Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №443/1220/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 443/1220/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлів А.І.

Провадження № 22-ц/811/2128/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Савуляк Р.В.,

за участю: секретаря Якимчук Л.С.;

прокурора Сеніва О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у міста Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 16 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області (в подальшому – «прокурор») в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 24.09.2021 року, укладений між Журавненською селищною радою та ОСОБА_2 на підставі рішення 8 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради № 8-130 від 14.07.2021 року щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки для городництва загальною площею 13,8060 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:1214, розташованої на території с.Любша Журавненської селищної ради (колишнього Жидачівського) Стрийського району Львівської області;

-зобов`язати ОСОБА_2 повернути Журавненській селищній раді Стрийського району Львівської області земельну ділянку загальною площею 13,8060 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:1214, розташовану на території с.Любша Журавненської селищної ради Стрийського (колишнього Жидачівського) району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2494895346215);

-стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що рішенням Журавненської селищної ради від 14.07.2021 року № 8-130 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради, Стрийського району Львівської області та передано ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 4621584400:02:000:1214 загальною площею 13,8060 га для городництва, термін оренди – 7 років, розмір орендної плати – 12 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

24.09.2021 року між селищною радою та відповідачем було укладено договір оренди землі № б/н, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне, користування земельну ділянку для городництва з кадастровим номером 4621584400:02:000:1214 загальною площею 13,8060 га, розташовану на території Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, строком на 30 років. Встановлено орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.02.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Ходорівської міської ради Львівської області Сушайло С.О. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2494895346215, номер запису про інше речове право 46774061; дата, час державної реєстрації 15.02.2022).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року №1423-ІХ (набрав чинності 27.05.2021 року) частину 1 статті 36 Земельного кодексу України доповнено абзацом 2 такого змісту: «Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара». Таким чином, орган місцевого самоврядування має повноваження щодо передачі земельної ділянки в оренду для городництва, площа якої не перевищує встановлену чинним законодавством площу, а саме - не більше 0,6 гектара. У той же час, відповідно до згаданих вище рішення Журавненської селищної ради № 8-130 від 14.07.2021 року та договору оренди землі від 24.09.2021 року № б/н відповідачеві було надано у користування земельну ділянку, площа якої у 23 рази перевищує допустиму норму – 13,8060 га, що прямо суперечить вимогам закону, чинного станом на момент прийняття рішення органом місцевого самоврядування (том 1, а.с. 1-20).

Оскаржуваним рішенням позов прокурора задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 24.09.2021 року, укладений між Журавненською селищною радою та ОСОБА_2 на підставі рішення 8 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради № 8-130 від 14.07.2021 щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки для городництва загальною площею 13,8060 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:1214, розташованої на території с.Любша Журавненської селищної ради Стрийського (колишнього Жидачівського) району Львівської області.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути Журавненській селищній раді Стрийського району Львівської області земельну ділянку загальною площею 13,8060 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:1214, розташовану на території с.Любша Журавненської селищної ради Стрийського (колишнього Жидачівського) району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2494895346215).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 6 056 грн. (том 1, а.с. 169-181).

Рішення суду оскаржив представник відповідача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та позов прокурора «залишити без розгляду», покликаючись на порушення норм процесуального права, а саме: зазначає, що суд «всупереч вимогам ч. 5 ст. 56, ч. 5 ст. 175 ЦПК України в поєднанні із ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не залишив позову заяву без руху та без розгляду, оскільки селищна рада в цій справі також діяла всупереч законодавству, а отже прокурор мав звертатися як самостійний позивач, а не звертатися в інтересах держави – що підтверджено у п. 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року в справі №925/1133/18» (том 2, а.с. 2-16).

У зв`язку зі звільненням з посади у відставку судді-доповідача ОСОБА_3 03 квітня 2026 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано, як доповідачу, судді Цяцяку Р.П. (том 2, а.с. 53).

Апелянт та його представник, будучи своєчасно (30.05.2026 року) належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду справи (том 2, а.с. 61-66), в судове засідання не з`явилися і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони прокурора, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

У рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008 Конституційний Суд України зазначив, що неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

У даній справі прокурор подав в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, оскільки позовна заява органом місцевого самоврядування не подана, що (на думку прокурора) свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави.

У позові зазначено, що прокурор попередньо звернувся до сільської ради з листами стосовно вирішення питання щодо вжиття заходів представницького характеру та з врахуванням відповіді Журавненської селищної ради від 14.06.2024 року №1168/05-1/02-26/вих.-24, у якій зазначено, що селищна рада не буде звертатися до суду із позовом про визнання договору оренди землі недійсним, прокурором на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підготовлено позовну заяву.

Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме: Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 ст.56 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015 року.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший третій частини четвертої. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Врегульовуючи розбіжності у раніше викладених правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року по справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №0440/6738/18, зазначивши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Як вбачається з наведеного вище, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2024 року Стрийська окружна прокуратура звернулася до Журавненської селищної ради із запитом, в якому повідомила про виявлені порушення земельного законодавства, звернула увагу на те, що договір оренди укладений всупереч земельному законодавству України, а саме – абзацу 2 частини 1 статті 36 ЗК України, а також (з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді) просила повідомити, чи буде звертатися Журавненська селищна рада до суду про визнання вищевказаного договору оренди землі недійсним. Також повідомлено, що у разі відсутності дієвих заходів з приводу захисту інтересів держави такі будуть вживатися окружною прокуратурою.

Як вбачається із відповіді Журавненської селищної ради від 14.06.2024 року, остання повідомила прокуратуру, що Журавненська селищна рада не буде звертатись до суду про визнання договору оренди землі недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, прокурор, звертаючись до суду відповідно до статті 56 ЦПК України, обґрунтував у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а саме: те, що Журавненською селищною радою не вживались та не будуть вживатись заходи щодо захисту інтересів держави, що підтверджується листами-відповідями Журавненської селищної ради на адресу прокуратури.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги стосовно того, що прокурор - з урахуванням всіх обставин справі – не вправі був звертатися до суду в інтересах держави, а «мав звертатися як самостійний позивач», не можуть прийматися до уваги.

А інших доводів апеляційна скарга і не містить.

За наведених вище обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вважає, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у позові чи залишення цього позову без розгляду) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 16 травня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Савуляк Р.В.