп`яніння були належним чином зафіксовані та підтверджуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом. Порушень вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 під час дій працівників поліції апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та порушення працівниками поліції встановленої процедури є необґрунтованими та спростовуються дослідженими доказами.

4.2 Щодо самостійного проходження медичного огляду.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд за направленням військової частини, за результатами якого ознак наркотичного сп`яніння не виявлено, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підтвердження своїх доводів захисник посилається на висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння від 29 серпня 2026 року, відповідно до якого під час огляду ОСОБА_1 о 11 год 25 хв ознак сп`яніння не виявлено. Зазначений доказ досліджувався судом першої інстанції та отримав належну оцінку в сукупності з іншими матеріалами справи.

Водночас сам по собі факт проходження медичного огляду за направленням військової частини не свідчить про дотримання процедури огляду водія на стан сп`яніння, передбаченої законодавством у сфері безпеки дорожнього руху. Так, відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку № 1103 та п. 17 Інструкції № 1452/735 огляд водія на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я проводиться за направленням поліцейського та в його присутності. Крім того, згідно з п. 9 розділу II Інструкції № 1452/735 поліцейський забезпечує доставлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення підстав для проведення огляду.

Отже, медичний огляд, проведений за направленням військової частини, не є тотожним огляду, який здійснюється в порядку ст. 266 КУпАП на виконання вимоги працівника поліції. Відтак результати такого огляду, навіть якщо за його наслідками ознак сп`яніння не виявлено, самі по собі не спростовують факту відмови від проходження огляду в установленому законом порядку. При цьому відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП та п. 22 розділу III Інструкції № 1452/735 висновок щодо результатів медичного огляду, складений із порушенням установленого порядку, вважається недійсним.

Визначальним у цій справі є те, що ОСОБА_1 інкриміновано не керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу працівника поліції, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та свідчить про порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Тому для вирішення питання про наявність у його діях зазначеного правопорушення визначальне значення має встановлення факту відмови від проходження огляду в передбаченому законом порядку, а не результати іншого медичного огляду, проведеного за направленням військової частини.

Таким чином, наведені захисником доводи не спростовують висновку суду першої інстанції про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу працівника поліції.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду. Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за фактом відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Бредюка Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2026 року – без змін.

У задоволенні клопотання захисника щодо допиту свідка ОСОБА_2 – відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Олійник