Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №454/3299/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3299/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 39032грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

19.11.2020р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3217885, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 11900грн. зі сплатою процентів за користування кредитом.

21.09.2021р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, згідно умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №3217885 від 19.11.2020р.

Сума заборгованості відповідача на дату відступлення прав вимоги складає 39032грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11900грн.; прострочена заборгованість за відсотками становить – 27132грн.

07.08.2026р. позивачем скеровано відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, вих.№ 21184554.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному розмірі.

В порушення вищевказаних вимог, відповідачка своєчасно не повернула кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов`язання за даними договорами.

Внаслідок порушення умов договору у відповідачки виникла заборгованість.

13.10.2026 року представник відповідача – адвокат Брух А.О. надав до суду відзив позовну заяву. В обґрунтування відзиву представник зазначив, що зазначив, що відповідачка отримала кредит у розмірі 11 900,00 грн, однак на погашення заборгованості сплатила загалом 18 314,10 грн. Вважав, що зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, а нарахування процентів після закінчення 30-денного строку кредитування є безпідставним. Також зазначив про неоднозначність умов договору щодо строку кредитування та вартості кредиту, надмірність нарахованих процентів і неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу. У зв`язку з цим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідачки 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак її представник – адвокат Брух А.О. надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

19.11.2020р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3217885, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 11900грн. зі сплатою процентів за користування кредитом. Строк кредитування 30 днів, Знижена процентна ставка становить 1,33% за кожен день користування, яка застосовується у межах строку кредитування, що становить 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90% за кожен день користування, що застосовується у разі невиконання відповідачем умов для застосування зниженої ставки, а також у межах нового строку у разі пролонгації, атопролонгації та у період прострочення.

21.09.2021р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, згідно умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №3217885 від 19.11.2020р.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором складає 39032грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11900грн.; прострочена заборгованість за відсотками становить – 27132грн.

07.08.2026р. позивачем скеровано відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, вих.№ 21184554.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов таких висновків.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 30 днів.

Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування позивачем не обґрунтовувалися та судом не встановлені.

Так, в розділі 4 кредитного договору сторони унормували пролонгацію строку кредиту.

Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження.

Позичальник, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору.

Пропозиція (оферта) позичальника щодо продовження строку користування кредиту вчиняється шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку кредитодавець може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій позичальником.

Кредитодавець має право, але не обов`язок, протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) позичальника про продовження строку користування кредитом шляхом направлення позичальнику текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені позичальником кредитодавцю в особистому кабінеті.

У випадку акцептування товариством пропозиції споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій.

По-перше, суд не погоджується з тим, що здійснення позичальником платежу на користь кредитодавця саме по собі є автоматично його пропозицією (офертою) про продовження строку користування кредитом. Сплата процентів за користування кредитом (яка відбувається шляхом здійснення платежів) є прямим договірним обов`язком позичальника, в той час як пролонгація строку кредитування є правом позичальника. Правопорядок не може прийняти ситуацію коли позичальник виконує свій обов`язок щодо погашення заборгованості за кредитним договором і, тим самим, фактично в примусовому порядку реалізовує право на пролонгацію строку кредитування (на що він може і не мати волевиявлення). А тому, суд виходить з того, що позичальник повинен, окрім здійснення платежу на користь кредитодавця, вчинити активні дії з метою пролонгації кредиту.

По-друге, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази як того, що позичальник вчиняв активні дії з метою пролонгації кредиту, так і того, що кредитодавець погодив таку пролонгацію.

Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування (30 днів). З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 19.11.2020 до 18.20.2020 (30 днів) позивач нараховував проценти за користування кредитом в розмірі 158,27грн. (11900*1,33%) в день, що відповідає зниженій процентній ставці 1,33 % в день.

Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом становить 4748,10грн (158,27 грн х 30).

Решта процентів за користування кредитом нарахована позивачем поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено.

Так, на момент завершення встановленого 30-денного строку кредитування Відповідачем було сплачено нараховані проценти згідно договору у розмірі 4748,10 грн. Таким чином, на момент закінчення строку кредитування заборгованість за договором залишалась виключно по тілу кредиту у розмірі 11900,00 грн.

В подальшому, 18.01.2021 року та 16.02.2021 року Відповідачем було здійснено платежі по 6783,00 на загальну суму 13566,00 грн., що перевищує суму заборгованості за тілом кредиту. Ці кошти були зараховані позивачем як оплата процентів за користування кредитом.

З урахуванням попередніх висновків про відсутність підстав для нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, беручи до уваги, що сума сплачених відповідачем грошових коштів в розмірі 18314.10грн перевищує суму заявленого до стягнення тіла кредиту в розмірі 11900 грн та процентів за користування кредитом в розмірі 4748,1 грн (які позивач нарахував за період погодженого строку кредитування), то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Щодо вимог представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник відповідач надав договір про надання юридичних послуг від 08.10.2026р. та детальний опис робіт з надання правової допомоги від 08.10.2026р., згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 5000грн.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000грн.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс