Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №944/629/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/629/25

Провадження №1-кп/944/715/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, у дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141350000057 від 31.01.2022 про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кам?янка Глибоцького району Чернівецької області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

судом визнано доведеним, що солдат ОСОБА_6 , під час проходження військової служби по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 23.04.2024 не з`явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) тривалістю понад три доби та перебував поза її межами до 16.12.2024, чим вчинив нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Таким чином, ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем, вчинив самовільне залишення військової частини, нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , після роз`яснення суті обвинувачення, в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за ч.5 ст.407 КК України, свою вину заперечив. Пояснив, що був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, однак наміру проходити військову службу у нього не було. Зазначив, що мав незадовільний стан здоров`я, що стало причиною залишення та неповернення до військової частини. Пояснив, що знав про те, що він є військовослужбовцем, але вирішив, що за наявних умов він не бажає надалі проходити військову службу. Повернувшись додому проводив час на власний розсуд. До правоохоронних органів, чи до військової частини не звертався, про наведені обставини нікому не повідомляв. Проходити надалі військову службу відмовляється, пояснюючи, що бажання продовжувати військову службу не має, покликаючись на стан здоров`я.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини суд, дослідивши всебічно, повно, об`єктивно та неупереджено обставини кримінального провадження, оцінивши надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, вважає, що обставини, викладені у обвинувальному акті знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується наступними, показами свідків та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_7 під час судового розгляду пояснив, що перебуває на посаді командира взводу в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_6 був його підлеглим, були службові відносини. Показав суду, що солдат ОСОБА_6 проходив службу у очолюваному ним підрозділі. 24 квітня 2024 року було встановлено, що останній за місцем служби відсутній через те, що самовільно залишив його. Ним, як командиром доводилися до військовослужбовців положення статей 407, 408 КК України.

Свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду пояснив, що є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 у званні майор, в його службові обов`язки входить вести облік осіб які самовільно залишили військову частину. Пригадує, що ОСОБА_6 проходив службу, були службові відносини. 24 квітня 2024 року надійшла інформація, що під час перевірки виявлено відсутність солдата ОСОБА_6 , особисто брав участь у проведенні службового розслідування та направлення матеріалів в ТУ ДБР. Також, вживались інші заходи щодо пошуку військовослужбовця, однак жодних результатів не дали. Командири відділень доводять до військовослужбовців положення статей 407, 408 КК України.

З показаннями свідків узгоджуються дані, зафіксовані в письмових джерелах доказів, зокрема документах.

Окрім показань свідків, вина обвинуваченого доведена письмовими доказами, на які посилається сторона обвинувачення у справі та які безпосередньо досліджені судом, зокрема:

- 27.05.2024 року за повідомленням військової частини НОМЕР_1 (№4100/3 від 08.05.2024 року, про те, що солдат ОСОБА_6 , з 24.04.2024 по теперішній час відсутній на військовій службі в умовах воєнного стану, про що були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань з правовою кваліфікацією за ч.5 ст. 407 КК України, що підтверджується відповідним витягом з ЄДРДР та повідомленням в/ч НОМЕР_1 ;

- витягом із наказу №599-АД від 26.03.2024 командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого наказано солдата ОСОБА_6 зарахувати на навчання військовослужбовців;

- рапортом від 24.04.2024, відповідно до якого встановлено, що під час перевірки наявності та лікування особового складу у Новояворівській лікарні, фельдшером школи загальновійськової підготовки сержантом ОСОБА_9 було виявлено відсутність курсанта 6 навчального курсу школи загальновійськової підготовки, солдата ОСОБА_6 у медичному закладі. Про свою відсутність нікого не повідомляв, заходи пошуку результатів не дали, на телефоні дзвінки не відповідає;

- витягом із наказу №1007-АД від 24.04.2024 командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення території лікувального закладу Новояворівської лікарні курсантом 6-го навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 (військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ) солдатом ОСОБА_6 , 23.04.2024 року;

- актом службового розслідування та витягом із наказу №302-ОД від 06.05.2024 командира військової частини НОМЕР_1 , проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення території лікувального закладу Новояворівської лікарні курсантом 6-го навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 ( військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ) солдатом ОСОБА_6 , 23.04.2024 року, результати якого направлено до територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові та Львівської спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері Західного регіону, оскільки в діях ОСОБА_6 , є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України;

- доповіддю №3589/5 від 24.04.2024 командира військової частини НОМЕР_1 , за фактом нез?явлення вчасно без поважних причина службу з лікувального закладу військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 призваним під час загальної мобілізації, на особливий період курсантом 6-го навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_6 (без зброї);

- витягом із наказу №116 від 24.04.2024 командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого наказано солдата ОСОБА_6 вважати таким, що 24 квітня 2024 року самовільно залишив військову частину;

- згідно із даними копії військового квитка ОСОБА_6 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачений 05 березня 2024 року був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, автобіографія ОСОБА_6 ;

- карткою обстеження та медичного огляду №1677/24, картою професійно-психологічного відбору кандидата від 05.03.2024, бланком вивчення військовослужбовця призваного по мобілізації, формуляром згоди кандидата на військову службу щодо виконання заходів професійно-психологічного відбору та довідкою військово-лікарської комісії від 05.03.2024 року, видані ІНФОРМАЦІЯ_2 , якими встановлено, що ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби.

- згідно витягу з журналу обліку амбулаторних хворих в медичному пункті в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 направлений на стаціонарне лікування до КНП «Новояворівська лікарня ім.Ю.Липи» НМР;

- згідно копії медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 №4374 від 22.04.2024 - термінова госпіталізація з діагнозом: «гостра інфекція верхніх дихальних шляхів». ОСОБА_6 надав згоду на обробку персональних даних;

- згідно припису №1589/12893 від 14.12.2024 - 15 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено солдата ОСОБА_6 до в/ч НОМЕР_3 ;

- згідно службовою характеристикою в/ч НОМЕР_1 від 25.04.2024 - солдат ОСОБА_6 за час проходження служби зарекомендував себе переважно з негативного боку. До виконання службових обов?язків відноситься погано, не самостійний у прийнятті рішень, потребує контролю зі сторони керівного офіцерського складу, в колективі не користується авторитетом. Відмовляється виконувати будь-які поставлені задачі. Схильний до порушення військової дисципліни;

- згідно медичної характеристики №3731 в/ч НОМЕР_1 від 26.04.2024 - солдат ОСОБА_6 призваний на військову службу з березня 2024 року, за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за медичною допомогою звертався у медичний пункт 22.04.2024 з діагнозом: гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, та був скерований до Новояворівської районної лікарні ім. Ю. Липи. На диспансерному обліку не перебував;

- згідно характеристики за місцем проживання, виданої Камянецькою сільською радою Чернеівецького району Чернівецької області на ОСОБА_6 , скарги від жителів села не надходили, згідно довідки про склад сім`ї ОСОБА_6 , до складу його сім`ї входять мати ОСОБА_10 та сестра ОСОБА_11 ;

- згідно вимоги про судимість, ОСОБА_6 , раніше не судимий, тобто до кримінальної відповідальності не притягався;

- згідно довідки ОКНП «ЧОНД» від 08.01.2025, відповіді КНП ЛОР «Львівський ОМЦ превенції та терапії узалежнень» від 15.01.2025, відповіді КНП ЛОР «Львівський ОК психоневрологічний диспансер» від 17.01.2025 - ОСОБА_6 - з приводу лікування не звертався;

- згідно письмових пояснень сержанта ОСОБА_12 : «двом курсантам навчального курсу яким стало погано під час занять були направлені до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , після огляду медичною сестрою в терміновому порядку було прохання направити 22.04.2024 у стаціонар солдата ОСОБА_13 та солдата ОСОБА_14 у Новояворівську лікарню ім. Ю. Липи де їх госпіталізували»;

- згідно письмових пояснень майора ОСОБА_15 : «близько 15 год 10 хв 23.04.2024 фельдшером школи загальновійськової підготовки сержантом ОСОБА_9 доповів про те, що солдат ОСОБА_6 22.04.2024 року був госпіталізований в Новояворівську лікарню, однак перевіряючи його наявність, виявив що останній відсутній в медичному закладі. Про свою відсутність вказаний військовослужбовець нікого не повідомив, заходи пошуку результатів не дали, на телефоні дзвінки не відповідає. Документів що підтверджують законність його відсутності на військовій службі не надавав. Після цього майор ОСОБА_16 зв?язувався з тіткою ОСОБА_17 по мобільному телефону НОМЕР_4 , проте вона не володіла інформацією де знаходиться її племінник та з її слів він з нею не зв?язувався більше місяця часу»;

- згідно письмових пояснень сержанта ОСОБА_9 : «солдат ОСОБА_6 22.04.2024 року був госпіталізований з діагнозом гостра інфекція верхніх дихальних шляхів в Новояворівську району лікарню №l ім. Юрія Липи. Близько 15 год 23.04.2024 року перевіряючи наявність та лікування особового складу у Новояворівській лікарні, виявив що останній відсутній в медичному закладі. Згідно цього повідомлення передав інформацію про те, що даний військовослужбовець залишив медичний заклад майора ОСОБА_15 »;

- згідно письмових пояснень лейтенанта ОСОБА_18 : «ніяких відомостей, листів, роз?яснень щодо місцезнаходження курсанта навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 від 23.04.2024 року по теперішній час до стройової частини військової частини НОМЕР_1 не надходило, що підтверджується записами в журналі реєстрації вхідних документів в/ч НОМЕР_1 »;

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю доведена під час судового розгляду.

З об`єктивної сторони ч. 5 ст. 407 КК України полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби чи у нез`явленні вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або лікувального закладу. Самовільне залишення частини полягає у тому, що військовослужбовець в будь-який час залишає територію військової частини або місце служби, не одержавши дозволу командира чи не з`являється на службу, маючи об`єктивні можливості для явки в установлений час, перебуває поза її розташуванням понад установлений строк. Місцем служби військовослужбовця є військова частина, в якій він проходить службу.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу з лікувального закладу, без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Виходячи із проведеного вище аналізу доказів, суд визнає покази свідків, письмові докази сторони обвинувачення в їх сукупності належними і допустимими, оскільки всі досліджені докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину, вони передбачені, як джерела доказування у КПК, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством і не дають підстав для сумніву у винуватості останнього.

При цьому, суд не бере до уваги посилання захисника на те, що досудове розслідування було проведене не повно, оскільки жодних документальних підтверджень на те, що ОСОБА_6 мав поважні причини та підстави на залишення військової частини не надано.

Крім того, суд не бере до уваги пояснення обвинуваченого та його захисника щодо неналежного ставлення командування військової частини обвинуваченого та інших порушень його прав, оскільки вони жодними іншими дослідженими судом доказами підтверджені не були і не впливають на кваліфікацію діянь, які інкримінуються ОСОБА_6 . Тому суд сприймає такі пояснення обвинуваченого як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

Жоден із доказів не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин.

ОСОБА_6 хоча в судовому засіданні й категорично заперечив вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, однак зміст його показань суду все ж свідчить про те, що він як військовослужбовець, розуміє те, що самовільно, в умовах воєнного стану, дійсно залишив розташування військової частини і після цього вже більше не з`явився на військову службу, а поїхав додому.

Така його позиція, а також вислови про неправильність своїх дій, дає суду підстави до висновку все ж про часткове визнання ним своєї вини, що судом враховується при вирішенні справи по суті.

Обставини, які згідно зі ст.66 КК України пом`якшують покарання - щире каяття;

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий, військовослужбовець, за місцем служби характеризувався посередньо, має зареєстроване та постійне місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, зважаючи на те, що санкція ч.5 ст.407 КК України передбачає безальтернативний вид покарання - позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тому суд вважає за можливе призначити даний вид покарання в його мінімальній межі.

На переконання суду, зазначене покарання буде справедливим, співмірним вчиненому правопорушенню, достатнім та необхідним для попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів та його виправлення.

Водночас, суд зауважує, що в силу законодавчої заборони суд не може застосовувати положення ст.69, 75 КК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено, арешт не накладався, процесуальні витрати та речові докази відсутні, а тому зазначені питання судом не вирішуються.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 до вступу вироку в закону силу залишити попередній - тримання під вартою.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ та положень ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370-371, 373-376, ч.15 ст. 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 16 грудня 2024 року.

Зарахувати ОСОБА_6 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення в період з 16 грудня 2024 року по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в закону силу залишити попередній - тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія повного тексту вироку вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору, негайно після проголошення його резолютивної частини, відповідно до положень ч.15 ст.615 КПК України (зі змінами, внесеними згідно з Законом №2462-ІХвід 27.07.2022).

Суддя ОСОБА_1