Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №453/242/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/242/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/692/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду

під головуванням судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 03 червня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

встановила:

Вироком Сколівського районного суду Львівської області від 03 червня 2026 року ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим відповідно до вироку Сколіського районного суду Львівської області від 04 грудня 2024 року за ч.1 ст.382 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 800 н.м.д.г., яке відбув 08 січня 2025 року у зв`язку зі сплатою штрафу, судимість якого станом на 23 грудня 2025 року була не знята та не погашена у встановленому законом порядку, вчинив нове кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, 13 жовтня 2023 року постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (у справі №456/4321/23 № провадження 3/456/2129/2023) ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого та ч.2 ст. 130 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Незважаючи на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області (справа №456/4321/23), яке набрало законної сили 24 жовтня 2023 року, ОСОБА_7 , будучи належним чином ознайомленим зі змістом вказаного судового рішення, згідно якого його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 роки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 68 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи раніше притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП, продовжував керувати транспортним засобом, чим не виконав постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/4321/23.

Так, 23 грудня 2025 року, близько 09:45 годині ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за злочин, передбачений ч.1 ст.382 КК України, судимість за яке не була знята чи погашена у встановленому законом порядку та позбавленим права керувати транспортними засобами, рухаючись у с.Тишівниця, Стрийського району Львівської області по автошляху М-06 «Київ-Чоп» в напрямку м. Чоп, умисно керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками СРПП ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, тим самим не виконавши постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/4321/23.

На вказаний вирок суду заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуваний вирок у частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підтримку своїх апеляційних вимог покликається на неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд не призначив ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, яке передбачено санкцією ч.3 ст.382 КК України як обов`язкове.

При цьому, у вироку відсутнє покликання на застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому за вказаною статтею покарання.

Вказує, що з огляду на положення ст.55 КК України позбавлення права керувати транспортними засобами є різновидом позбавлення права займатись певною діяльністю. Крім цього, позбавлення такого права за вчинення адміністративного правопорушення не виключає можливості застосування до особи за вчинення злочину позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткового покарання, ухилення від відбування якого обумовлює кримінальну відповідальність.

Наголошує, що саме з керуванням транспортним засобом пов`язане вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

Вважає, що з огляду на характер кримінального правопорушення, особу винного та обставини справи неможливим є збереження за обвинуваченим права керувати транспортними засобами.

При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів та просив таку задоволити.

Обвинувачений не заперечив апеляційні вимоги прокурора.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційному порядку не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Перевіривши апеляційні доводи прокурора щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує наступне.

В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Разом з тим, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Отже, даною нормою закону передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Також колегія суддів враховує положення ст.55 КК України, згідно якої позбавлення права керувати транспортними засобами є різновидом позбавлення права займатися певною діяльністю.

При цьому, як вбачається з оскаржуваного вироку місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.3 ст.382 КК України, оскільки він умисно керував транспортним засобом, будучи раніше засудженим вироком Сколівського районного суду Львівської області від 04.12.2024 за ч.1 ст.382 КК України, тобто за невиконання судового рішення щодо позбавлення його права керування транспортними засобами.

Отже, у даному провадженні вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.382 КК України, пов`язане саме з керуванням транспортним засобом.

Згідно положень ч.2 ст.69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, місцевий суд визнавши ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, призначив обвинуваченому лише основне покарання.

При цьому, у вироку відсутні мотиви суду щодо не призначення ОСОБА_7 додаткового покарання, передбаченого санкцією інкримінованої йому статті як обов`язкове, та відсутнє покликання на застосування положень ст.69 КК України при призначенні йому покарання.

Таким чином, колегія суддів визнає обґрунтованими апеляційні доводи прокурора про те, що при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування чи зміни вироку судом апеляційної інстанції.

Як передбачено п.3 ч.1 ст.407 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Згідно п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Відтак, апеляційну скаргу прокурора слід задовільнити, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання слід скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покласти на нього процесуальні обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

При цьому, при призначенні обвинуваченому покарання колегія суддів враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке класифікується як тяжкий злочин, наслідки та обставини його вчинення, дані про особу винного, який раніше судимий, вину у вчиненому визнав, задовільно характеризується, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, має постійне місце праці, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, - щире каятті, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 413, 420, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовільнити.

Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 03 червня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: