Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №950/2828/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2828/26

Номер провадження 3/950/1164/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, стрільця-снайпера, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2026 року близько 18 год 30 хв старший солдат ОСОБА_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану, знаходився на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Цього ж дня близько 19 год 45 хв під час перевірки військовослужбовців на території комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» у м. Суми у ОСОБА_2 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти медичний огляд.

За результатами медичного огляду, проведеного 06 вересня 2026 року о 20 год 26 хв, встановлено, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги статей 11, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Водночас у матеріалах справи наявна його письмова заява від 07 вересня 2026 року, в якій він просив розглянути справу без його участі у зв`язку з проходженням військової служби та виконанням завдань за призначенням щодо оборони України.

У зазначеній заяві ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, повідомив, що щиро розкаюється у вчиненому, запевнив, що надалі подібного не допустить, та просив суворо його не карати.

Крім того, ОСОБА_2 подав заяву про отримання судових повісток, повідомлень і судових рішень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною другою статті 268 КУпАП визначено перелік адміністративних правопорушень, під час розгляду яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП, до цього переліку не належить.

Враховуючи подану ОСОБА_2 заяву про розгляд справи за його відсутності, визнання ним своєї винуватості та відсутність клопотання про відкладення судового розгляду, суд вважає можливим розглянути справу без його участі за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, доведена належними, допустимими та достатніми доказами з таких підстав.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується сукупністю таких доказів.

Протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ЧНС № 473 від 07 вересня 2026 року, складеним уповноваженою службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , під час дії особливого періоду перебував на території тимчасової дислокації військового підрозділу в стані алкогольного сп`яніння.

У протоколі наведені обставини виявлення правопорушення, час, місце його вчинення, зазначено військове звання, посаду особи та нормативні положення, які нею порушено. Протокол підписаний особою, яка його склала, та ОСОБА_2 , якому роз`яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

При цьому безпосередньо у протоколі ОСОБА_2 зазначив, що свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення визнає повністю, щиро розкаюється.

Суд оцінює зазначений протокол як належний доказ, оскільки він містить конкретні відомості про подію адміністративного правопорушення, які узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 06 вересня 2026 року № 2242 встановлено, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначений огляд проведений о 20 год 26 хв 06 вересня 2026 року у відповідному закладі охорони здоров`я медичним працівником, який за результатами огляду зробив висновок про перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння.

Суд враховує, що висновок медичного огляду є самостійним доказом, отриманим за результатами проведення спеціального медичного дослідження, та підтверджує обставину перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння.

Відомостей про оскарження результатів медичного огляду, незгоду з його висновком або обставин, які б свідчили про його недостовірність, матеріали справи не містять.

Письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили виявлення у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння та обставини направлення його для проходження відповідного медичного огляду.

Наведені пояснення узгоджуються між собою та з відомостями, викладеними в протоколі про військове адміністративне правопорушення. Підстав сумніватися в їх достовірності судом не встановлено.

Письмовими поясненнями самого ОСОБА_2 від 07 вересня 2026 року, у яких він повідомив про обставини виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та проходження медичного огляду, за результатами якого було встановлено стан сп`яніння.

Крім цього, його письмова заява від 07 вересня 2026 року містить беззастережне визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, щире розкаяння та прохання врахувати ці обставини під час призначення адміністративного стягнення.

Суд враховує, що визнання особою своєї винуватості саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість висунутого обвинувачення. Водночас у цій справі таке визнання підтверджується сукупністю інших незалежних доказів, насамперед результатами медичного огляду, письмовими поясненнями військовослужбовців та протоколом про адміністративне правопорушення.

Копією військового квитка ОСОБА_2 підтверджується його статус військовослужбовця, що має істотне значення для встановлення спеціального суб`єкта військового адміністративного правопорушення.

Отже, досліджені докази є взаємопов`язаними, послідовними та такими, що у своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_2 військового адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Статтею 16 цього Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Стаття 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлює заборону військовослужбовцям вживати алкогольні напої під час виконання обов`язків військової служби та перебувати в нетверезому стані на території військових частин.

Зазначені положення спрямовані на забезпечення військової дисципліни, належного виконання військовослужбовцями службових обов`язків, підтримання бойової готовності військових підрозділів та недопущення дій, які створюють загрозу безпеці військової служби.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів або появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, а також за виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані.

Частиною третьою статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на території України введено воєнний стан, який у встановленому законом порядку продовжувався та діяв на час вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Отже, правопорушення вчинене в умовах особливого періоду, що є кваліфікуючою ознакою діяння, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП.

Суд зазначає, що для наявності складу адміністративного правопорушення у формі появи військовослужбовця на території військової частини в нетверезому стані закон не вимагає настання будь-яких негативних наслідків, заподіяння матеріальної шкоди чи встановлення факту неналежного виконання ним конкретного службового завдання. Достатнім є встановлення факту перебування військовослужбовця в нетверезому стані у визначеному законом місці за наявності інших обов`язкових ознак складу правопорушення.

У цій справі факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатами медичного огляду, його власними поясненнями та іншими доказами, а статус військовослужбовця підтверджений матеріалами справи.

При цьому суд не встановив обставин, які б свідчили про недопустимість доказів або істотні порушення встановленого законом порядку притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, а саме поява військовослужбовця на території військової частини в нетверезому стані, вчинена в умовах особливого періоду.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкцією частини третьої статті 172-20 КУпАП передбачено накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до статті 34 КУпАП щире розкаяння винного є обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.

Суд враховує, що ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість, не заперечував фактичних обставин правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, висловив намір надалі не допускати порушень військової дисципліни.

Також суд бере до уваги, що ОСОБА_2 проходить військову службу в Збройних Силах України, а неможливість його безпосередньої участі в судовому засіданні обумовлена виконанням завдань за призначенням щодо оборони України.

Обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, передбачених статтею 35 КУпАП, судом не встановлено.

Суд вважає, що наведені обставини у своїй сукупності дають підстави для застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини третьої статті 172-20 КУпАП.

Застосування більш суворого стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті за встановлених обставин не є необхідним, оскільки мета адміністративного стягнення може бути досягнута шляхом накладення штрафу.

Суд приходить до висновку, що штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, є справедливим, необхідним та пропорційним адміністративним стягненням, яке відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та буде достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України, а справа про адміністративне правопорушення безпосередньо пов`язана з проходженням ним військової служби та виконанням військових обов`язків.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір із нього стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 23, 33, 34, 172-20, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285, 287, 289, 294, 307, 308 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів - ГУК у Сумській області, код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», рахунок відповідного територіального органу Казначейства за місцем зарахування платежу.

Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня вручення постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження постанови - не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений статтею 307 КУпАП, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови відповідно до статті 308 КУпАП з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, а також витрати на облік адміністративного правопорушення у визначеному законодавством розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів із дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ