Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №737/377/26 — Куликівський районний суд Чернігівської області

Номер провадження 1-кп/737/39/26 Справа № 737/377/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Куликівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270340000726 від 26.03.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кийма, Кийминського району, Тургайської області, Республіки Казахстан, українця, громадянина України, непрацюючого, особи з інвалідністю ІІІ групи, офіційно не одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2025 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України -,

в с т а н о в и в :

23.03.2026, близько 19 год. 00 хв., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, посягаючи на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканність і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток особи, малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється донькою його співмешканки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживає спільно за вказаною адресою, тобто з якою ОСОБА_8 перебуває у сімейних відносинах, достеменно усвідомлюючи, що остання не досягла чотирнадцяти років та за своїм фізичним та психічним станом, внаслідок малолітнього віку, не зможе повною мірою розуміти характер і значення вчинюваних із нею дій, маючи умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , використовуючи свою фізичну перевагу та безпорадний стан дитини, яка в силу малолітнього віку не могла чинити опір, обхопивши її руками, вчинив щодо малолітньої потерпілої насильницькі дії сексуального характеру, які полягали у непристойному торканні руками до її статевих органів, живота та грудей, порушивши її статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, а також погрози вчинення таких діянь.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п. b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Таким чином, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_8 вчинив сексуальне насильство щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , дитини особи з якою спільно проживає однією сім`єю але не перебуває у шлюбі.

Своїми діями, які полягали які виразились у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди, ОСОБА_8 вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 153 КК України

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю. Пояснив, що він є вітчимом ОСОБА_11 , проживає разом з її матір`ю ОСОБА_10 без шлюбу з 2025 року. Йому достовірно відомо, що ОСОБА_12 є неповнолітньою, 2012 року народження. 23 березня 2026 року він вживав алкогольні напої сам. Ввечері він вийшов на поріг курити. ОСОБА_13 та на її прохання він дав їй сигарету. Став збоку біля неї, вони курили та розмовляли. Потім він підійшов ззаду ОСОБА_14 , обняв її, та почав торкатися через одяг її грудей та між ніг. Потерпіла добровільно знаходилася з ним, могла позбутися його обіймів, оскільки він її сильно не тримав. Це відбувалося 5 – 10 хвилин. ОСОБА_15 сказала йому, що розкаже мамі, через що він відпустив її та попросив не розповідати. Після цього він зайшов до будинку, а ОСОБА_15 зайшла через 5 хвилин. Він ліг спати, а на наступний день поїхав на роботу. Після повернення з роботи його затримали. Думок сексуального характеру по відношенню до потерпілої у нього не було. Все сталося через те, що він був п`яний. Раніше таких випадків не траплялось. Чи розповіла ОСОБА_16 матері про цей випадок йому не відомо. Про вчинене шкодує.

Крім показань обвинуваченого, його вина у вчинені інкримінованого злочину, повністю підтверджується, доказами, які були досліджені судом.

Так, законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 показала, що 26 березня 2026 року, о 13 год. 20 хв. на електронну пошту служби у справах дітей від громадської організації м. Дніпра «Мартін клуб» надійшов лист, з інформацією про те, що під час спілкування з психологом вказаної організації ОСОБА_12 повідомила, що її вітчим застосовує до неї насильство. В якому вигляді було це насильство не повідомлялось. Дитина працювала з психологом даної організації з літа 2025 року. ОСОБА_12 неодноразово робила собі самоушкодження і після кожного рецидиву організація зверталася до них, вони зв`язувалися з матір`ю і дитина проходила лікування в Чернігівській обласній дитячій лікарні. З початку 2026 року це було вже друге повідомлення. В ньому йшлося про те, що дитина завдала собі самоушкодження у зв`язку з застосуванням вітчимом фізичного насильства до неї. В цей день дівчинку повезла в лікарню її мама для проходження комісії у зв`язку з встановленням групи інвалідності. Вона зателефонувала матері та запросила її з дитиною до служби у справах дітей для перевірки інформації. Спілкування з ОСОБА_16 відбувалося за відсутності матері, під час якого дитина показала порізи на руках та розповіла, що 23 березня вона ввечері вийшла з вітчимом покурити на вулицю, той був в стані легкого алкогольного сп`яніння, після того як покурили вітчим охопив її ззаду, торкатися її грудей та інших інтимних частин тіла через одяг, торкався губами до оголеної шиї. На її питання чи часто він таке вчиняв, дитина повідомила, що це було перший раз. Нею було повідомлено інспектора ювенальної превенції та інші служби. Зауважила, що ОСОБА_12 перебувала на обліку у службі у справах дітей як дитина, яка постраждала від сексуального насильства у зв`язку із зґвалтуванням її батьком, який на даний час відбуває кримінальне покарання за це. Також ОСОБА_16 перебувала на обліку у службі у зв`язку з неналежним виконанням матір`ю батьківських обов`язків. Дитина повідомляла лише про один випадок насильства. Дівчинка говорила про те, що ненавидить вітчима і після випадку з батьком не може переносити чоловіків. При спілкуванні дитина знаходилася в стані апатії, перебувала під впливом сильнодіючих медичних препаратів у зв`язку з психічним захворюванням, у зв`язку з яким їй встановлена група інвалідності. Дівчинка дуже розумна та гарно навчається. Зауважила, що дитина послідовно повідомляла про те що відбулося. Зазначила, що на даний час в суді вирішується питання про позбавлення матері ОСОБА_17 батьківських прав щодо всіх її дітей.

Свідок ОСОБА_18 показала, що працює головним спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Куликівської селищної ради. 26 березня 2026 року на електронну адресу служби надійшов лист ГО «Мартін клуб» в якому повідомлялося про можливе насильство сексуального характеру по відношенню до ОСОБА_19 співмешканцем її матері. Начальник служби у справах дітей ОСОБА_6 відповідно до законодавства повідомила відповідні служби про даний випадок. Зателефонувала матері дівчинки та запросила її з дитиною до служби на бесіду. При спілкуванні з дитиною за відсутності матері дитина розповіла, що 23.03.2023 у вечірній час, орієнтовно о 19 год. вона вийшла на ганок покурити з співмешканцем матері, останній підійшов до неї ззаду та почав торкався руками через одяг за її груди та статеві органи. Це тривало хвилин п`ять. Ці дії їй були неприємні. Після того, як дитина сказала, що поскаржиться матері, він припинив свої дії та пішов до будинку. Зазначила, що потерпіла перебувала на обліку у Службі у справах дітей з 25 жовтня 2024 року як дитина яка постраждала від сексуального насильства. Наскільки їй відомо, обвинувачений раніше спілкувався з батьком ОСОБА_16 та був вхожий в сім`ю. Вона відвідувала сім`ю в 2025 та 2026 році та складали акти обстеження. Жодних скарг щодо здійснення дій сексуального характеру обвинуваченого по відношення до потерпілої не надходило. Дитина мала проблеми з психоемоційним станом та вчиняла самоушкодження. Під час бесіди дитина самостійно та послідовно розповідала про події.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона з обвинуваченим ОСОБА_8 знайома давно, почали жити разом, коли її колишнього чоловіка було засуджено до позбавлення волі. Обвинувачений допомагав їй по господарству та грошима. Коли вона завагітніла дитиною від ОСОБА_8 , вони почали проживати спільно в її будинку з її малолітніми дітьми, ОСОБА_20 утримував їх та відносився як до рідних. Її донька ОСОБА_16 раз в тиждень спілкується з психологом через мережу Інтернет. Психологу вона повідомила, що ОСОБА_20 чіплявся чи приставав до неї, дослівно вона не пам`ятає. Вона намагалася розмовляти з донькою, однак та на контакт не йшла, нічого не пояснювала та не розповідала. ОСОБА_21 встановлений діагноз параноїдальна шизофренія, і коли їй щось не подобається, вона робить собі самоушкодження, шкребе себе нігтями, б`є руками по стінці або ліжку. У неї є сумніви, що дитина говорила правду про ОСОБА_8 , оскільки та не хотіла, щоб він жив з ними. До обвинуваченого донька відносилася як до спонсора, не як до батька та не як до чоловіка. Не може згадати щоб між донькою та обвинуваченим виникали конфлікти. Сексуально ОСОБА_15 не залицялася до чоловіків та не вимагала уваги до себе як до жінки.

Свідок ОСОБА_22 показала, що працює психологом в КНП «Центр надання соціальних послуг». 24 березня 2026 року вони отримали повідомлення від служби у справах дітей про сексуальне насильство щодо дитини. Її, як члена мобільної бригади на реагування насильства в сім`ї викликали до служби у справах дітей. Коли вона приїхала, родина ОСОБА_23 вже була у кабінеті. Там вони розмовляли в мамою. Дитина повідомила, що вітчим торкався її рукою по тілу, проводив від району грудей і до низу живота. Вона говорила з дитиною на різні теми, та не акцентувала уваги до події яка трапилася, щоб не розхвилювати її. Дитина розповіла, що це трапилося коли вони з Піскуном виходили на перекур на ганок При спілкуванні з дитиною були присутні начальник Служби у справах дітей - ОСОБА_6 , заступник директора ОСОБА_24 .. Їй відомо, що дитина вживає медикаменти і вони зверталася до психіатра щодо лікування. Про психічну травму яку дитина отримала після вчинення щодо неї дій сексуального характеру їй відомо. Дитина при спілкуванні була емоційно відсторонена - спокійна, беземоційна, виснажена. Пояснення дитини були послідовними. Враження від ситуації у дитини могли посилитися в зв`язку з тим, що дитина раніше піддавалася сексуальному насиллю. Попереднє насильство могло бути приводом для гіперболізації сприйняття дитиною ситуації.

За клопотанням прокурора та представника малолітньої потерпілої, за згодою сторони захисту, з метою уникнення ревіктимізації потерпілої, суд не допитував потерпілу в судовому засіданні. Разом з тим, судом був досліджений протокол допиту малолітнього (неповнолітнього) потерпілого ОСОБА_9 від 27.03.2026 з якого вбачається, що додатком до даного протоколу є фізичний носій на якому міститься безперервний відеозапис допиту потерпілої за правилами «зеленої кімнати». Під час допиту потерпіла ОСОБА_9 послідовно розповіла про обставини вчинення щодо неї обвинуваченим дій сексуального характеру, а саме, що її вітчим ОСОБА_8 , 23.03.2026, у вечірній час, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ганку будинку притиснув її до себе, став водити рукою по грудям та проміж ніг, мацаючи через одяг, казав, що хоче «пестити» її. Пропонував пройти з нею до машини щоб показати як «ласкати» шию, на що вона відмовилась. Вона казала йому, що не хоче щоб він так робив, прибирала його руки, але не могла відштовхнути, оскільки той був позаду неї. Він це робив всупереч її волі, від цих дій їй було неприємно (т. 2 а.с. 127 – 130).

Суд приймає вказаний протокол з додатком належним та допустимим доказом в даному кримінальному провадженні, оскільки безпосередній допит обвинуваченої в судовому засіданні, з огляду на її вік та психологічний стан, міг призвести до повторної травматизації дитини, а тому, на переконання суду прийняття в якості доказів протоколу слідчих дій, під час досудового розслідування, в даному конкретному випадку, не суперечить Закону та відповідає вимогам статі 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007 р.), яка була ратифікована Верховною Радою України 27 серпня 2012 р. і набула чинності з 1 грудня 2012 р., вимогам Конвенції ООН про права дитини та Керівним принципам ООН щодо правосуддя у питаннях, пов`язаних із участю дітей – жертв і свідків злочинів,

Крім показань обвинуваченого, потерпілої, її законного представника та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст.153 КК України також підтверджуються іншими доказами, які були досліджені судом, а саме:

протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.03.2026, згідно якого мати неповнолітньої ОСОБА_9 – ОСОБА_10 повідомила про те, що в період часу 23.03.2026 з 19 – 20 години ОСОБА_8 вчинив дії, пов`язані з розбещенням її неповнолітньої доньки ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 45 - 46);

рапортом інспектора-чергового Чернігівського РУП ГУПН в Чернігівській області від 27.03.2026 відповідно до якого надійшло повідомлення про вчинення ОСОБА_8 дій сексуального характеру по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_9 (т.1 а.с.195-196).

Повідомленням ГО «МАРТІН-клуб» про отримання інформації від малолітньої ОСОБА_9 про чинення щодо неї дій сексуального характеру з боку вітчима (т.1 а.с.199).

Протоколом огляду місця події від 26.03.2026 з фототаблицею (т.1 а.с.201 – 205 ).

Висновком експертів №170/235 за результатами комплексної судово-психіартичної експертизи від 23.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_9 2012 року народження за своїм психічним станом здатна правильно сприймати обставини, як мають значення для справи та давати по них правильні свідчення, могла правильно розуміти характер і значення чинених стосовно неї дій з боку підозрюваного, дії підозрюваного могли стати психотравмуючою ситуацією для неї (т.2 а.с. 42 – 57).

Протоколом проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_8 від 11.06.2026 з додатком до нього, під час якого ОСОБА_8 розповів та показав на місці про свої дії щодо малолітньої потерпілої (т.2 а.с.131 – 136).

Протоколом про результати проведення слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 08.06.2026 з додатком, відповідно до якого, ОСОБА_8 зазначав, що вчиняв дії сексуального характеру до своєї падчерки, яка є малолітньою. (т.2, а.с.143 – 146).

На підставі сукупності досліджених доказів, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю, дії обвинуваченого кваліфіковані вірно.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ст. 129 Конституції України). Судом, на виконання вимог ч. 1 ст. 22 КПК України, якою передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом, створено всі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Обставини, які відповідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, пов`язаним з посяганням на статеву недоторканість малолітньої дитини, характер на наслідки його дій, які негативно вплинули на емоційно - психологічний стан малолітньої потерпілої, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не одружений, має на утриманні малолітню дитину 2025 року народження, має статус особи з інвалідністю 3 групи, враховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах строку передбаченого санкцією ч. 4 ст. 153 КК України.

Таке покарання на переконання суду є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 6-1 КВК України, після набрання вироком законної сили інформація про ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає внесенню до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Обвинуваченому ОСОБА_8 під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Враховуючи дані про особу обвинуваченого, характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачуються, суворість можливого покарання, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, а тому вважає за необхідне залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Витрати на залучення експертів відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.50, 65 – 68, 153 КК України, ст. 100, 368, 369, 370, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, ст. 6-1 КВК України суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з для фактичного затримання обвинуваченого 27 березня 2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою.

Після набрання вироком законної сили інформацію про ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , включити до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_25