Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №466/6508/23 — Шевченківський районний суд м. Львова

Суд: Шевченківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №466/6508/23

Суддя: Єзерський Р. Б.

Справа № 466/6508/23

Провадження № 2/466/132/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Малаковській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ковтун Людмила Богданівна про припинення права власності,

у с т а н о в и в:

23 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Третя Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд ухвалити рішення, яким припинити право ОСОБА_2 у спільному майні на належну йому 2/9 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/9 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості належної частки у спільному майні у сумі 164244,44 грн. шляхом виплати грошових коштів з депозитного рахунку суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого в третій Львівській державній нотаріальній конторі Львівської області було заведено спадкова справа. Спадкоємцями, які прийняли спадщину є дружина - ОСОБА_3 , сини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Після смерті в ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, а саме 2/3 будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Кожному із спадкоємців належить по 2/3 будинку: 3 особи = 2/9, тобто кожен спадкоємець отримує свідоцтво про право на спадщину на 2/9 частини будинку за вказаною адресою. ОСОБА_1 належить на підставі договору дарування 1/3 будинку та успадкована 2/9, тобто частка позивача в цілому становить 1/3+2/9=5/9 будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Частка відповідача є занадто малою та таку неможливо виділити. Відповідач ніколи не проживав в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який має постійне місце проживання в селі Вири Сумської області. Отже, жодним чином припинення права власності на 2/9 частки в будинку за адресою: АДРЕСА_1 за відповідачем не завдасть істотної шкоди його інтересам. Частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, який зареєстрований за іншою адресою, проживає на території іншої області та жодним чином не приймає участі в утриманні житлового будинку та прибудинкової території. Отже, є всі підстави для припинення права власності відповідача на 2/9 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом матеріальної компенсації згідно висновку експерта у розмірі 164 244,44 грн. У зв`язку із вищенаведеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

17 жовтня 2023 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що за відповідачем не зареєстровано будь-яке інше житло. Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачу належить 2/9 частки спірного будинку. Оцінивши подані Позивачем докази, вважає, що відсутні визначені у статті 365 ЦК України підстави для припинення права власності ОСОБА_6 на частку у спірному об`єкті нерухомого майна, крім того, таке припинення права спільної часткової власності завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки Позивач не надав доказів неможливості спільного користування спірною квартирою, а також доказів того, що припинення права відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника. При цьому доказів наявності у Відповідача іншого належного йому на праві власності житла, матеріали справи не містять, тоді як позбавлення його на частку спадкового майна буде суперечити статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, позивачем не доведено неподільності спадкового майна, а також неможливості спільного проживання у ньому за встановлених судом обставин. З огляду на вищенаведене просить суд у задоволенні даного позову відмовити.

Представник позивача Пащук А.І. надіслав на адресу суду заяву про розгляд даної справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив такі задовольнити з підстав наведених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача Максименко Е.П. надіслала на адресу суду заяву про розгляд даної справи у відсутності сторони відповідача, у задоволенні даного позову заперечила, просила у такому відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ковтун Людмила Богданівна у судове засідання не з`явилася, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд даної справи у її відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про місце, дату та час судового засідання.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до наданих матеріалів справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ковтун Людмилою Богданівною було заведено спадкову справу, згідно якої спадкоємцями, що прийняли спадщину є дружина – ОСОБА_3 , сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме: 2/3 будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 на підставі договору дарування 1/3 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою 15.09.1972 за реєстровим №7964 та зареєстрованого у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації 19.09.1972 за №1012.

Матеріали справи не містять відомостей щодо виділення ідеальної частки кожному із співвласників у будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 31 січня 2025 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення експерта поставлено такі питання:

- чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити (виділити частку) будинку, а саме 2/9 та 7/9 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням їх часток у спільній частковій власності, з виділенням в натурі кожному із співвласників його частки, та у разі існування такої можливості- розробити варіант такого розподілу?

- які варіанти розподілу (виділення частки) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , можливо визначити між співвласниками- ОСОБА_1 , частка якого становить 7/9 та ОСОБА_2 , частка якого становить 2/9, з урахуванням їх часток у спільній частковій власності та вимог нормативно- правових актів?

- яка ринкова вартість часток співвласників: 2/9 частини та 7/9 частини 22/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на дату проведення експертизи?

Дана ухвала суду не оскаржувалася та набрала законної сили.

Висновком судового експерта ТзОВ «Судово-експертне бюро України» №12/25 від 13.08.2025 визначено, що розділити/виділити частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням часток співвласників у спільній частковій власності, а саме 2/9 та 7/9 частини житлового будинку, з виділенням в натурі кожному із співвласників його частки відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, технічно неможливо. Розподіл (виділення частки) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 , частка якого становить 7/9 та ОСОБА_2 , частка якого становить 2/9, з урахуванням їх часток у спільній частковій власності та вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, технічно неможливо, тому варіанти розподілу (виділення частки) не розробляються. Ринкова вартість часток співвласників житлового будинку за адресою. АДРЕСА_1 на дату проведення експертизи, становить: для співвласника 2/9 частини - 164 244,44 грн. (сто шістдесят чотири тисячі двісті сорок чотири гривні 44 коп); для співвласника 7/9 частини - 574 855,56 грн. (п`ятсот сімдесят чотири тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 56 коп).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ч.1, ч.2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Положеннями ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

З метою припинення права власності ОСОБА_2 на 2/9 частки спірного будинку, оскільки як зазначає сторона позивача, відповідач ніколи не проживав в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який має постійне місце проживання в селі Вири, Сумської області. Отже, жодним чином припинення права власності на 2/9 частки в будинку за адресою: АДРЕСА_1 за відповідачем не завдасть істотної шкоди його інтересам. Частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, який зареєстрований за іншою адресою, проживає на території іншої області та жодним чином не приймає участі в утриманні житлового будинку та прибудинкової території, тому позивач з метою відшкодування компенсації відповідачеві за належну йому вказані частки у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта про ринкову вартість 2/9 частки співвласника вказаного житлового будинку ОСОБА_2 , становить – 164 244,44 грн.

У зв`язку з пред`явленням позову про припинення права власності, позивач виконав умову щодо попереднього внесення на депозитний рахунок суду компенсації вартості частки у будинку, що належить відповідачу, перерахувавши 164 244,44 грн. на депозитний рахунок суду.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року у справі №6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі №6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі №6-1943цс16, та неодноразово підтриманій Верховним Судом.

У постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Аналогічні висновки щодо застосування норм статті 365 ЦК України викладено також у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №343/2271/16-ц (провадження №61-32св19), від 18 липня 2019 року у справі №210/2236/15-ц (провадження №61-33924св18), від 14 квітня 2021 року у справі №344/120/16-ц (провадження №61-22129св19), від 17 травня 2021 року у справі №183/4432/16-ц (провадження №61-385св21), від 22 вересня 2021 року у справі №289/398/16, провадження №61-16865св20) та інших.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема кожному з них належить 5/9, 2/9 та 2/9 частки спірного будинку відповідно.

Звертаючись до суду із даним позовом про припинення права відповідача у спільній частковій власності, а саме у спірному будинку, позивач посилається на те, що відповідач не проживає у будинку, який зареєстрований в іншій області, не бере участь у витратах на утримання будинку, частка відповідача є незначною, та яка не може бути виділена в натурі.

Разом з тим, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня інформація що відповідач ОСОБА_2 має будь-яке інше альтернативне житло, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів неможливості встановлення порядку спільного користування майном та доказів того, що припинення права відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам, як співвласника майна.

Судом встановлено, що сторони, які є співвласниками спірного житла, за твердженнями позивача не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, що свідчить про відсутність обставин вчинення перешкод у володінні та користуванні позивачу майном.

Вирішуючи позовні вимоги на підставі ст.365 ЦК України, суд встановив істотність шкоди, яка може бути завдана відповідачу внаслідок позбавлення його права власності на належну частку, оскільки відповідач іншого житла на праві приватної власності немає, який проживає у с. Вири, Сумської області, недалеко до кордону з рф, зважаючи на близькість бойових дій, які ведуться між державою Україна та рф, та можливого відселення мешканців вказаного села, що цілком може бути ймовірним, отже у випадку задоволення позову він втратить своє гарантоване Конституцією України право на житло та це призведе до істотної шкоди його інтересам, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для припинення право власності відповідача на 2/9 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання права власності на цю частку квартири за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 355, 356, 358, 361, 365, 368, 370, 372 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ковтун Людмили Богданівни про припинення права власності - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. Б. Єзерський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua