Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №484/4332/26 — Миколаївський апеляційний суд

Справа № 484/4332/26

Провадження № 33/812/417/26

Миколаївський апеляційний суд

ЄУНС 486/4332/26 Суддя першої інстанції

Провадження 33/812/417/26 Коваленко Н.А.

Суддя апеляційного суду

Тустановський А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Белорукової І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ремського Є.В. в інтересах особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, громадина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього захід впливу у вигляді попередження.

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за № 699844 від 12.06.2026 р., ОСОБА_1 22.06.2026 о 13.05 год. в м. Первомайську Миколаївської області по вул. Миколи Вінграновського керував мотоциклом GRON, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 б ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього захід впливу у вигляді попередження.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду захисник Ремський Є.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді, а провадження в справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.

На думку апелянта, постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Зазначає, що матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вказує, що наданими до протоколу відеозаписами не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт зупинки транспортного засобу.

Також зазначає, що у працівників поліції були відсутні підстави для зупинки та перевірки документів у ОСОБА_1 .

Стверджує, що з наданих відеозаписів не вбачається обставин, які передували складанню протоколу біля приміщення Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, а також причин та законних підстав доставлення неповнолітньої особи до відділу поліції.

Окрім того, захисник зазначає, що відеозапис з нагрудних камер працівників поліції не може бути прийнятий в якості доказу ОСОБА_1 , оскільки переривається, а отже його не можна вважати належним та допустимим доказом.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддею зазначені вимоги закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 виконані в повному обсязі.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за № 699844 від 12.06.2026 р., ОСОБА_1 22.06.2026 о 13.05 год. в м. Первомайську Миколаївської області по вул. Миколи Вінграновського керував мотоциклом GRON, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 б ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП(а.с. 1).

Суд першої інстанції дослідив надані суду матеріали, відеозаписи додані до протоколу про адміністративне правопорушення, та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного адміністративного правопорушення.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України, на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

З досліджених судом першої інстанції відеозаписів реєстратора, закріпленого на форменому одязі патрульного, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, безпосередньо вбачається, що ОСОБА_1 22.06.2026 року о 13:05 год., під час керування мотоциклом GRON, державний номерний знак НОМЕР_2 , не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що останній і підтвердив у присутності матері ОСОБА_2 , попередньо пояснивши, що їхав на річку та вказаних документів не мав. А отже, не надав вказані документи для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його судом першої інстанції до відповідальності на підставі частини першої статті 126 КУпАП та застосування заходу впливу у вигляді попередженні.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово наголошував, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи (зокрема, правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 127/19283/17). Так, колегія суддів у вказаній постанові констатувала, що доводи позивача про те, що він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Надаючи оцінку доводам захисника щодо обов`язку працівника патрульної поліції здійснити безперервний відеозапис з нагрудної камери (з посиланням на позицію ВС викладу в постанові від 18.07.2019 р. по справі № 216/5226/16-а), то суд не може погодитися із зазначеним захисником, що відеозапис переривався, оскільки нагрудна камера була включена в період з 13.11.45 безперервно до 13.48.45, при цьому час складання протоколу про адміністративне правопорушення 13.44.51

Будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій працівників поліції та скасування постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 вересня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

За такого суд виснує, що за порушення вимог щодо законності підстав зупинення транспортного засобу поліцейський може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої законом, але це не нівелює порушення водієм п. 2.1. «б» та не звільняє останнього від відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому суд зауважує, що посилання адвоката Ремського Є.В. на окремі процедурні порушення при притягненні неповнолітнього ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності постанови суду першої інстанції, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду про застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 заходу впливу у вигляді попередження по справі про адміністративне правопорушення винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину особи.

Інших доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції, в апеляційній скарзі наведено не було.

Істотних порушень судом першої інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, при апеляційному перегляді не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином умотивованим.

За наведеного, підстав для скасування оскаржуваної постанови судді суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Ремського Є.В. в інтересах особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та застосовано до нього захід впливу у вигляді попередження – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Тустановський А.О.