Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №590/939/26 — Ямпільський районний суд Сумської області

Справа №590/939/26

Провадження 3/590/351/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року с-ще Ямпіль

Суддя Ямпільського районного суду Сумської області Бонарчук Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше до адміністративної відповідальності притягався: 29.05.2026 за ч.3 ст.130 КУпАП,

за ч.3 ст.130 КУпАП,

установив:

До Ямпільського районного суду Сумської області від Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області надійшли матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення від 14.09.2026 року серії ЕПР1 №771139, 14.09.2026 року о 10 год 29 хв в с. Усок по вул. Вишневій (Кірова), Шосткинського району Сумської області, ОСОБА_1 керував велосипедом з підвісним електродвигуном марки «Forte», без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у закладі охорони здоров`я водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, та двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена за ч.3 ст.130 КУпАП.

В судове засідання, призначене на 01.10.2026 та повторно на 15.10.2026 ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав.

Відповідно до положень ст.268 КУпАП неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю у його відсутність.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується наступними документами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №771139 від 14.09.2026 року; оптичним диском, що містить відеофіксацію адміністративного правопорушення від 14.09.2026.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст.256 КУпАП.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою КМУвід 10.10.2001 №1306.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Згідно з ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, законодавством встановлено, що водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції, в той час як відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Протокол про адміністративне правопорушення складений поліцейським саме за відмову ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, тобто поліцейським встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Частина 3 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ст.130 КУпАП, окрім іншого, передбачає відповідальність за керування водіями транспортних засобів у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.

Пунктом 1.10. ПДР передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Однак, при цьому норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Крім того, в ч.8 ст.121 КУпАП вказано, що під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1-128-1, ч. 1, 2 ст.129, ч. 1-4 ст.130, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.

Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 01 березня 2018 року у справі N 278/3362/15-к (провадження N 51-877км18), де зазначено, що будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.

Відповідно до підпункту о) статті 1 Конвенції про дорожній рух, дата підписання 08 листопада 1968 року, дата ратифікації Української РСР 25 квітня 1974 року (із застереженнями та заявами) дано визначення терміну «механічний транспортний засіб» означає будь-який самохідний дорожній транспортний засіб, за винятком велосипедів з підвісним двигуном, на території Договірних сторін, які не прирівнюють їх до мотоциклів, і за винятком рейкових транспортних засобів.

Відповідно до підпункту m) статті 1 Конвенції про дорожній рух, термін «велосипед з підвісним двигуном» означає будь-яку з двох-або триколісний транспортний засіб, забезпечений двигуном внутрішнього згоряння з об`ємом циліндра, що не перевищує 50 куб.см (3.05 куб. дюйма), і максимальна конструктивна швидкість якого не перевищує 50 км / годину (30 миль / год); однак Договірні сторони можуть не вважати велосипедами з підвісним двигуном відповідно до свого національного законодавства ті транспортні засоби, які не мають характеристик велосипедів щодо можливостей їх використання, зокрема можливості приведення їх у рух за допомогою педалей, або які за своєю максимальною конструктивною швидкістю, вагою або деяким характеристикам двигуна перевищують встановлені межі. Жодне положення цього визначення не повинно тлумачитися як перешкода Сторонам повністю прирівнювати велосипеди з підвісним двигуном до велосипедів при застосуванні приписів своїх національних законодавств, що стосуються дорожнього руху.

Виходячи із положень Віденської Конвенції Про дорожній рух, вбачається, що країнам - учасникам конвенції лише рекомендовано велосипед з підвісним двигуном (мопед) прирівнювати до велосипедів, але не встановлено таке зобов`язання. Тобто з аналізу вказаних норм вбачається, що вони носять рекомендаційний, а не імперативний характер.

Отже, диспозиція ст.130 КУпАП встановлює відповідальність за керування у стані сп`яніння будь-якими транспортними засобами, незалежно від того, чи відносяться вони за нормами ПДР до механічних. Оскільки велосипед із підвісним електродвигуном обладнаний двигуном внутрішнього згорання та використовується для перевезення людей, він є транспортним засобом у розумінні примітки до ст.121 КУпАП. Відтак, керуючи ним у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.

Постанова суду, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, двічі протягом року після того, як піддавався адміністративному стягненню за таке ж порушення, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП.

Відповідно до постанови Ямпільського районного суду Сумської області від 29.05.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на десять років, без конфіскації транспортного засобу; вказана постанова суду набрала законної сили 09.06.2026 (справа №590/397/26).

Відповідно до довідки інспектора з РПП СПД №2 Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області від 14.09.2026 року, згідно наявних облікових даних системи «Інформаційний портал Національної поліції України» станом на 14.09.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , не отримував посвідчення водія, ОСОБА_1 значиться серед осіб позбавлених права керування транспортними засобами.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за аналогічні правопорушення, від огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При накладанні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а тому з метою виправлення ОСОБА_1 і недопущення в подальшому подібних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, так як вчинене ним правопорушення є одним з найнебезпечніших і найважчих правопорушень на транспорті, оскільки транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки і керування ним в стані алкогольного сп`яніння є небезпечним як для самої особи - водія, так і для інших учасників дорожнього руху, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.3 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу, в зв`язку з відсутністю даних щодо перебування даного транспортного засобу у приватній власності порушника.

Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та на підставі ст.40-1 КУпАП з правопорушника ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.40-1, ч.3 ст.130, ст.279, ст.280, ст.283-285 КУпАП, суд,

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 3 (трьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн (п`ятдесят одну тисячу грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.

Банківські реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі); отримувач коштів: ГУК Сум. обл /Сумська обл /21081300; код ЄДРПОУ: 37970404; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);рахунок: UA628999980313090149000018001; код платежу: 21081300; найменування коду класифікації доходів бюджету – адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01602, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ): 26255795, судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Банківські реквізити для сплати судового збору: призначення платежу: судовий збір по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення з вказівкою прізвища, ім`я та по-батькові, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; рахунок: UA908999980313111256000026001; код платежу: 22030106.

Відповідно до ст.307 та ч.2 ст.308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя: Я.П. Бондарчук