Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №676/3228/25 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/3228/25

Номер провадження 2/676/400/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

14 жовтня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді - Гладій Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Сенчишеної Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Кузьменко М.В. через систему «Електронний суд» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором (оферти) № 07.03.2024-100001131 від 07.03.2024 року в розмірі 16 218,05 грн., судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Свої вимоги мотивує представник тим, що 07.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір (оферти) № 07.03.2024-100001131. Відповідно до його умов, ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком на 70 днів до 15.05.2024 року з процентними ставками, комісією, які визначені в Договорі. Позивач свої зобов`язання за вищевказаним Договором виконав повністю, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав тому, станом на дату позову, тобто на 08.05.2025 року виникла заборгованість у розмірі 26 218,05 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5 718,05 грн. - заборгованість по процентам, 1 500,00 грн. - заборгованість за комісією. Враховуючи викладене, представник позивача ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості за кредитом і судові витрати у справі.

Ухвалою Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області від 19.05.2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, витребувано докази.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Кузьменко М.В. в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, однак в позові зазначив про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити та не заперечує про винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги ст.280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 07.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 07.03.2024-100001131.

Згідно умов Договору, ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком на 70 днів до 15.05.2024 року (дата повернення кредиту) з процентною ставкою, комісією, які детально розписані в Кредитному договорі.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується Квитанцією № 2434484440 від 07.03.2024 року, а також наданою на запит суду Інформацією з АТ КБ «ПриватБанк» за вх. № 18798/26 від 12.06.2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором № 07.03.2024-100001131 від 07.03.2024 року, тобто станом на 08.05.2025 року виникла заборгованість у розмірі 26 218,05 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5 718,05 грн. - заборгованість по процентам, 1 500,00 грн. - заборгованість за комісією.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Як передбачено частиною першою ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1048 ЦК України, норми якої в силу ч.2 ст.1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

У разі прострочення повернення відповідної частини кредиту (якщо договором передбачено повернення кредиту частинами) позичальник зобов`язаний на вимогу кредитодавця повернути кредит у цілому та сплатити нараховані проценти та комісію.

Зібрані докази вказують на те, що 07.03.2024 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 07.03.2024-100001131 на виконання якого, банк надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком на 70 днів, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, комісію.

Відповідач у справі прострочив виконання зобов`язання за вказаним Кредитним договором, тому суд приходить до обґрунтованого висновку, що з нього слід стягнути на користь позивача заборгованість в розмірі 9 000,00 грн., лише за тілом кредиту.

З боку відповідача до суду не надано Відзиву на позову та будь-яких переконливих доказів необґрунтованості позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст.81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.

Водночас, згідно письмових відповідей ІНФОРМАЦІЯ_1 за вх. № 16220/25 від 22.05.2025 року, № 24728/26 від 08.07.2026 року ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією 01.11.2022 року у військову частину та 17.06.2026 року виключений з військового обліку.

Так, згідно вимог п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.».

Частиною 9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Підпунктом 1 п.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчить про те, що пільги мають, зокрема, військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.04.2022 року «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, постановлено, зокрема, оголосити та провести загальну мобілізацію.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 , як на військовослужбовця, поширюється дія п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не нараховуються проценти за користування кредитом на весь час його призову.

Щодо стягнення з відповідача комісії в розмірі 1 500,00 грн., суд зазначає, що 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст.11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1,2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 року по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з наведеним відсутні підстави стягувати нараховану позивачем комісію (пов`язану з наданням кредиту) в розмірі 1 500,00 грн., оскільки ставиться питання про оплату послуги за надання кредиту, тобто за послугу, яка має бути безоплатною.

Враховуючи вищевказане, позов слід задовольнити частково на 55,49% від заявлених позивачем вимог, відмовивши також і в частині стягнення з відповідача на користь позивача і в частині 1 500,00 грн. комісії.

Отже загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором (офертою) № 07.03.2024-100001131 від 07.03.2024 року становить 9 000,00 грн., лише за тілом кредиту.

У ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст.141 ЦПК України.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у цій справі удовий збір у розмірі 2 422,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 55,49% і складає 1 344,49 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81, 141, 206, 264-265, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором (офертою) № 07.03.2024-100001131 від 07.03.2024 року в розмірі 9 000,00 грн. - за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1 344,19 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: код ЄДРПОУ: 37356833, вул. Саксаганського, буд.133-А м. Київ поштовий індекс 01032.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Л.М. Гладій