Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №950/3083/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3083/26

Номер провадження 1-кп/950/278/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 12026200590000254 від 01.09.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берестівка, Липоводолинського району, Сумської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_4 , обвинуваченого – ОСОБА_3 , його захисника – адвоката ОСОБА_5 , потерпілої – ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до своєї доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, у тому числі втрати позитивних емоцій, негативних переживань, тощо.

Так, ОСОБА_3 о 19 год. 00 хв. 02.06.2026 та о 10 год. 00 хв. 03.06.2026 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_6 домашнє насильство економічного характеру, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме вигнав з будинку. За вказані дії постановою Лебединського районного суду Сумської області від 10.06.2026 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 340 грн.

Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 о 20 год. 00 хв. 02.08.2026, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив щодо своєї доньки ОСОБА_6 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме сварку, під час якої, ображав останню нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. За вказані дії постановою Лебединського районного суду Сумської області від 07.08.2026 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 1020 грн.

Внаслідок таких систематичних дій ОСОБА_3 по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 , останній завдано емоційного пригнічення та погіршення психологічного самопочуття, а також сімейних відносин.

Не зупиняючись на вчиненому, діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на вчинення домашнього насильства відносно своєї доньки ОСОБА_6 , о 14 год. 30 хв. 31.08.2026 ОСОБА_3 знаходячись за місцем спільного мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, ображав свою доньку ОСОБА_6 вчинив сварку та виражався в її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю та порушив її спокій.

Внаслідок таких систематичних дій ОСОБА_3 по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 остання зазнала психологічного насильства, яке виразилось в словесних образах, погрозах та згідно висновку №СЕ-19/119-26/14564-ПС від 25.09.2026 проведеної в ході досудового розслідування судової психологічної експертизи ОСОБА_6 перебуває на даний час в емоційному стані, наявні негативні прояви, а саме: високий рівень тривожності, низька самооцінка та стан сильного стресу, почуття приниження, страху, на поведінку ОСОБА_3 , наявність негативних емоційних переживань, стан дискомфорту, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості. Емоційний стан ОСОБА_6 перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з діями ОСОБА_3 . У діях ОСОБА_3 наявні поведінкові критерії психологічного насильства: словесні образи, лайка нецензурними словами, ізоляція. У емоційному стані ОСОБА_6 наявні когнітивно-емоційні критерії психологічного насильства: стан дискомфорту, почуття приниження, страху, наявність емоційних переживань. Досліджувана ситуація має ознаки циклічності та систематичності. Досліджувана ситуація призвела до порушень в основних сферах життєдіяльності підекспертної особи, що виразилось у наявності когнітивно-емоційних критеріїв психологічного насильства, а саме: виникнення в ОСОБА_6 негативних емоційних переживань, стан дискомфорту, почуття приниження, страху на поведінку ОСОБА_3 , а також наявності поведінкових критеріїв психологічного насильства, які виникли внаслідок словесних образ, лайки, нецензурними словами, ізоляції з боку ОСОБА_3 , що в цілому констатують як здійснення на ОСОБА_6 психологічного насильства.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у скоєному визнав повністю відповідно до тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Пояснив, що він проживає у власному будинку в АДРЕСА_1 . Разом з ним мешкає його донька ОСОБА_6 , з якою у нього на побутовому ґрунті час від часу виникають сварки. В ході даних сварок він вживає нецензурну лайку відносно останньої, ображає її, виганяє доньку з будинку.

У скоєному щиро розкаюється та просить його суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи згоду учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків та інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим, іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, зважаючи на ступінь його тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також суд враховує особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, на обліку у лікаря-психіатра та в нарко кабінеті не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.

Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд дійшов до висновку, що покарання ОСОБА_3 слід призначити у межах санкції, передбаченої ст. 126-1 КК України, у виді позбавлення волі.

Разом з тим, ураховуючи характер вчиненого діяння, яке не заподіяло значної шкоди, з огляду на наявність пом`якшуючої вину обвинуваченого обставину, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не є особою, небезпечною для суспільства, а його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, тобто без відбування визначеного судом покарання.

Тому суд вважає за можливе на підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, передбачений ч. 4 ст. 75 КК України, тривалістю 1 рік та на період дії іспитового строку покласти на засудженого обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Крім цього, відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, суд вважає необхідним застосувати до засудженого, як особи, яка вчинила домашнє насильство, обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників.

Цивільний позов у справі не заявлявся, речові докази та судові витрати – відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 України, та призначити йому покарання по цьому закону у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення, зобов`язавши його відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників на строк 1 місяць.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_7