Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №607/20746/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20746/25Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.

Провадження № 22-ц/817/1089/26Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого — Гірського Б.О.

суддів — Костіва О.З., Хоми М.В.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №607/20746/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» від імені якого діє адвокат Омельченко Євген Володимирович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2026 року (ухвалене суддею Якімцем Т.І.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – АТ «А-Банк») звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що 31 травня 2018 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуги в А-Банку (далі – Умови та правила) з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Стверджували, що ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та правил разом з Умовами та правилами, які містяться на банківському сайті

Вказували на те, що відповідач не надавала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами.

Посилались на те, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 травня 2018 року у розмірі 62 574,24 грн., яка складається з: 36 576,17 грн. – заборгованість за кредитом, 25 998,07 грн. – заборгованість за відсотками.

Відтак просили стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену суму заборгованості.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права

Вважає, що суд безпідставно дійшов висновку про відсутність підпису відповідача на Тарифах, Умовах та Правилах надання банківських послуг, оскільки відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до них, заяву про встановлення кредитного ліміту та паспорт споживчого кредиту із використанням електронного підпису, чим погодила всі істотні умови кредитування.

Вважає помилковими висновки суду про відсутність підстав для стягнення процентів.

Звертає увагу на те, що у даній справі наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, який містить погоджені сторонами умови кредитування, у тому числі процентну ставку та порядок її нарахування.

Зазначає, що надана банком виписка підтверджує правильність розрахунку заборгованості.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку (далі – Анкета-заява). Відповідно до вказаної Анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, примірник договору про надання банківських послуг, згідна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. ОСОБА_1 зобов`язалась виконувати вимоги Умов та правила надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua, що підтверджується власноручним підписом відповідача у Анкеті-заяві (а.с. 11).

До кредитного договору Банк додав витяг з Умов та правил та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold» (а.с. 26 – 34).

З паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 31 травня 2018 року, який підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком, встановлено, що ОСОБА_1 отримала кредит у виді поновлювальної кредитної лінії (ліміт) з пільговим періодом використання, сума/ліміт кредиту для картки «Універсальна» до 50 000 грн та для картки «Універсальна Gold» до 100 000 грн (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит), зі строком кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження, базовою фіксованою процентною ставкою для картки «Універсальна» 46,8 % річних; для картки «Універсальна Gold» 44,4 % річних. Кредитні кошти було надано споживачеві шляхом кредитування рахунку на споживі потреби у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитодавця на підставі договору про споживчій кредит. Разом з цим визначено порядок повернення кредиту і встановлено збільшену відсоткову ставку на суму простроченої заборгованості для картки «Універсальна» 7,8 % у місяць; для картки «Універсальна Gold» 7,4% у місяць (а.с. 12).

Як убачається з банківської виписки по картці ОСОБА_1 в АТ «А-Банк», за період з 31 травня 2018 року по 04 жовтня 2025 року, позичальник користувалася наданими у кредит коштами, що підтверджує інформація про рух коштів щодо конкретного банківського рахунку, записів про деталі операції, їх суму та залишок після операції (а.с. 13 – 20).

Згідно довідки за лімітами в АТ «А-Банк», оформленої на ОСОБА_1 (кредитний договір б/н від 31 травня 2018 року), за період з 31 травня 2018 року по 04 жовтня 2025 року здійснено такі операції: 31 травня 2018 року вид операції: встановлення ініціатор клієнт розмір: 15 000 грн; 08 листопада 2019 року вид операції: збільшення ініціатор банк розмір: 30 000 грн; 08 листопада 2019 року вид операції: збільшення ініціатор клієнт розмір: 30 000,00 грн; 17 січня 2020 року вид операції: збільшення ініціатор банк розмір: 50 000 грн; 20 жовтня 2021 року вид операції: зменшення ініціатор банк розмір: 49 950 грн; 28 вересня 2025 року вид операції: зменшення ініціатор банк розмір: 36 576,17 грн; 28 вересня 2025 року вид операції: збільшення ініціатор банк розмір: 36 600 грн (а.с. 21).

Крім того, АТ «А-Банк» долучило довідку за картками про те, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня місяця 2022 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2024 року (а.с. 22).

Згідно з наданим АТ «А-Банк» розрахунком заборгованості за договором № б/н від 31 травня 2018 року, станом на 04 жовтня 2025 року заборгованість відповідача становить 62 574,24 грн, яка складається з наступного: 36 576,17 грн – заборгованість за кредитом, 25 992,07 грн. – заборгованість за відсотками (а.с. 23 – 25).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами погодження сторонами істотних умов кредитного договору, які є підставою для визначення розміру заявленої до стягнення заборгованості, а також виникнення права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, оскільки строк його повернення не настав, а докази направлення та отримання відповідачем відповідної письмової вимоги відсутні. Суд зазначив, що, хоча матеріалами справи підтверджується користування відповідачем кредитними коштами, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частин першої та ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, із встановлених обставин справи вбачається, що між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, у межах яких банк надав відповідачці кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, а відповідачка користувалася цими коштами.

Зокрема, 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, що підтверджується її власноручним підписом (а.с. 11).

Факт користування відповідачкою кредитними коштами підтверджується банківською випискою за її картковим рахунком за період із 31 травня 2018 року до 04 жовтня 2025 року, яка містить відомості про рух коштів, деталі проведених операцій, їх суми та залишок коштів після кожної операції (а.с. 13–20).

Крім того, згідно з довідкою про кредитні ліміти 31 травня 2018 року відповідачці встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн, який надалі змінювався, а довідкою за картками підтверджується відкриття на її ім`я рахунку та видача платіжних карток (а.с. 21–22).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено, сторонами погоджено строк кредитування 240 місяців, а тому на момент звернення позивача до суду строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором не настав.

Водночас позивач просить стягнути з відповідачки всю суму заборгованості за кредитним договором, зокрема поточну заборгованість за тілом кредиту та нарахованими процентами.

Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що умовами даного кредитного договору (анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, заяви щодо встановлення кредитного ліміту) не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а витяг з Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк», пунктами 2.1.1.4.2, 2.1.1.12.10., якими визначено право кредитора на дострокове стягнення боргових зобов`язань, не є складовою кредитного договору, так як відсутній підпис позичальника про його ознайомлення, що узгоджується з правовими висновки, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Отже, у даній справі відсутні правові підстави для дострокового стягнення кредиту за кредитним договором, строк виконання якого не настав.

Оскільки кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, з позичальника на користь банку підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення банку до суду з цим позовом.

Такі висновки кореспондуються із висновками, які містяться в постанові Верховного Суду від 22.10.2025 року у справі №539/402/24.

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що: «колегія суддів уважає безпідставними посилання апеляційного суду, як на законність підстави для відмови у задоволенні позову банку на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини друга, третя статті 212 ЦПК України 2004 року). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Вищевказане суд першої інстанції залишив поза увагою.

Згідно з наданим АТ «А-Банк» розрахунком заборгованості за договором № б/н від 31 травня 2018 року, станом на 04 жовтня 2025 року заборгованість відповідача становить 62 574,24 грн, яка складається з наступного: 36 576,17 грн – заборгованість за кредитом, 25 992,07 грн. – заборгованість за відсотками (а.с. 23 – 25).

Розрахунок заборгованості узгоджується із умовами кредитного договору та випискою по картці. Крім того, відповідач жодного контррозрахунку не надавав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором № б/н від 31 травня 2018 року, станом на 04 жовтня 2025 року, а саме 25 992,07 грн. - заборгованості за відсотками.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту слід відмовити, оскільки строк виконання зазначених зобов`язань не настав, а правові підстави для дострокового стягнення кредиту у матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищенаведеного, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на суму 25 998,07 грн, що становить 41,55 % від ціни позову 62 574,24 грн, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: за подання позовної заяви - 1 006,45 грн, за подання апеляційної скарги - 1 509,67 грн, а всього - 2 516,12 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк” - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства “Акцент-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (вул. Батумська, буд.11, м. Дніпро, ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за договором № б/н від 31 травня 2018 року, станом на 04 жовтня 2025 року, а саме 25 992,07 грн. - заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (вул. Батумська, буд.11, м. Дніпро, ЄДРПОУ 14360080) судовий збір за подання позовної заяви - 1 006,45 грн., за подання апеляційної скарги - 1 509,67 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена 12 жовтня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Костів О.З.