Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №752/5221/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 752/5221/26

Головуючий у першій інстанції – Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2100/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – судді – Шарапової О.Л.,

суддів – Скрипки А.А., Стельмаха А.П.

з участю секретаря: Шапко В.М.,

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,

відповідач: ОСОБА_1 .

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Оскаржується рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2026 року, суддя Павлов В.Г., місце ухвалення рішення – місто Прилуки,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №816434891 від 21.11.2019 у розмірі 30 381,22 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №816434891 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Кредитодавець виконав свої зобов`язання, надавши грошові кошти, сума яких з урахуванням Додаткових угод та подальшого збільшення, сума наданого кредиту склала 10 789,00 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів утворилася заборгованість.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладеного Договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №816434891 від 21.11.2019.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників від 14.07.2025 до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №816434891 від 21.11.2019 на загальну суму 30 381,22 грн.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС» просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, вирішити питання судових витрат, зокрема стягнути судовий збір за розгляд справи та витрати за надання правничої допомоги.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що суд першої інстанції визнав факт укладення сторонами кредитного договору та підтвердив наявність зобов`язань, що виникли на його підставі. Крім того, суд встановив факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів. Проте відмовлено у задоволенні позовної заяви з мотивів нібито відсутності доказів фінансування за договорами факторингу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що предметом Договорів факторингу є не відступлення права вимоги за конкретним договором, а передання Фактору прав вимоги, перелік яких наведений у відповідних Реєстрах прав вимоги. Вважає, що таким чином, сторони визначили механізм відступлення прав вимоги як щодо зобов`язань, які існували на момент укладення договору, так і щодо зобов`язань, що можуть виникати в подальшому, із закріпленням їх передачі у наступних Реєстрах прав вимоги, що цілком відповідає змісту та правовій природі договору факторингу. Таким чином, кожна із сторін Договорів факторингу на всіх етапах переходу прав вимоги дотрималася вимог цивільного законодавства та спеціальних норм законодавства про фінансові послуги. Істотні умови договорів факторингу зазначені у тексті договорів та деталізовані у Реєстрах прав вимоги до них, які є їх невід`ємними частинами, що свідчить про належність та законність укладених правочинів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що позивачем надано належні документи (договори факторингу та відповідні реєстри прав вимог), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги, проте суд першої інстанції необґрунтовано визнав ці докази недостатніми для підтвердження правового статусу скаржнику як належного кредитора.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що спірними Договорами факторингу визначено, що право вимоги за Кредитним договором переходить до нового кредитора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, а не в дату укладення Договору чи здійснення оплати за ним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що розмір витрат на професійну правову допомогу, стягнуту судом першої інстанції є завищеним, неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Крім того, справа в суді першої інстанції розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, що також не може свідчити про її складність. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення оплати, зокрема: платіжне доручення з відповідною відміткою банку або інші документи, що підтверджують фактичне здійснення фінансової операції.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 21.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 816434891 у формі електронного документа (а.с. 50).

Відповідно до п. 1.1. договору, Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.4 цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів (п. 1.3.).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,46% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п.1.3 цього договору.

З урахуванням положень п. 1.4. Договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 167,90 % річних (п. 1.5).

Пунктом 1.6 договору передбачено, що розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків та є невід`ємною частиною договору (Додаток №1 до Договору).

Пунктом 4.2 сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжується на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо установлена п.1.4 цього договору відсоткова ставка менша ніж 1.70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування відсотків за процентною ставкою визначеною п.1.4-1.5 договору скасовується з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1.70% за кожен день користування кредитом починаючи з дати укладення кредиту і до дня повного повернення кредиту.

Пунктом 4.3 сторони погодили, що зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70% розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.

Пунктом 4.4 сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Цей договір є електронним документом створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 4.16 договору).

У п. 5 договору зазначені персональні дані сторін.

Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с. 50).

В довідці щодо дій позичальника в Інформаційній-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зазначається, що до договору №816434891 від 21.11.2029 укладались додаткові угоди щодо: збільшення суми кредиту, а саме: 23.11.2019 сума 3 000,00 грн, 19.12.2019 сума 300,00 грн, 19.12.2019 сума 200,00 грн, 23.12.2019 сума 3 289,00 грн, 21.12.1019 та продовження строку кредитування 21.12.2019 на строк 30 днів та 20.01.2020 на строк 30 днів. Акцент оферти позичальником здійснено шляхом підписання одноразового ідентифікатора «T492VQ7D» від 21.11.2019 (а.с. 56). Додатковими угодами до Договору № 816434891 збільшено суму кредиту до 10 789,00 грн та продовжено строк, на який було надано кредит на 30 днів починаючи з 20.01.2020 (а.с. 50 зворот-51 зворот).

На виконання умов договору Кредитодавець перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 4 000 грн. (а.с. 48 зворот.).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 28.04.2020 заборгованість за кредитним договором № 816434891 від 21.11.2019 становить 32 296,41 грн, з яких: 10 789,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27 453,82 грн - заборгованість за процентами (а.с. 29).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 4.1 договору встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Відповідно до умов договору строк його дії закінчується 28.11.2019 (а.с. 32).

У подальшому до договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 укладалися додаткові угоди, зокрема 28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою дія цього договору та закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 33).

Також, Додатковими угодами №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022 та №32 від 31.12.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії Договору факторингу продовжився відповідно до 31.12.2024 (а.с. 33-35).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 76 від 28.04.2020 до Договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №816434891 від 21.11.2019 (а.с. 31 та зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Таліон Плюс», станом на 01.12.2021 заборгованість за кредитним договором № 816434891 від 21.11.2019 становить 10 788,72 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 446.36 грн - заборгованість за процентами (а.с. 17).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату та на умовах, визначених Договором (а.с. 39).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги від 30.06.2023, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №816434891 від 21.11.2019 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (а.с. 41).

Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 30.05.2023 №4097 підтверджується факт оплати за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с. 42 зворот).

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами (а.с. 43).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованостей, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №816434891 від 21.11.2019 (а.с. 45).

Згідно з платіжними інструкціями від 24.09.205 №360, від 19.09.2025 №357, від 19.09.2025 №358, від 18.09.2025 №355, від 19.09.2025 №356, від 12.08.2025 №317, від 04.09.2025 №344 підтверджується оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (а.с. 47 та зворот).

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.1 1 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними первинними документами факт надання фінансування (оплати) за Реєстром №76 від 28.04.2020, тобто ТОВ «Таліон Плюс» не набуло у встановленому законом порядку вимоги до боржника ОСОБА_1 . Крім того, ТОВ «Таліон Плюс» не мало законних підстав для подальшої передачі цього права ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє - для передачі позивачу. Надані платіжні інструкції підтверджують відсутність внутрішніх розрахунків між наступними фінансовими компаніями, але не усувають дефектність первинного переходу вимоги права від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Колегія апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. До вказаного договору було укладено декілька додаткових угод, згідно з якими строк договору продовжений до 31 грудня 2024 року.

Згідно пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 76 від 28.04.2020 до Договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №816434891 від 21.11.2019 (а.с. 31 та зворот).

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за договором кредиту №816434891 від 21.11.2019.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: наявної вимоги - це строк платежу; майбутньої вимоги - це момент виникнення.

Проте, апеляційний суд не може погодитись із заявленим позивачем розміром відсотків, враховуючи наступне.

Звертаючись із позовом ТОВ «ФК «Ейс» просило суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № №816434891 від 21.11.2019 у розмірі 30 381,22 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 10 788,72 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 19 592,50 грн.

Апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 4 000 грн., оскільки додаткові угоди до кредитного договору про збільшення розміру кредиту та строку кредитування не містять підпису позичальника. ( а.с. 50 зворот, 51).

В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів про погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора чи його правонаступників, а також відповідачем не надано власного розрахунку.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Кредит надається строком на 30 днів.

Згідно пункту 4.2 Сторони погоджуються, що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між Сторонами, зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 15 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту.

У пункті 4.3 Сторони погодили, що зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70% розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.

У пункті 4.4. Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 01.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 816434891 від 21.11.2019 становить 35 479,08 грн, з яких: 10 788,72 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 446.36 грн - заборгованість за процентами.

З врахуванням того, що додаткові угоди не підписані, тому тіло кредиту, згідно укладеного кредитного договору №816434891 становить 4 000,00 грн, відсоткова ставка відповідно до п. 4.2., 4.3., 4.4 договору складає 1,70% за кожен день користування кредитом та розповсюджується на весь період фактичного користування кредитом з моменту його укладення.

З урахуванням визначених меж у розрахунках заборгованості слідує, що відсотки за користування кредитними коштами ОСОБА_1 слід нараховувати з 21.11.2019 по 01.12.2021, що становить 740 днів. Розмір відсотків за користування кредитними коштами становить 1,70% за кожен день користування кредитом. Тіло кредиту - 4 000,00 грн.

З зазначеного вище слідує, що за період з 21.11.2019 по 01.12.2021 розмір заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитним договором складає 50 320,00 грн (4000,00*1,7%=68,00 грн*740 днів).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, з урахуванням меж заявлених у позовній заяві вимог (30 381.22 грн. – тіло кредиту10 788,72 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 19 592,50 грн.) слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ейс» заборгованості за кредитним у розмірі 23 592,50 грн, з яких: 4 000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту та 19 592,50 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитним коштами.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 067,35 грн (77,65% від задоволених позовних вимог) та за розгляд у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 101,03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України розмір гонорару адвоката визначається договором про надання правничої допомоги.

ТОВ «ФК «ЕЙС» на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції надано договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг де зазначена загальна вартість послуг у розмірі 7 000,00 грн (а.с. 18-19).

Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг, вартість складання апеляційної скарги по справі становить 6 000,00 грн (а.с. 143 зворот).

З урахуванням відсотка задоволених позовних вимог з відповідачки на користь товариства слід стягнути витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді першої у розмірі 5 435,50 грн (7 000,00 грн*77,65%) та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 659,00 грн (6 000,00*77,65%).

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором №816434891 від 21.11.2019 в розмірі 23 592,50 грн та у відшкодування судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції: судовий збір у розмірі 2 067,35 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 5 435,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» у відшкодування судових витрат за апеляційний розгляд справи: судовий збір у розмірі 3 101,03 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 4 659,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Судді: