Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №463/1298/23 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/1298/23

Провадження № 2/463/57/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Вуйди В.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідачів - Водзінської Б.І.,

Гарвата С.М.,

Марголича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Львівської районної державної адміністрації, Об`єднання профспілок Львівщини, Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Львівській області про скасування акта, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом та зобов`язання вчинити дію,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про скасування в цілому акта Н-1/НП від 07.11.2022 року повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29.08.2020 року з ОСОБА_3 ; визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом та зобов`язання комісії з розслідування нещасного випадку скласти акт форми Н-1/П про нещасний випадок, як такий, що пов`язаний з виробництвом.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з його батьком, заступником начальника цеху № 3 полімерних виробів Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ» ОСОБА_3 , у суботу 29.08.2020 року, який був робочим днем, стався нещасний випадок, під час якого він отримав близько 70% опіків тіла, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до обставини нещасного випадку батько позивача здійснював роботи з демонтажу освітлювальної вишки, в ході яких виникла пожежа, під час гасіння якої він отримав опіки. Ці роботи виконувались за вказівкою роботодавця - Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ». За наслідками нещасного випадку Головне управління Держпраці у Львівській області створило спеціальну комісію, яка займалась розслідуванням нещасного випадку і яка 12.01.2021 року визнала нещасний випадок таким, що не пов`язаний з виробництвом. Не погоджуючись із таким висновком комісії, він ініціював повторне розслідування, для чого Головне управління Держпраці у Львівській області утворило відповідну комісію, яка 07.11.2022 року склала акт № Н-1/НП, згідно з яким повторно визнала нещасний випадок таким, що не пов`язаний з виробництвом. Позивач не погоджується з висновками комісії щодо невиробничого характеру нещасного випадку; відсутності порушень охорони праці, пожежної безпеки; порушення його батьком посадової інструкції; не встановлення осіб, дія чи бездіяльність яких призвела до нещасного випадку і з огляду на ці обставини просить в судовому порядку скасувати акт від 07.11.2022 року, зобов`язавши комісію скласти акт про нещасний випадок як такий, що пов`язаний з виробництвом.

Відповідач ГУ ДСНС у Львівській області в особі повноважного представника скерував відзив на позовну заяву. Зазначає, що під час засідання комісії представник ГУ ДСНС у Львівській області утримався від участі у голосуванні та не голосував за те, щоб визнати нещасний випадок таким, що не пов`язаний з виробництвом. Тому вважає, що ГУ ДСНС у Львівській області є неналежним відповідачем. Просить у задоволенні позову відмовити, зокрема, в частині позовних вимог до ГУ ДСНС у Львівській області.

У відповіді на цей відзив позивач зазначив, що представник ГУ ДСНС у Львівській області як член спеціальної комісії з розслідування зобов`язаний був визначитись, чи пов`язаний нещасний випадок з виробництвом, а оскільки він не виклав письмово окремої думки, то вважається таким, що погодився з висновками комісії і тому, ГУ ДСНС у Львівській області є належним відповідачем.

Відповідач Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці в особі повноважного представника теж скерував відзив на позовну заяву. Заперечує проти позову з підстав, які аналогічні висновкам комісії про те, що нещасний випадок є таким, що не пов`язаний з виробництвом, оскільки потерпілий не отримував вказівок для демонтажу вишки, виконував ці роботи з власної ініціативи, а під час гасіння пожежі порушив правила безпеки. Ці висновки ґрунтуються на документально підтверджених фактах, а тому є обґрунтованими. Крім того, саме до виключної компетенції комісії відноситься вирішення питання про те, чи пов`язаний нещасний випадок з виробництвом і суд не вправі підміняти собою цей орган. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на такий відзив позивач висловив, аргументи, аналогічні мотивам позову та крім цього зазначає, що наявні в матеріалах розслідування докази та свідчення свідків є суперечливі, чому належної уваги відповідач не надав.

У запереченні на цю відповідь представник відповідача зазначає, що висновки комісії ґрунтувались на комплексному дослідженні та аналізі усіх документів, отриманих в ході проведення спеціального розслідування.

Відповідач Корпорація «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ» в особі повноважного представника теж скерувала відзив на позовну заяву. Заперечує проти позову з тих самих підстав, що і представник відповідача Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, оскільки висновки комісії ґрунтуються на документально підтверджених фактах, а суд не вправі підміняти собою спеціальну комісію з розслідування. Також підтвердив, що Корпорація не давала потерпілому вказівок демонтувати вишку освітлення. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на цей відзив позивач навів аргументи, аналогічні мотивам попередньої відповіді на відзив Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі повноважного представника теж скерував відзив на позовну заяву. Заперечує проти позову з тих самих підстав, що і представники відповідачів Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці та Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», оскільки висновки комісії ґрунтуються на документально підтверджених фактах, а суд не вправі підміняти собою спеціальну комісію з розслідування. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач Львівська районна військова адміністрація в особі повноважного представника теж скерував відзив на позовну заяву. Заперечує проти позовних вимог, оскільки лише спеціальна комісія з розслідування є відповідальною за достовірність і повноту проведення розслідування нещасного випадку. Своєю чергою, Львівська районна військова адміністрація не приймала рішення щодо створення спеціальної комісії з розслідування і не погоджувала рішення, прийнятого цією комісією, а тому, вважає, що є неналежним відповідачем. Крім того, земельна ділянка, де стався нещасний випадок відноситься до земель комунальної власності, розпорядником якої є орган місцевого самоврядування. Просить у задоволенні позову відмовити, зокрема, в частині позовних вимог до Львівської районної військової адміністрації.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог статті 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування не було подано.

Позовна заява поступила до суду 22.02.2023 року та була передана судді Яворському С.Й.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 27.02.2023 року, позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15.03.2023 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 23.01.2024 року, провадження у справі зупинено у зв`язку із перебуванням позивача у складі Збройних Сил України.

Після закінчення повноважень судді Яворського С.Й. на підставі розпорядження керівника апарату Личаківського районного суду м.Львова від 19.06.2024 року у справі проведено повторний автоматизований розподіл, згідно з яким така передана для розгляду судді Грицку Р.Р.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова від 04.06.2026 року, прийнято справу до розгляду та одночасно на підставі клопотання представника позивача поновлено провадження у справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Після цього, 09.07.2026 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог. Суд залишив цю заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку для її подачі, про що в судовому засіданні 13.07.2026 року без оформлення окремого процесуального документа було постановлено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Крім того, з цих же підстав суд також відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів та виклик свідків.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

В силу вимог Закону дана справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Позивач та його представник в судовому засіданні під час виступу із вступним словом позовні вимоги підтримали. Дали пояснення, аналогічні вищенаведеним та просять позов задовольнити.

Представники відповідачів Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ» та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проти обґрунтованості позову заперечили з підстав, викладених у відзивах. Просять у задоволенні позову відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Представники ГУ ДСНС у Львівській області та Львівської військової районної адміністрації скерували до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності. Інші учасники справи причин неявки не повідомили.

Оскільки суд забезпечив можливість учасникам справи представити свою позицію, а строки для подання доказів завершились, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності осіб, які не з`явились на підставі зібраних доказів, обсяг яких є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до наказу № 62-к від 30.06.2016 року, копія витягу з якого долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.210), переведений на посаду заступника начальника цеху № 3 полімерних виробів Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ».

Відповідно до наказу Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ» від 25.08.2020 року № 99/1-К, ОСОБА_3 було доручено 29.08.2020 року (у суботу) виконання робіт з виготовлення резервуарів.

29 серпня 2020 року ОСОБА_3 на території виробничого комплексу Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ» за адресою: АДРЕСА_1 , виконував роботи з демонтажу освітлювальної вишки. Поблизу цієї вежі знаходились ємності (відра) з невідомою легкозаймистою речовиною. Після повалення вежі та виконання робіт з різання металу, легкозаймиста речовина спалахнула та виникла пожежа, під час гасіння якої ОСОБА_3 отримав опіки, від яких згодом помер у лікарні 15.09.2020 року.

Версії сторін про обставини настання нещасного випадку різняться. За версією позивача, батько проводив цей демонтаж за вказівкою керівництва Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ». Про це йому повідомляв батько одразу після настання нещасного випадку.

Позиція Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ» протилежна - жодних вказівок про демонтаж вишки останні не давали.

Інформацію про власника чи балансоутримувача освітлювальної вишки з`ясувати не вдалось як під час спеціального розслідування, так і під час судового розгляду.

Крім того відомо, що ця освітлювальна вишка знаходиться за межами території цеху Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», де працював ОСОБА_3 .

За наслідками нещасного випадку Головним управлінням Держпраці у Львівській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, проведено спеціальне розслідування та складено акт спеціального розслідування нещасного випадку від 12.01.2021 року (т.1 а.с.104-116), згідно з яким комісія дійшла висновку, що ОСОБА_3 перебував на території виробничого комплексу в межах якого знаходився цех № 3, для виконання робіт по виготовленню резервуарів. Близько 10 год. 00 хв. в робочий час, виконуючи роботи, що не входили до його обов`язків, за межами території орендованої Корпорацією «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», отримав термічні опіки декількох ділянок тіла, не більше ніж третього ступеня, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні.

Шляхом голосування комісія одноголосно прийняла рішення визнати даний нещасний випадок таким, що не пов`язаний з виробництвом у зв`язку з відсутністю обставин, передбачених пунктом 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17.04.2019 року (далі - Порядок № 337).

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.07.2021 року (т.3 а.с.229-230), призначено комісію для повторного спеціального розслідування нещасного випадку.

За наслідками повторного спеціального розслідування нещасного випадку, складено акт від 07.11.2022 року (т.1 а.с.122-148), згідно з яким комісія дійшла висновку, що потерпілий отримав травми, що призвели до смерті, в робочий час при виконанні без завдання або доручення роботодавця небезпечних для життя і здоров`я робіт, що не входили до кола його трудових обов`язків, а саме демонтажу вишки освітлення, що не знаходилась на території та не належала Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», не отримував доручення керівництва керувати роботами з ліквідації осередку займання, не пройшов сам і не провів цільового інструктажу учасникам ліквідації пожежі. Шляхом голосування комісія переважною більшістю голосів прийняла рішення визнати даний нещасний випадок таким, що не пов`язаний з виробництвом у зв`язку з відсутністю обставин, передбачених пунктом 52 Порядку № 337.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_4 повідомив, що він працює на посаді директора ТзОВ «Група Спецтехнологія», одночасно є співвласником Товариства, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Богданівська,42. Дане Товариство знаходиться поруч з Корпорацією «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ» та орендує цех. При цьому, йому особисто нічого невідомо про нещасний випадок, який мав місце 29.08.2020 року. Про цю подію він дізнався від інших осіб.

Згідно із частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

У частинах першій та другій статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно зі статтею 171 КЗпП України роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» також установлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.

Отже, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а в разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві врегульована Порядком № 337 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 Порядку № 337 визначено, що на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи.

Окрім того, пунктом 29 указаного Порядку визначено, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку. Якщо такий факт встановлено в судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).

Пунктом 33 Порядку № 337 передбачено, що комісія (спеціальна комісія), серед іншого, зобов`язана:

- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9;

- з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

- визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого.

Згідно з пунктом 34 Порядку № 337 рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом.

Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов`язаний / не пов`язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення.

Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 року у справі № 227/2301/21, у зв`язку з цим, суд відмовляє у вимозі про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом та зобов`язання комісії з розслідування нещасного випадку скласти акт форми Н-1/П про нещасний випадок, як такий, що пов`язаний з виробництвом.

Що ж стосується позовної вимоги про скасування в цілому акта Н-1/НП від 07.11.2022 року повторного спеціального розслідування нещасного випадку, така підлягає задоволенню.

Так, в акті розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 29.08.2020 року, комісія дійшла висновку, що нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом, у зв`язку з відсутністю обставин, передбачених пунктом 52 Порядку.

У пункті 53 Порядку № 337 визначено перелік підстав, за наявності яких нещасний випадок визнається таким, що не пов`язаний з виробництвом. Такими підставами, зокрема, є: вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерть працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

Аналіз пункту 53 Порядку № 337 дає підстави для висновку, що визначений ним перелік підстав, за наявності яких нещасний випадок визнається таким, що не пов`язаний з виробництвом, є вичерпним.

Однак, в оспореному акті розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку не вказано жодної з наведених вище підстав вважати, що цей випадок не пов`язаний з виробництвом. Натомість сторонами не заперечується, що кримінального провадження відносно потерпілого не порушувалось, у матеріалах справи також відсутні відомості про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами відносно нього.

Крім того, відповідно до пункту 52 Порядку № 337 обставинами, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, серед інших, є також:

- перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

- підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення;

- виконання потерпілим дій в інтересах підприємства (установи, організації), де він працює, що не належать до його трудових (посадових) обов`язків.

Немає жодного доказу, що потерпілий здійснював демонтаж вишки виключно у власних інтересах, тоді як з іншої сторони, судом встановлено і сторонами не оспорюється, що потерпілий виконував роботи з демонтажу вишки у робочий час у світлу пору доби та із залученням інших працівників Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», а на підприємстві в цей час також був присутній відповідальний за безпечне виконання робіт, охорону праці та пожежну безпеку, який одночасно був безпосереднім керівником потерпілого - начальник цеху № 3 полімерних виробів Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ» Воробець А.В.

Крім того, комісія зі спеціального розслідування також встановила, що територія, на якій стояла освітлювальна вишка була об`єктом зацікавленості Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», яка звернулась до компетентних органів із заявою про передачу їм цієї земельної ділянки не лише після нещасного випадку, але й після демонтажу вишку.

Комісія не виключила факту, що ОСОБА_3 знав про рішення Корпорації орендувати суміжну ділянку і тому мав намір демонтувати вишку до того, як вона перейде на баланс Корпорації (т.1 а.с.142). Проте, немає жодного пояснення, чому комісія відкинула або чому вона не розглядала версію, при якій саме за вказівкою Корпорації, яка була зацікавлена в оренді земельної ділянки, була демонтована вишка. Якщо першу версію, яку комісія прийняла, неможливо перевірити, зокрема через смерть потерпілого та відсутність будь яких інших доказів про те, що демонтаж вишки ОСОБА_3 проводив у власних інтересах, то друга версія, відкинута комісією, може бути перевірена, зокрема через те, що вишка не мала балансоутримувача, не була об`єктом зацікавленості Корпорації та розміщувалась на земельній ділянці, яка є об`єктом зацікавленості Корпорації.

При цьому, якщо в ході розслідування не було встановлено факту, що освітлювальна вишка була об`єктом зацікавленості Корпорації, то немає логічного пояснення озвученій комісією версії, що ОСОБА_3 мав намір демонтувати вишку до моменту її переходу на баланс Корпорації.

Наведеного в акті спеціального розслідування нещасного випадку комісія не спростувала та вказала неналежні з точки зору положень пункту 53 Порядку № 337 підстави вважати, що нещасний випадок, який стався із потерпілим, є таким, що не пов`язаний із виробництвом.

Зрештою, нещасний випадок стався не стільки через демонтаж освітлювальної вишки, скільки через пожежу, в процесі гасіння якої потерпілий отримав опіки, від яких помер.

Знаючи про це, комісія не усунула розбіжності між показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які разом з батьком позивача демонтували освітлювальну вишку і які є працівниками Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», а також показами свідка ОСОБА_8 , який був очевидцем подій і який не є працівником Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ». Зі слів перших після повалення вишки її різав потерпілий, який тим самим спровокував пожежу, тоді як зі слів ОСОБА_8 роботи з розрізання вишки проводив наймолодший працівник, який і спровокував пожежу. В акті розслідування не зазначено, чому комісія бере до уваги пояснення працівників Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», а чому відкидає пояснення, надані особою, яка не має відношення до Корпорації «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ».

І останнє. За наслідками спеціального розслідування комісія, відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який є додатком до Порядку № 337, класифікувала вид події, що призвела до нещасного випадку за пунктом 17 - пожежа (т.1 а.с.142), але одночасно не встановила обставин кому належали відра з легкозаймистою речовиною, чому вони знаходились на території та чи відповідало це правилам пожежної безпеки. Той факт, що потерпілий добросовісно вважав, що в цих відрах знаходиться дощова вода і почав ними ліквідовувати пожежу не може ставитись йому у провину, оскільки відсутні ознаки умислу на заподіяння шкоди.

З огляду на це, суд дійшов висновку про необхідність скасування в цілому акта Н-1/НП від 07.11.2022 року повторного спеціального розслідування нещасного випадку як такого, що є упередженим, однобічним, необ`єктивним і необґрунтованим.

Згідно з висновками, які містяться у пункті 11.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі № 227/2301/21, скасування акта за формою Н-1/НП має своїм наслідком проведення комісією повторного розслідування.

Також судом враховано усталену практику ЄСПЛ який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом обставини, суд вважає, що він дав відповіді на основні питання цього спору і немає необхідності додатково аналізувати інші аргументи позовної заяви та відзивів на неї.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив одну вимогу немайнового характеру.

Відтак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 1073,60 гривень необхідно стягнути з відповідача Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, повноважна комісія якого допустила порушення під час проведення спеціального розслідування, чим порушила права позивача.

Керуючись ст.ст.10, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати в цілому акт Н-1/НП від 07.11.2022 року повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29.08.2020 року з ОСОБА_3 .

Стягнути із Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, місцезнаходження: 79005, м.Львів, площа Міцкевича,8, код ЄДРПОУ 44778105.

Відповідач: Корпорація «ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ», місцезнаходження: 79035, м.Львів, вул.Зелена,131, код ЄДРПОУ 30336890.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10, код ЄДРПОУ 13814885.

Відповідач: Львівська районна державна адміністрація, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Винниченка,18, код ЄДРПОУ 44046683.

Відповідач: Об`єднання профспілок Львівщини, місцезнаходження: 79005, м.Львів, проспект Шевченка,7, код ЄДРПОУ 05505801.

Відповідач: Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Львівській області, місце знаходження: 79008, м.Львів, вул.Підвальна,6, код ЄДРПОУ 38627339.

Повний текст судового рішення складено - 15 жовтня 2026 року.

Суддя Грицко Р.Р.