Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №766/8333/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/8333/26

Номер провадження 33/819/167/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі судді Склярської І.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Горобця Сергія Олександровича на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 серпня 2026 року, під головуванням судді Корольчук Н.В.,

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

встановив:

При обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення 19.05.2026 о 08:30 год. на блок посту Х01 «Посад» в с. Посад-Покровське на автомобільній дорозі М-14, 179 км Одеса-Мелітополь-Новоазовськ водій ОСОБА_2 повторно керував транспортним засобом «Renault» Т460 державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на один рік, за чим порушив вимоги п. 2.1 а ПДР України., за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокат Горобець С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 10 серпня 2026 року та скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом вказано, що 03 вересня 2026 року постановою Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката Горобця С.О., подану 20 серпня 2026 року, повернуто. Єдиною підставою повернення апеляційної скарги, суд визначив не долучення до ордера засвідченого підписаного сторонами витягу з договору про надання правової допомоги, у відповідності до вимог ст.271 КУпАП. Апелянт вважає, що вказана вимога закону повинна застосовуватись разом з практикою Великої Палати Верховного Суду щодо значення ордера та з принципом заборони надмірного формалізму при вирішенні питання про доступ до суду. Адвокатом вказано, що ненадання одного з кількох документів, що в сукупності підтверджують повноваження захисника, за наявності чинного ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності, які самі по собі презюмують укладення договорів, і за відсутності будь-яких сумнівів у дійсності повноважень адвоката, є формальним підходом, що призводить до позбавлення особи права на апеляційне оскарження.

На доведення доводів апеляційної скарги адвокат посилався на те, що висновок суду першої інстанції про повторність вчиненого правопорушення ґрунтується виключно на довідці інспектора сектору адміністративної практики ХРУП ГУНП Херсонської області про те, що 14.03.2026 року щодо ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА №6834034 за ч.4 ст.126 КУпАП. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, постанова від 14.03.2026 року станом на 19.05.2026 року набрала законної сили: відсутні відомості про дату вручення цієї постанови ОСОБА_1 , про сплив строку на її оскарження, про те чи оскаржувалась вона в апеляційному порядку. У зв`язку з цим апелянт вважає, що кваліфікуюча ознака повторності не може вважатися доведеною, а тому дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч.5 ст.126 КУпАП на ч.4 ст.126 КУпАП.

Також в апеляційній скарзі вказано, що оскаржувана постанова ухвалена без дослідження наступних відомостей про особу ОСОБА_1 , зокрема:

-З 13.01.2022 року він офіційно працює водієм у ТОВ «КОМ ТРАНС СЕРВІС»;

-За довідкою роботодавця №101 від 19.08.2026 року ОСОБА_2 є працівником, заміна якого іншим водієм на цей час ускладнена;

- ОСОБА_2 добровільно взяв на себе зобов`язання добровільно відшкодувати роботодавцю завдані у травні 2026 року збитки в сумі 120 000 грн., шляхом відрахувань із заробітної плати;

-Позбавлення його права керування транспортним засобом унеможливлює виконання трудових обов`язків за професією, позбавляє його єдиного джерела доходу та ставить під загрозу виконання взятих на себе зобов`язань з відшкодування шкоди.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, може клопотати про поновлення їй строку на подання апеляційної скарги, вказавши поважні причини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначний законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на скаржника.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 серпня 2026 року, вперше подано 20 серпня 2026 року, тобто в межах строку, визначеного частиною 2 ст.294 КУпАП. Разом з тим, апеляційна скарга була подана без підтвердження повноважень адвоката, у порядку встановленому цим Кодексом, у зв`язку з чим постановою Херсонського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року вказана апеляційна скарга адвоката Горобця С.О., який діє від імені ОСОБА_1 була повернута апелянту, з зазначенням про те, що наведене не позбавляє скаржника права повторно звернутись до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Оскільки повторно адвокат Горобець С.О., з апеляційною скаргою звернувся невідкладно, одразу після повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги -04 вересня 2026 року, суд приходить до висновку, що строк на подання апеляційної скарги на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 серпня 2026 року підлягає поновленню, як такий, що пропущений з поважних причин.

У судові засідання суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 , адвокат Горобець С.О., не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, при цьому за його клопотанням судові засіданні відкладалися двічі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тобто керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Перевіряючи правильність кваліфікації правопорушення, судом з ЄДРСР встановлено, що за постановою Любомльського районного суду Волинської області від 13 листопада 2025 року у справі №163/2305/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк - 1 (один) рік.

Також, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявна постанова уповноваженої особи патрульної поліції в Одеській області про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20 400 грн. по справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 126 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.03.2026 року серія ЕНА №6834034, згідно якої ОСОБА_2 керував транспортним засобом Renault 440, державний номерний знак НОМЕР_3 , 14.03.2026 року, будучи позбавленим права керування транспортним засобом на підставі рішення Любомського суду від 13.11.2025 року. (а.с.10).

Апелянтом не заперечено та ЄДРСР не містить відомостей про оскарження ОСОБА_1 наведеної постанови, що свідчить про набрання нею чинності.

Доводи апелянта про невручення йому цієї постанови, необізнаності про неї, проте, суд зазначає, що вона складалася не в автоматичному режимі, не свідчать та не доводять, в установленому законом порядку, її незаконність, а отже не надають підстав вважати її такою, яка не надає підстав для утворення повторності.

Суд вважає за необхідне повторно наголосити, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності у цій справі, не надала доказів оскарження постанови уповноваженої особи патрульної поліції в Одеській області від 14.03.2026.

Таким чином, відповідно до ст.35 КУпАП, у діях ОСОБА_1 наявна кваліфікуюча ознака повторність, а відтак і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Тобто, наявність нескасованої постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.03.2026 року за ч.4 ст.126 КУпАП свідчить про те, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що ОСОБА_2 вчинив повторно протягом року правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто визнав останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, стороною захисту не надано доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, зібрані у справі докази в їх сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому відсутні підстави для задоволення поданої апеляційної скарги, скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.5 ст. 126 КУпАП, а відтак, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

постановив:

Заяву захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Горобця Сергія Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокату Горобцю Сергію Олександровичу строк на апеляційне оскарження постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 10 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Горобця Сергія Олександровича на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 серпня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Херсонського апеляційного суду І.В. Склярська