Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №591/4706/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/4706/26

Провадження № 1-кп/591/223/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд міста Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження, унесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 лютого 2026 року за №12026200480000524, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Суми Сумська область; громадянство: України, з професійно- технічною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Східного ОТО стрільця 1 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (КК)

учасники судового провадження:

секретарі судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4

сторони кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_5

з боку захисту:

обвинувачений ОСОБА_2

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6

і установив:

Формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним

ОСОБА_2 26.02.2026 близько 16 год. 10 хв., керуючи автомобілем «Renault Megane Scenic» н.з. НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`янння, рухаючись по вул. Героїв Крут у напрямку пpосп. Михайла Лушпи поблизу будинку номер 8 в місті Суми, знехтував безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходам для яких може бути створена перешкода чи небезпека, що призвело до наїзду на ОСОБА_7 , який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

Унаслідок дорожньо-транспортної події потерпілому ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому 6-10 ребер справа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №528 від 16.04.2026, проведеної в ДСУ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №91 віл 09.03.2026, водлій ОСОБА_2 при керуванні автомобілем «Renault Megane Scenic» н.з НОМЕР_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі- ПДР), передбачені пунктами:

2.9. Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення пункту 18.1 ПДР, допущені водієм ОСОБА_2 , перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та наслідками, що настали.

Дії ОСОБА_2 по порушенню Правил дорожнього руху умисні, а форма вини до наслідків необережна.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин у кримінальному провадженні.

Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_2 визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними обставинами у обвинувальному акті, а саме: вказав місце, час і спосіб, мотиви вчинення кримінального правопорушення. Спитрне вживав на передодні ДТП, яке мало місце 26.02.2026, у день його народження. Він їхав на базарчик по генератор, не врахував дорожню обстановку, та допустив наїзд на пішохода. Щиро розкаюється у вчиненому, зробив для себе певні висновки. Потерпілий претензій матеріального характеру до нього не має, між ними склалися дружні відносини. Просить призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, спроможний сплатити штраф.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи у його відсутність, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні зазначила, що дії ОСОБА_2 кваліфіковано вірно. Враховуючи особу обвинуваченого, його процесуальну поведінку після вчинення кримінального правопорушення, наявні підстави для призначення ОСОБА_2 покарання з урахуванням положень ст. 69 КК у вигляді штрафу.

Відповідно до ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК за клопотанням учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснив наслідки такого порядку розгляду та переконався у добровільності позицій і правильному розумінні фактичних обставин усіма учасниками судового провадження.

Оцінивши зібрані по справі докази: кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд доходить висновку, що стороною обвинувачення доведено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286-1 КК як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Тобто, виходячи з вказаних норм, законодавцем чітко визначено перелік процесуальних обмежень при застосуванні ч. 1 ст. 69 КК України, за відсутності в цьому переліку застосування норм цієї статті при призначенні покарання за ст. 286-1 КК України.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який є нетяжким злочином (с.12 КК), вчиненим з необережності, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, з 27.02.2026 є військовослужбовцем призваним по мобілізації, за місцем проживання характеризується формально посередньо, за місцем несення служби - позитивно, під динамічним спостереженням у лікаря психіатра та під медичним наглядом у лікарів наркологів не перебуває, його сімейний стан, зокрема, обвинувачений одружений, має на утриманні малолітню дитину, 2018 р.н.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286-1 КК України, карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у вигляді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються:

1) з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;

3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;

4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;

5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Отже, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Стаття 69 КК не містить заборон щодо її застосування до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК.

Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК.

Судом встановлено кілька обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, повне визнання вини обвинуваченим, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди, відсутності обставин, які його обтяжують, думка потерпілого, які з урахуванням зазначених вище характеризуючих особу винного даних, дають суду підстави для призначення основного покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, з переходом до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді штрафу в розмірі двох тисяч п`ятсот неоподатковуваних доходів громадян, що становить 42 500 гривень, та призначення додаткового покарання, зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Суд вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Питання скасування арешту суд вирішує відповідно до статті 174 КПК України.

На підставі частини 15 статті 615 КПК, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись статтями 349, 373 -374, 395, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

Ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, і призначити йому за цим законом основне покарання, із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України, у виді штрафу у розмірі двох тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Строк додаткового покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Речовий доказ: транспортний засіб марки «Renault Megane Scenic» реєстраційний номер НОМЕР_3 , переданий на відповідальне зберігання у відання володільця майна ОСОБА_2 – залишити заінтересованій особі ОСОБА_2 .

З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 березня 2026 року арешт на майно: транспортний засіб марки «Renault Megane Scenic» реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 цього Кодексу.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (частина 7 статті 376 КПК України).

Суддя ОСОБА_1