Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №463/9649/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/9649/26

Провадження №1-кп/463/697/26

В И Р О К

Іменем України

13 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142360000480 від 13.07.2026, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новосілка Голованівського району Кіровоградської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, військовослужбовця Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 122 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_4 12.07.2026 приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи на пішохідній зоні поблизу будинку № 7 на вул. Староєврейській у м. Львові, в ході раптово виниклого конфлікту, із ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно, умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, завдав один удар долонею правої руки в ділянку обличчя ОСОБА_5 , внаслідок якого останній впав на тверде покриття тротуару. В подальшому ОСОБА_6 , дочекавшись поки ОСОБА_5 підніметься, наніс останньому удар ліктем правої руки в ділянку обличчя, в результаті чого ОСОБА_5 вдруге впав на тверде покриття тротуару та ОСОБА_7 наніс один удар правою рукою та один удар правою ногою в ділянку обличчя ОСОБА_8 . Своїми діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: множинних травматичних переломів кісток лицевого скелета: уламкові переломи всіх стінок обох верхньощелепових пазух з помірним зміщенням фрагментів, переломів стінок орбіт із зміщенням фрагментів, уламкових переломів зовнішньої пластинки обох лобних пазух з поширенням до основи носа та міжпазушної перетинки з помірним зміщенням фрагментів, лінійних переломів кісток носа та кісткової частини носової перетинки із зміщенням фрагментів, уламкові переломи криловидних відростків клиноподібної кістки із зміщенням фрагментів, лінійних переломів виличних відростків скроневих кісток з двох сторін без зміщення, уламкового перелому лобного відростка виличної кістки справа із невеликим зміщенням, а також у вигляді навколоочних гематом (синців), забійно-рваних ран носа, верхньої губи та її слизової оболонки. Згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року, множинні переломи кісток лицевого скелету відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я, рани відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, та гематоми (синці) відносяться до легкого ступеня тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що дійсно 12.07.2026 приблизно о 19 год. 00 хв. він перебував неподалік будинку № 7 на вул. Староєврейській у м. Львові. Там у нього виник словесний конфлікт із потерпілим ОСОБА_5 , в ході якого заподіяв останньому тілесні ушкодження, зазначені в обвинувальному акті. Зокрема, він завдав один удар долонею правої руки в ділянку обличчя ОСОБА_5 , внаслідок якого той впав на тротуар. В подальшому він наніс останньому ще один удар ліктем правої руки в ділянку обличчя, та, коли потерпілий лежав на тротуарі, наніс ще один удар правою рукою та один удар правою ногою в ділянку його обличчя. У скоєному розкаявся, просив суворо його не карати.

Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст фактичних обставин пред`явленого йому обвинувачення, сумнівів у добровільності його позиції немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Його дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 122 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину, особу винного ОСОБА_4 , який є особою молодого віку, раніше не судимою, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, який повернувся для продовження проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 . Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

З врахуванням особи винного, наявності обставини, що пом`якшує покарання, позиції потерпілого з приводу можливості звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягнути без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення та звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Також слід вирішити долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази –DVD-R диски із відеозаписом події кримінального правопорушення – зберігати у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1