Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №579/1671/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1671/26

2/579/744/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області в складі головуючого судді Придатка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, свої вимоги мотивуючи тим, що відповідно до укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» договору про споживчий кредит №34688 від 01.11.2019 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 21429 грн, з яких 15000,30 грн перераховано на його поточний рахунок/платіжну картку, а 6428,70 грн - на рахунок страховика в рахунок оплати страхових платежів, із строком кредитування 36 тижнів, з фіксованою процентною ставкою 210% річних.

12.10.2020 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №20201012, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Після укладення договору відповідач своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаним договором, яка становить 30678,41 грн та складається з: 18086,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11791,43 грн - заборгованість за процентами; 800 грн – заборгованість за пенею.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі, а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді Кролевецького районного суду від 29.06.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання та витребувано докази.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника. Відповідач своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку, будь-яких клопотань чи заяв не надав.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 01 листопада 2019 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №34688, який підписано відповідачем особисто, на підставі заяви про видачу кредиту /а.с.16-21/.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 21429,00 грн на споживчі потреби, шляхом перерахування з поточного рахунку Кредитодавця у наступному порядку: 15000,30 грн на поточний рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 ; 6428,70 грн на поточний рахунок Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Проксіма», з метою оплати позичальником страхових платежів (страхових сум) встановлених договором добровільного страхування.

Кредит було надано строком на 36 тижнів, зі сплатою процентів у строк до 10.07.2020, згідно графіку платежів. Процентна ставка - 210,00 % відсотків річних; загальна вартість кредиту 41377,14 грн; реальна річна процентна ставка 672,61 відсотків річних.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується довідкою первісного кредитора ТОВ «ФК «Кредіплюс» про переказ грошових коштів за кредитним договором № 34688 від 01.11.2019, відповідно до якої на номер карти: № НОМЕР_2 01.11.2019 о 16:53 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 15000,30 грн /а.с.24 звор/.

Перша цифра та останні 4 цифри номера картки НОМЕР_2 відповідають інформації, зазначеній відповідачем при оформленні кредиту згідно з розділом VII кредитного договору «Реквізити та підписи сторін».

На виконання ухвали суду від 29.06.2026 року про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» було надано інформацію, яка підтверджує факт наявності випуску запитуваної банківської картки НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , а також підтверджує обставини, на які посилається позивач, щодо дат та сум нарахування коштів відповідачу.

Згідно картки обліку виконання договору №34688, що є випискою первісного кредитора, вбачається, що заборгованість відповідачки станом на 12.10.2020 року, у загальному розмірі складала 30678,41 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18086,98 грн, заборгованості за процентами у розмірі 11791,43 грн., заборгованості за пенею у розмірі 800,00 грн /а.с.26 звор-28/.

12 жовтня 2020 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №20201012 /а.с.43-47/.

Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №34688 від 01.11.2019 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №34688 від 01.11.2019 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог за №20201012 від 12.10.2020 року, підписаного обома сторонами договору, заборгованість відповідача перейшла до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у загальному розмірі 30678,41 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18086,98 грн, заборгованості за процентами у розмірі 11791,43 грн., заборгованості за пенею у розмірі 800,00 грн /а.с.47 звор/.

Позивачем на адресу відповідача направлялась досудова вимога про погашення кредитної заборгованості від 01.11.2019 №34688, однак заборгованість погашена не була.

Відповідач не скористався своїми процесуальним правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не подав свого розрахунку заборгованості, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Вищевикладені правовідносини, виходячи з сукупності досліджених по справі доказів, у системному зв`язку регулюються наступними вимогами закону.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 30678,41 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18086,98 грн, заборгованості за процентами у розмірі 11791,43 грн., заборгованості за пенею у розмірі 800,00 грн.

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 800,00 грн., то суд зазначає наступне.

24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесені зміни у Закон України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

У зв`язку з цим виникла суперечність між нормами п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р. строком на 30 днів введений воєнний стан, який продовжено і до цього часу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Тобто усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у зв`язку з чим відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача заборгованості за процентами річних відповідно до ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за пенею за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором №34688 від 01.11.2019 року у розмірі 800,00 грн.

За таких обставин, враховуючи викладене, наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яка відповідачем не оспорюється, суд приходить до висновку про достатність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №34688 від 01.11.2019 року в розмірі 29878,41 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18086,98 грн, заборгованості за процентами у розмірі 11791,43 грн.

Так, згідно ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 31 серпня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З наданих суду документів підтверджується укладення позивачем договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року №0107, а згідно акту наданих послуг №1670 та детального опису наданих послуг до акту №1670 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог судовий збір у розмірі 2592 грн. 97 коп., сплачений при подачі позову до суду та документально підтверджений (а.с.10), та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3895 грн. 69 коп., а всього 6488 грн. 66 коп.

Відповідно до ст.ст. 3, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048-1049, 1054, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76, 81, 133, 141, 247, 265, 267, 268, 274, 279, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №34688 від 01.11.2019 року в розмірі 29878 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2592 грн. (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн. 97 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3895 грн. 69 коп., а всього стягнути 6488 (шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 66 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Суддя В. М. Придатко