Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №592/7661/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/7661/24

Номер провадження 22-ц/816/2842/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 липня 2026 року в складі судді Корольової Г.Ю., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 16 липня 2026 року)

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

02.05.2024 АТ «Універсал Банк» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 24.10.2019 між позивачем і відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання останнім заяви-анкети до договору про надання банківських послуг. Банк виконав свої зобов`язання шляхом відкриття поточного рахунку з встановленим кредитним лімітом у сумі 45000 грн, а ОСОБА_1 своїх зобов`язань зі своєчасного повернення коштів не виконав, внаслідок чого станом на 03.04.2024 у нього утворилася заборгованість за тілом кредиту в сумі 78644 грн 33 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.08.2024 позов АТ «Універсал Банк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 78644 грн 33 коп. заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.10.2019, 3028 грн судового збору.

15.04.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Петрієвський Д.П. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 21.08.2024, яка ухвалою суду від 14.05.2026 задоволена, заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.08.2024 скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що відповідач не був ознайомлений із зазначеними документами.

Зазначає, що приєднання до умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви в паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Умови і правила крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору з визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Крім того, у самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ.

Вказує, що враховуючи те, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток у режимі реального часу, а умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що відповідач був ознайомлений саме з умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. 3, 627 ЦК України він добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Звертає увагу, що відповідно до п.п. 2.3 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг клієнт підтверджує, що погоджується з тим, шо ця анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього договору клієнт підтвердив, що ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники в мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Зазначає, що умови і правила обслуговування, опубліковані на офіційному сайті банку та публічно доступні в режимі реального часу для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).

Вказує, що в підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 анкети-заяви). Наведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб договору, у тому числі погодження сторонами умов і правил разом з додатками, які є невід`ємною складовою договору.

Крім того, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язаний ознайомлюватися з чинною редакцією умов і правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms, та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов договору з урахуванням можливих змін до нього (п. 4 розділу І умов і правил).

Вважає, що враховуючи те, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції з використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач надавав свою згоду зі змінами, доповненням до договору про надання банківських послуг від 24.10.2019.

Звертає увагу, що умови та тарифи за карткою Monobank, які наявні в матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались відповідно до вимог чинного законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані відповідачем, шляхом, зокрема та не виключно проведенням банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами були доступні на постійній основі в публічному доступі на офіційному сайті банку за посиланнями https://www.monobank.ua/terms або https://www.monobank.com.ua/terms, та/або в мобільному додатку. Тобто та редакція умов та правил, що наявна в матеріалах справи, може носити показовий характер та може доповнюватись позивачем.

Вважає, що посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Зазначає, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому в останнього виникла заборгованість.

Посилається на позицію Верховного Суду, яка міститься в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №367/4970/13-ц, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

Крім того, доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 08.10.2026 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Петрієвського Д.П. розгляд справи відкладено для надання можливості адвокату підготувати відзив.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 24.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а. с. 12).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 04.03.2024 відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 78644 грн 33 коп. за тілом кредиту. З розрахунку заборгованості вбачається, що з 24.10.2019 по 04.03.2024 нараховувались відсотки за користування кредитними коштами за процентною ставкою в розмірі 37,2% річних. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, періодично здійснював платежі на погашення заборгованості. Позивачем ці платежі зараховувались у рахунок погашення заборгованості як за тілом кредиту, так і за відсотками за користування кредитом (а. с. 6-11).

Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 15.04.2026 станом на 24.10.2019 ОСОБА_1 встановлена сума кредитний ліміту в розмірі 30000 грн, а з 30.07.2020 - 45000 грн (а. с. 98).

Згідно з наданою випискою за особовим рахунком станом на 15.04.2026 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 78644 грн 33 коп. За період з 24.10.2019 по 01.09.2023 було здійснено зарахувань на суму 115298 грн 71 коп., сума витрат за цей період становить 193943 грн 04 коп. (а. с. 86-96).

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг не підписані відповідачем відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Тому за відсутності в укладеному кредитному договорі умов щодо обов`язку сплати і розміру процентів за використання кредитних коштів, законних підстав для нарахування процентів за користування кредитом позивач не мав. Крім цього, позивачем не надано належних доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зроблено висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У даному випадку банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 78644 грн 33 коп. На підтвердження своїх вимог, поряд з іншими доказами, банк надав Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які відповідач не підписував.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20 зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За змістом частини 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

У справі, що переглядається, судом встановлено, що 24.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання останнім анкети-заяви до договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», з 24.10.2019 по 01.09.2023 ОСОБА_1 постійно користувався коштами, наданими йому банком, оплачував відсотки за користування ними. Але в підписаній анкеті-заяві відсутні умови про сплату відповідачем процентів за користування кредитом. З огляду на викладене, банк не мав законних підстав нараховувати відсотки за користування кредитом.

З виписки по рахунку вбачається, що за період з 24.10.2019 по 01.09.2023 ОСОБА_1 було сплачено 71335 грн 10 коп. відсотків за користування кредитними коштами.

У той же час суд першої інстанції невірно відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки, встановивши, що процентна ставка за користування кредитом сторонами не визначена, тому на погашення процентів за користування кредитом банк зараховував кошти неправомірно і тому заборгованість по тілу кредиту повинна бути перерахована з урахуванням суми, зарахованої на погашення процентів.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №61-1536св17, від 02.10.2019 у справі №640/2755/16-ц, відповідно до якої в разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнанні недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів.

Таким чином, оскільки заборгованість за тілом кредиту становить 78644 грн 33 коп., а ОСОБА_1 було сплачено 71335 грн 10 коп., тому з відповідача на користь банку необхідно стягнути 7309 грн 23 коп.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримував кошти в кредит.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів на рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення районного суду необхідно скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь банку 7309 грн 23 коп. заборгованості по кредитному договору від 24.10.2019.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 1 ч. 2, ч. 13 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам (9%) 681 грн 30 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду першої інстанції та при зверненні до апеляційного суду (3028 грн х 9% + 4542 х 9%) (том 1 а. с. 39, том 2 а. с. 23).

Також, пропорційно відмовленим позовним вимогам (91%) з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 484 грн 56 коп. судового збору, сплаченого за заяву про перегляд заочного рішення (532 грн 48 коп. х 91%) (том 1 а. с. 74).

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене, оскільки в порядку розподілу судових витрат з кожної зі сторін підлягає стягненню на користь іншої зазначена вище сума судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 196 грн 74 коп. (681 грн 30 коп. – 484 грн 56 коп.).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 7309 грн 23 коп. заборгованості по кредитному договору від 24 жовтня 2019 року, 196 грн 74 коп. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: В.І. Криворотенко

А.М. Худик