Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №677/1693/25 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1693/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., за участю секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

представника позивача – Чехун Ю.В.,

представника відповідача – адвоката Уроди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі також - ТОВ «Споживчий центр») через систему «Електронний суд», звернулось в суд з позовом до відповідача, в якому просить стягнути борг за кредитним договором в розмірі 20409,96 грн. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 12.12.2023-100001106, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 13000 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість у розмірі 20409,96 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000 грн., по процентам в розмірі 5459,96 грн., комісії в розмірі 1950,00 грн.

Процесуальні дії у справі, позиції учасників

Ухвалою суду від 19.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію стосовно банківської картки.

Ухвалою суду від 30.07.2026 постановлено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 07.09.2026 визнано обов`язковою явку представника позивача.

03.02.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти заявлених позовних вимог позивачем. Вказує на те, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено укладання договору та фактичного зарахування кредитних коштів саме йому, оскільки у доданих до позову документах (додаток до анкети позичальника та кредитному договорі) інформація не відповідає дійсності, так як жоден номер телефону відповідачу не належить. Будь-яких коштів на картку він не отримував. Вказана в договорі платіжна картка не емітована на його ім`я. Також позивачем не надано до суду виписки по рахунках відповідача, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив при оформленні договору.

10.02.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що з відповідачем був укладений кредитний договір в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової та який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. Відповідачем не спростовано те, що вказані номери телефонів у кредитному договорі йому не належать, або що на час укладення спірного договору він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Щодо ідентифікації, то позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-бакінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання наданих через систему BankiD від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача, шляхом отримання відповідних даних, перелік яких визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankiD Національного банку. Відомості про ідентифікацію були подані разом із позовом.

Щодо перерахування коштів, то відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування коштів відповідачу, відомості про нього як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулася.

Наголошує, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Звернув увагу, що позивач не є банківською установою, а тому не володіє інформацією про ім`я особи, якій належить картка, номер якої зазначений у кредитному договорі. Позичальник не здійснював жодних платежів на виконання умов договору.

Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити, враховуючи повідомлення банку про неналежність відповідачеві банківської картки, на яку було перераховано кошти.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

12.12.2023 укладено кредитний договір № 12.12.2023-100001106 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Відповідно до умов кредитного договору (оферти) № 12.12.2023-100001106 від 12.12.2023 позичальнику надано кредит у розмірі 13000 грн. зі строком користування 42 днів з дати його надання.

Заявкою кредитного договору № 12.12.2023-100001106 передбачено наступні умови надання кредиту:

1. Дата надання/видачі кредиту - 12/12/2023;

2. Сума кредиту13000 грн.

3. Строк, на який надається кредит – 42 днів з дати його надання;

4. Дата повернення (виплати) кредиту - 22.01.2024;

6. Процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

7. Проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

8. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність – плата за надання кредиту) – 15% від суми кредиту та дорівнює 1950 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Згідно п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Позичальник підписав електронним цифровим підписом М193 пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту.

Під час укладання кредитного договору була пройдена ідентифікація позичальника шляхом використання системи BankID Національного банку України, про що свідчить Інформація з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов кредитного договору.

З доданої до позовної заяви квитанції LigPay АТ КБ «ПриватБанк», встановлено, що за кредитним договором № 12.12.2023-100001106 на номер банківської картки, який вказаний в пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявці кредитного договору, 12.12.2023 о 13:43 перераховано кошти в сумі 13000 грн.; призначення платежу: видача за договором кредиту № 12.12.2023-100001106.

Позичальник свої зобов`язання по поверненню грошових коштів по кредитному договору не виконав.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №12.12.2023-100001106 від 12.12.2023, загальна заборгованість за цим договором станом на 16.09.2026 (дата подачі позовної заяви) становить 20409,96 грн., яка складається із заборгованості по основному боргу в розмірі 13000 грн., відсотків у розмірі 5459,96 грн., комісії за надання кредиту в розмірі 1950 грн.

На виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що на ім`я відповідача у банку не емітовано картку 5168-74XX-XXXX-8949. Зазначена картка не обслуговується за відповідачем.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується у т.ч. Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства слідує, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, подані учасниками справи докази, суд доходить висновку про те, що позичальник, уклавши договір №12.12.2023-100001106 від 12.12.2023 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Доводи відповідача в тій частині, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підписання відповідачем договору про надання кредиту електронним цифровим підписом, є безпідставними.

Так, договір про споживчий кредит № 12.12.2023-100001106 від 12.12.2023 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця проживання, а також інформації щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовими ідентифікаторами, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Під час укладання кредитного договору була пройдена ідентифікація позичальника шляхом використання системи BankID Національного банку України, про що свідчить Інформація з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому кредитний договір №12.12.2023-100001106 від 12.12.2023, укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Отже, на підтвердження укладання кредитного договору 12.12.2023-100001106 від 12.12.2023 з ТОВ «Споживчий центр», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми позики, строку позики, розміру відсотків за користування позикою та порядку їх сплати і уклали в належній формі кредитний договір.

Заперечуючи проти укладеного кредитного договору, відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Щодо аргументів відповідача стосовно ненадання позивачем належних доказів на підтвердження переказу коштів за кредитним договором саме ОСОБА_1 , суд звертає увагу на таке.

Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-8949.

Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.

Заявка споживача, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором - 5168-74XX-XXXX-8949.

До матеріалів справи приєднано квитанцію про видачу 13 000 грн. за кредитним договором за договором №12.12.2023-100001106. Отримувач: картка/рахунок НОМЕР_1 .

З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачу перераховувалися у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № 5168-74XX-XXXX-8949.

При цьому та обставина, що вказана платіжна картка не належить відповідачеві, на висновки суду у цій частині не впливає, оскільки кредитний договір укладено від імені відповідача та саме останній несе відповідальність за правильність зазначення платіжного засобу, на який відбулося зарахування кредитних коштів, що узгоджується із пунктом 11.9 кредитного договору, відповідно до якого позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, будучи обізнаним про підписання кредитного договору, погашення кредиту та сплати відсотків, відповідач не вчиняв дії щодо захисту, на його думку, порушених прав щодо укладення (неотримання кредитних коштів) вказаного договору.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 235/8060/15-ц.

Слід також зазначити, що при укладенні кредитного договору позичальник самостійно зазначає номер мобільного телефону, який використовується ним з метою укладення договору та реквізити платіжного засобу, на який здійснюється перерахування коштів, що свідчить про те, що саме він несе відповідальність за достовірність зазначених даних.

Відповідач не довів, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, йому не належить.

Зважаючи на специфіку укладення електронного кредитного договору, на позичальника покладено обов`язок зазначення номеру платіжної картки, яка належить саме йому. Невиконання ним умов договору у даній частині не свідчить про відсутність виконання умов кредитного договору з боку позикодавця.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність обставини перерахування кредитних коштів відповідно до умов договору.

Укладений кредитний договір містить всі істотні умови кредитування, у т.ч. розмір кредиту, строк кредиту, процентну ставку, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідачем не надано доказів погашення кредиту в строки, визначені договором, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, наданих позивачем.

Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, розмір якої визначений відповідно до умов договору.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено, що при звернення до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2442,40 грн. (який сплачено з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки при подачі позову через систему «Електронний суд»), що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.

З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2442,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265, 272-282, 284, 352, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитом у загальному розмірі 20409 (двадцять тисяч чотириста дев`ять) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А м. Київ, поштовий індекс 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення оголошено 15.10.2026 о 13:00.

Суддя С. В. Васільєв