Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №599/524/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/524/26Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.

Провадження № 22-ц/817/1095/26Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого — Гірського Б.О.

суддів — Костіва О.З., Хоми М.В.

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу № 599/524/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року (ухвалене суддею Снігурським В.В., дати складення повного тексту судового рішення не зазначено) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі — ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 20 липня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1423-7139 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua). Кредитний договір, у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор А4959 для підписання кредитного договору №1423-7139 від 20 липня 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 19 500,00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 17 днів; комісія за видачу кредиту — 15,00 % від суми кредиту; промо-ставка — 1,05 % в день; знижена відсоткова ставка – 1,50 % в день; стандартна відсоткова ставка – 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 1,18 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Зазначали, що позивач (через партнера АТ КБ “ПриватБанк” з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачкою в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

ОСОБА_1 здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1423-7139 від 20.07.2024 р. шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сплачуючи кредит, відповідачка вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, станом на 18.03.2026 р. утворилась заборгованість у розмірі 83 713,50 грн., проте позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ “Укр Кредит Фінанс”, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 18 651,75 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 65 061,75 грн.

У зв`язку з наведеним, просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1423-7139 від 20 липня 2024 року в розмірі 65 061,75 грн., з яких: 19 500 грн - заборгованість за кредитом, 45 561,75 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1423-7139 від 20 липня 2024 року в сумі 6 358 гривні 93 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 266,24 грн. судових витрат (судового збору).

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості у розмірі 6 358,93 грн. та судових витрат у розмірі 266,24 грн. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що комісія за надання кредиту, була відображена в тексті кредитного договору, який підписаний відповідачкою, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за кредитним договором.

Вказують, що відповідачка не скористалась своїм правом та протягом 14 календарних днів з дня укладення договору не відмовилась від договору без пояснення причин, а продовжувала користуватись кредитними коштами на погоджених умовах.

Відповідно до Закону України “Про споживче кредитування” розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень, частини 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5% (з 24.12.2023 по 22.04.2024 р. включно); протягом наступних 120 днів – 1,5% (з 23.04.2024 по 20.08.2024 р. включно); з 21.08.2024 р. - 1%.

Стверджують, що за договорами про споживчий кредит, денна процентна ставка розраховується саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладення такого договору.

Звертають увагу, що на дату укладення кредитного договору №1423-7139 - 20.07.2024 року діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.

Вважають, що суд першої інстанції помилково застосував до щоденно нарахованої заборгованості розмір денної процентної ставки у розмірі 1% за період з 20.07.2024 р. по 19.07.2025 р., та як наслідок позбавив позивача законного права на отримання процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов укладеного договору.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено наступні обставини.

20 липня 2024 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1423-7139, шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А9869.

Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:

сума кредиту 19 500 грн;

строк кредитування - 365 днів;

базовий період - 17 днів;

комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми виданого кредиту;

промо ставка — 1,05 % в день;

стандартна % ставка - 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору та 1,18 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

За умовами договору №1423-7139 від 20 липня 2024 року, зокрема п.2.2, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.4.1 Договору загальний розмір кредиту становить 19 500,00 грн. Дата надання/видачі кредиту 20 липня 2024 року (п.4.2 Договору).

Базовий період користування кредитом складає 17 календарних днів з дня надання кредиту (п.4.8 Договору).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 19 липня 2025 року (п.4.13 Договору).

Відповідно до п.4.10 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною ставкою: - 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору та 1,18 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п.4.14 Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 23452,84 %.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 117 643,50 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом (п.4.15 Договору).

Пунктом 4.16 Договору передбачено, що денна процентна ставка на дату укладення договору складає 1,379 %.

Відповідно до п.8.4 Договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п.4.13 цього Договору.

Зі змісту договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідачки, якій було надано одноразовий ідентифікатор А4959, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

На підтвердження факту видачі кредиту та перерахування відповідних коштів позивачем надано довідку ТОВ “Укр Кредит Фінанс” про видачу коштів за кредитним договором №1423-7139 від 20.07.2024 р. ОСОБА_1 та квитанцію АТ КБ “ПриватБанк”, згідно яких сума операції: 19 500 грн., дата операції: 20.07.2024; тип операції: видача кредиту; платіжна система: LiqPay; платіж №2491851705, номер платіжного інструменту: НОМЕР_1 (а.с.38,39).

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 вносила кошти на погашення суми заборгованості за кредитним договором №1423-7139 від 20.07.2024 р., а саме: 05.08.2024 року — 6405,75 грн.; 22.08.2024 р. - 4972,50 грн.; 09.09.2024 р. - 5265 грн.; 26.09.2024 р. - 4972,50 грн.; 14.10.2024 р. - 5265 грн.; 02.11.2024 р. - 5557,50 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором станом на 18.03.2026 р. загальна заборгованість склала 83713,50 грн.; а саме: основний борг — 19500 грн.; залишок відсотків — 64213,50 грн.

Також із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано відповідачці комісію у розмірі 2925 грн., які позивачем списано з платежів ОСОБА_1 .

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ “Укр Кредит Фінанс”, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 18 651,75 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 65 061,75 грн.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору про відкриття кредитної лінії №1423-7139 від 20.07.2024 відповідачка зобов`язалась повернути отримані нею грошові кошти у визначений договором строк, однак, свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним Договором.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що договір про відкриття кредитної лінії в частині визначення процентної ставки за користування кредитом є нікчемним та вважав наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості неналежним доказом, однак оскільки відповідачка визнала заборгованість за кредитним договором у розмірі 6358,93 грн. прийшов до висновку про необхідність стягнення з неї зазначеної суми.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, однак в повній мірі не погоджується із мотивами з огляду на наступне.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2024 року. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Враховуючи, що кредитний договір укладено 20 липня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Однак, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції безпідставно вважав поданий позивачем розрахунок заборгованості неналежним доказом та не врахував те, що положення кредитного договору щодо обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування такої комісії є безпідставними і вказані кошти не підлягали сплаті останньою.

Нарахування комісії за видачу кредиту у розмірі 15% від суми виданого кредиту встановлено п. 4.11 Договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору №1423-7139 від 20 липня 2024 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі №308/5000/15.

З огляду на зазначене, враховуючи, що кошти сплачені ОСОБА_1 в рахунок комісії за видачу кредиту, повинні були бути зараховані позивачем на погашення нарахованих відсотків та тіла кредиту, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1423-7139 від 20 липня 2024 року наступним чином.

Так, за період з 20 липня 2024 року по 05 серпня 2024 року відсотки підлягали нарахуванню на тіло кредиту в розмірі 19 500 грн. та становили 3480,75 грн. (17 днів х 1,05 % (204,75 грн. на день). 05 серпня 2024 року ОСОБА_1 здійснила платіж у розмірі 6405,75 грн., з яких 3 480,75 грн. підлягали зарахуванню в рахунок погашення відсотків, а 2925 грн. — у рахунок погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим залишок тіла кредиту зменшився до 16 575 грн.

За період з 06 серпня 2024 року по 21 серпня 2024 року на залишок тіла кредиту 16 575 грн. були нараховані відсотки у розмірі 2 768,03 грн. (14 днів х 1,05 % (174,0375 грн. на день) + 2 дні х 1% (165,75 грн. на день).

22 серпня 2024 року відповідачкою сплачено 4 972,50 грн., з яких 2 768,03 грн. підлягали зарахуванню в рахунок погашення відсотків, а 2204,47 грн. — у рахунок погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим залишок тіла кредиту зменшився до 14 370,53 грн.

За період з 22 серпня 2024 року по 08 вересня 2024 року на тіло кредиту у розмірі 14 370,53 грн. нараховано відсотки у сумі 2586,70 грн. (18 днів х 1 % (143,7053 грн. на день)). 09 вересня 2024 року ОСОБА_1 сплатила 5265 грн.

Після зарахування зазначених платежів насамперед у рахунок погашення відсотків, а залишку в рахунок погашення тіла кредиту, розмір тіла кредиту зменшився до 11 692,23 грн.

За період з 09 вересня 2024 року по 25 вересня 2024 року на залишок тіла кредиту у розмірі 11 692,23 грн. були нараховані відсотки у сумі 1987,68 грн. (17 днів х 1 % (116,92 грн. на день)). 26 вересня 2024 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 4 972,50 грн., після зарахування якого залишок тіла кредиту зменшився до 8 707,41 грн.

За період з 26 вересня 2024 року по 13 жовтня 2024 року на тіло кредиту у розмірі 8 707,41 грн. нараховано відсотки у сумі 1567,33 грн. (18 днів х 1 % (187,07 грн. на день). 14 жовтня 2024 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 5265 грн., який підлягав зарахуванню в рахунок погашення відсотків та тіла кредиту, у зв`язку з чим залишок тіла кредиту зменшився до 5009,74 грн.

За період з 14 жовтня 2024 року по 01 листопада 2024 року на залишок тіла кредиту у розмірі 5009,74 грн. були нараховані відсотки у сумі 951,85 грн. (19 днів х 1 % (50,0974 грн. на день)). 02 листопада 2024 року ОСОБА_1 здійснила платіж у розмірі 5557,50 грн., після зарахування якого залишок тіла кредиту зменшився до 404,09 грн.

За період з 02 листопада 2024 року по 19 липня 2025 року на тіло кредиту у розмірі 404,09 грн. нараховано відсотки у сумі 1050,63 грн. (260 днів х 1 % (4,04 грн. на день).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягала стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Укр Кредит Фінанс” становить 1 454,72 грн.

Однак, оскільки ОСОБА_1 визнала заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 358,93 грн. та апеляційну скаргу на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року не подавала, тому суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ “Укр Кредит Фінанс” (ч.1 ст.367 ЦПК України).

Що стосується доводів апеляційної скарги ТОВ “Укр Кредит Фінанс” про те, що встановлена в кредитному договорі денна процентна ставка на день укладення договору відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення (1,50 %), тому у суду першої інстанції не було правових підстав для застосування денної процентної ставки у розмірі 1% за період з 20.07.2024 р. по 19.07.2025 р., не заслуговують на увагу, оскільки на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення слід залишити без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України визначено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити частково.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена 12 жовтня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.