Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №462/8150/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8150/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова

у складі

судді Ліуша А.І.,

секретаря судового засідання Поляниці А.М.

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідачок ОСОБА_2

представника третьої особи Дубініна Р.В.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участі третьої особи, на стороні позивачки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, знесення самовільного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом. З урахуванням заяви про зміну предмету позову вимоги мотивувала тим, що власники (користувачі) суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:06:018:0363) ведуть будівництво об`єкта з істотними порушеннями державних будівельних норм (ДБН) на своїй земельній ділянці, що безпосередньо порушує права позивачки як власника суміжної земельної ділянки. Будівництво, що здійснюється відповідачами на суміжній земельній ділянці з істотними порушеннями ДБН, є самочинним у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України. Оскільки таке будівництво порушує права позивачки як суміжного землекористувача, позивачка має право вимагати його знесення. Враховуючи вищевикладене, просила суд усунути перешкоди з боку ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , у користуванні та розпорядженні ОСОБА_3 , її власністю — земельною ділянкою кадастровий номер 4610136300:06:018:0058 по АДРЕСА_2 , а також зобов`язати ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , знести самочинно споруджену будівлю (об`єкт будівництва) на суміжній земельній ділянці кадастровий номер 4610136300:06:018:0363 за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 жовтня 2025 року, забезпечено позов шляхом заборони відповідачам ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , а також будь-яким іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будівництво на земельній ділянці кадастровий номер 4610136300:06:018:0058 на АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , та земельній ділянці кадастровий номер 4610136300:06:018:0363 за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 вересня 2026 року, у задоволенні клопотання представника відповідачів про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, знесення самовільного будівництва– відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2026 року залучено третю особу, на стороні позивача, а саме - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2026 року пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, - повернуто без розгляду.

04 серпня 2026 року, представником позивачки подано клопотання про проведення виїзного судового засідання. Вимоги клопотання мотивовано тим, що предметом спору є, зокрема, вимога про знесення об`єкта незакінченого будівництва, розташованого на земельній ділянці відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що об`єкт незакінченого будівництва є речовим доказом, який за своїми фізичними характеристиками (нерухомість, значні розміри, стаціонарне розташування) не може бути доставлений до зали судових засідань. Лише безпосередній огляд цього об`єкта на місці його розташування дозволить суду: встановити фактичний стан, геометричні параметри та конфігурацію будівництва; визначити відстані від об`єкта до меж земельної ділянки та будинку позивачки; перевірити дотримання протипожежних відстаней та інших вимог ОСОБА_6 2.2- 12:2019 «Планування та забудова територій»; безпосередньо сприйняти характер і ступінь порушення прав позивачки як суміжного землекористувача.

Дослідивши подане клопотання, суд приходить до переконання, що в його задоволенні слід відмовити, з огляду на те, що наведені у клопотанні обставини самі по собі не свідчать про необхідність проведення виїзного судового засідання, оскільки встановлення відповідності об`єкта незакінченого будівництва вимогам державних будівельних норм, визначення його технічних характеристик, параметрів, відстаней до суміжних об`єктів нерухомості та оцінка дотримання нормативних протипожежних відстаней потребують спеціальних знань у галузі будівництва, землевпорядкування та технічного регулювання.

Суд, здійснюючи правосуддя, не вправі перебирати на себе функції судового експерта чи підміняти собою уповноважені органи, до компетенції яких належить здійснення відповідних перевірок і надання фахових висновків щодо дотримання вимог містобудівного законодавства та державних будівельних норм. Безпосереднє перебування суду на місці розташування спірного об`єкта не дає можливості достовірно встановити всі обставини, які потребують спеціальних знань, а візуальне сприйняття об`єкта саме по собі не може замінити належного технічного дослідження, проведеного у визначеному законом порядку.

Представником відповідачок подано до суду відзив, в якому він вказав, що жодного нового будівництва чи реконструкції існуючої забудови на земельній ділянці позивачки по АДРЕСА_2 відповідачі не здійснюють, та й не можуть це робити фізично. Земельні ділянки на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136300:06:018:0058) та на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:06:018:0363) у м. Львові розділені парканом, який складається з бетонного фундаменту, бетонних стовпів та сітки-рабиці між ними (фото з Google карт додається). Зазначений фундамент був збудований ще задовго до того, як сторони спору стали власниками своїх будинків. Так, згідно договорів купівлі-продажу від 18.06.1999, ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,048 га та житловий будинок з примикаючими до нього господарськими будівлями (до яких відноситься і сарай під літ.Б, що був збудований впритул до фундаменту ще попереднім власником та розпорядженням Залізничної РА №364 від 08.06.1999 погоджено його експлуатувати). Будівельні роботи здійснювались відповідачами на підставі дозвільних документів, які не з їх вини містили помилки і які, відповідачі на даний момент усувають. Враховуючи, що будівля сараю під літ.Б була в аварійному стані (провалився дах), відповідачі змушені були вживати заходів по його ремонту і саме цей ремонт викликав хвилю скарг від позивача, яка безпідставно стверджує, що будівництво здійснюється на її ділянці. Те, що відповідачі на ділянці позивача жодних будівельних дій не проводили і не проводять підтверджується і документами наданими Інспекцією ДАБК (лист-відповідь долучений ОСОБА_8 до матеріалів справи) в яких зазначено, що будівництво відповідачами здійснюється саме на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . Таким чином, вимога ОСОБА_3 про усунення перешкод в її користуванні та розпорядженні земельною ділянкою на АДРЕСА_2 є безпідставною та задоволенню не підлягає, адже відповідачі не чинять жодних перешкод позивачу у користування її майном. Що стосується будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , то таке не порушує прав та інтересів позивача. Так, ще до того як сторони стали власниками суміжних ділянок та розміщених на них будівель, між цими ділянками вже був влаштований попередніми власниками паркан на бетонному фундаменті. Впритул до цього паркана та до межі з ділянкою на АДРЕСА_3 на подвір`ї відповідачів був розміщений сарай під літ.Б (який внесений у технічний паспорт, а також нанесений на ескізі намірів забудови земельної ділянки). Розміри цього сараю під літ.Б становлять 4,80 м х 2,60 м. Враховуючи, що нове будівництво будинку, яке здійснювали відповідачі прилягає до стіни сараю, то воно фактично знаходиться на відстані щонайменше 4,80 м від межі ділянки позивача. Зазначене можуть підтвердити сусіди (заява додається) та свідки, перелік яких буде поданий пізніше після уточнення їх даних. Що стосується примикання стін нового будинку до будівель на вул. Пропелерній та на АДРЕСА_1 , то таке здійснено зі згоди власників цих будівель і прав та інтересів позивача не порушує. З огляду на зазначене, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вважає безпідставним та необґрунтованим, а тому просить відмовити в його задоволенні.

Позивачкою подано до суду відповідь на відзив, в якому вона вказала, що твердження, що відповідачі на ділянці позивача жодних будівельних дій не проводили і не проводять підтверджується і документами наданими Інспекцією ДАБК (листвідповідь долучений ОСОБА_8 до матеріалів справи) в яких зазначено, що будівництво відповідачами здійснюється саме на земельній ділянці на АДРЕСА_1 не відповідає дійсності. Інспекція перевіряла ведення будівництва підставі Повідомлення про початок виконання будівельних робіт та Будівельного паспорта № БП -75-2012, від 16.11. 2012 р. , тобто які передбачали будівництво саме на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_2 . До того ж при відсутності межових знаків, Інспекція не могла встановлювати, той факт що будівництво ведеться будівлі з порушенням межі та виходить на приватну власність ОСОБА_9 без наявних меж в на місцевості. А де ті межові знакі, які мали б бути у відповідачів по межі з позивачкою згідно технічної документації за 2024 р. Тобто, на підтвердження свої позиції відповідачі не могли та не можуть підтвердити в натурі, де знаходиться межа між двома земельними ділянками, особливо в частині ведення будівництва. Оскільки з виходом на місце Інспекція не виявила межових гаків, то очевидно їх немає в натурі. А тому , звертаю увагу, що Інспекція не могла встановити віддалі будівництва від межі земельних ділянок . Власне, з метою встановлення межі на місцевості позивачка заявила клопотання про проведення експертизи, оскільки іншим чином позивачка не може подати документ про межу в натурі оскільки їх неможливо зберегти. Твердження представника відповідачів про встановлення меж з посиланням на технічну документацію, як підтвердження, що будівництво ними ведеться в межах їх земельної ділянки не підтверджує такого факту, оскільки сам кадастровий план земельної ділянки не підтверджує наявність меж в натурі. Лише встановлення меж в натурі підтверджує де саме проходить межа, за якою встановлюється розташування будівель, приміщень відносна межі по дві сторони межі. Оскільки межові знаки, які повторно виносилися спеціалістами на замовлення позивачки відповідачами знищенні, а з їх боку немає меж на місцевості, то таке твердження є безпідставним, тобто не грунтується на нормах права. Тобто заперечення не містить посилання на норми права, і не може містити такі норми ( бо їх немає) _ за якими за кадастровим планом по картинці визначає межу в натурі представник ОСОБА_2 . Визначення межі в натурі здійснюється сертифікованими спеціалістами з землеустрою на підставі документації, в т. і космічних координат, які є складовими технічної документації. Щодо неподання з боку позивачки технічної документації, то нагадую, що нами подано витяг з Державного земельного кадастру, тобто юридична підстава як саме сформована земельна ділянка в ДЗК. Таке формування даних в ДЗК відбулося на підставі документації 20007 р, про що зазначалося як в позові так і у відповіді на відзив. Дані ДЗК виступають єдиним підтвердженням даних про сформовану земельну ділянку, та містять всі дані про земельну ділянку відповідно вимог ЗУ України, ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та ЗУ «Про землеустрій», в тому числі кадастровий план земельної ділянки та її межі. Тобто належним доказом виступає саме дані ДЗК , а не сама по собі технічна документація.

Представник відповідача зазначив, що жодного будівництва на АДРЕСА_2 відповідачі на проводять. Як будівництво нового будинку, так і ремонт існуючого сараю відповідачі проводили виключно в межах належної їм земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:06:018:0363). Так, до матеріалів справи відповідачами долучено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 (долучено разом із відзивом). На сторінці 13 даної технічної документації міститься план (експлікація) земельної ділянки на АДРЕСА_1 . На вказаному плані нанесено існуючі будівлі та споруди в тому числі паркан між ділянками позивача та відповідачів, а також сарай (позначений на цьому плані літ. КН), який знаходиться поруч з межею цих ділянок і примикає до паркана. Також на цьому плані нанесено межі земельної ділянки відповідачів (виділено жирною лінією) і ці межі (зокрема між ділянками позивача та відповідачів) справді не збігаються із парканом, який розділяє ці дві ділянки. Однак, як видно з цього плану, паркан зі східної сторони (там де знаходиться сарай під літ. КН) зміщений в сторону ділянки відповідачів, а не позивачів, тобто фактично частина ділянки відповідачів (зі східної сторони) перебуває у користуванні позивача, натомість з західної сторони паркан зміщений в сторону позивача і, відповідно, частинка її ділянки перебуває у користуванні відповідачів (але на цій частині жодного будівництва не ведеться). Також слід зазначити, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 виготовлялась коли земельна ділянка позивача на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136300:06:018:0058) вже була сформована та зареєстрована в земельному кадастрі. Відтак, під час виготовлення зазначеної технічної документації і формування земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:06:018:0363) відбувалась прив`язка до вже сформованої земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Представник третьої особи в судовому засіданні вказав, що Інспекцією під час здійснення позапланової перевірки було встановлено порушення вимог містобудівного законодавства при здійсненні будівельних робіт на АДРЕСА_1 , оскільки таке будівництво вчинене з грубим порушенням норм та через наявність загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини - позовні вимоги підтримали повністю.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позиції учасників провадження, суд прийшов до наступного переконання.

Судом було встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 , на підставі ухвали ЛМР №1323 від 03 червня 2004 рокує власницею земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 / т.1 а.с.7/. Вказане також стверджується витягом з Державного реєстру речових прав /т.1 а.с.8-20/.

Згідно наказу від 30 вересня 2009 року та свідоцтва про право власності на житловий будинок, ОСОБА_3 , на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 /т.1 а.с.21-29/.

До матеріалів справи також долучено листи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 23 серпня 2023 року, 01 липня 2025 року, 23 вересня 2025 року, 08 жовтня 2025 року, згідно яких ОСОБА_10 , повідомлено що проведення позапланової перевірки за адресою АДРЕСА_1 , буде можливим після закінчення дії воєнного стану в Україні, та/або відсутності інших встановлених законодавством обмежень для вжиття заходів державного архітектурно-будівельного контролю. Згідно відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація щодо спорудження готельного комплексу на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . В той же час, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт на об`єкт будівництва «Реконструкція індивідуального житлового будинку з прибудовою та надбудовою.

Крім того, за результатами проведеної перевірки встановлено, що за адресою:

АДРЕСА_1 , фізичною особою здійснюється будівництво індивідуального житлового будинку на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт N? Л806212226696 від 23.11,2012 та будівельного паспорту N? 75/-2012 від 16.11,2012 виданого управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради. Вищевказане будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень, які полягають у наступному: - Будівельним паспортом і схемою забудови земельної ділянки встановлено поверховість будівлі- 1 поверх та мансардний, натомість проведено будівельні роботи з будівництва 2-ох поверхового житлового будинку та мансардного поверху: - Геометричні розмірі об?єкта будівництва не відповідають будівельному паспорту і схемі забудови земельної ділянки, оскільки здійснюється будівництво не передбаченої двоповерхової капітальної будівлі, яка блокується з житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 . - В будівельному паспорті і схемі забудови земельної ділянки відсутні відомості про можливість блокування проектованої будівлі з житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 , натомість проведено будівельні роботи з фактичним блокуванням не передбаченої будівельним паспортом і схемою забудови земельної ділянки двоповерхової капітальної будівлі з житловим будинком за адресою, АДРЕСА_3 . - Будівництво об?єкта здійснюється з недотриманням протипожежних відстаней, оскільки відстань від зовнішньої стіни об`єкта будівництва до житлового будинку за адресою; АДРЕСА_2 становить 3,8 м, а до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , З становіть 4,7 м. Станом на момент проведення перевірки. будівельні роботи не завершено /т.1 а.с.30-36/.

Згідно листів Департаменту архітектури та просторового розвитку від 26 червня 2025 року, 07 липня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 , у 2012 році надано будівельний паспорт забудови земельної ділянки БП- 75-2012 на будівництво індивідуального житлового будинку. У 2013 році надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та реконструкцію з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок добудови та надбудови. Вказані документи надавались ОСОБА_11 . ОСОБА_5 будівельний паспорт забудови земельної ділянки чи містобудівні умови та обмеження для проєктування об?єкта будівництва на АДРЕСА_1 або 5а у АДРЕСА_2 не надавались. Відповідно до вимог ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 N? 1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами) до повноважень органів архітектурно-будівельного контролю належить Надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт. прийняття в експлуатацію закінчених будівельних об?єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах Львівської міської територіальної громади.

Відповідно до інформації наданої листом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, встановлено, що відповідно до даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресою: АДРЕСА_1 департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт №ЛВ062131000683 на об?єкт будівництва «Реконструкція індивідуального житлового будинку з прибудовою та надбудовою», замовник - фізична особа. Згідно з відомостями, що містяться в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація щодо будівництва готельного комплексу на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 /т.1 а.с.37-38/.

В матеріалах справи також міститься акт виносу земельної ділянки в натуру від 12 червня 2025 року /а.с.39-40/.

06.10.2025 Інспекцією ДАБК було складено акт №97, яким було встановлено, що будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 здійснюється з порушенням вимог законодавства та затверджених проектних рішень, які полягають в наступному: будівельним паспортом і схемою забудови земельної ділянки встановлено поверховість будівлі – 1 поверх та мансардний, натомість проведено будівельні роботи з будівництва 2-х поверхового житлового будинку та мансардного поверху; геометричні розмірі не відповідають будівельному паспорту і схемі забудови, оскільки здійснюється будівництво не передбаченої двоповерхової капітальної будівлі , яка блокується з житловим будинком на АДРЕСА_3 ; в будівельному паспорті і схемі забудови відсутні відомості про можливість блокування проектованої будівлі з житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 натомість проведено роботи з фактичним блокуванням не передбаченої будівельним паспортом та схемою забудови двоповерхової будівлі /т. 1 а.с.124-144/

06 жовтня 2025 року, інспекцією ДАБК було видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт /т.1 а.с.145-147/.

06.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 /т.1 а.с.149-152/. До матеріалів справи також долучено будівельний паспорт /т.1 а.с.153-157/.

Згідно договорів купівлі-продажу від 18.06.1999, ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,048 га та житловий будинок з примикаючими до нього господарськими будівлями та спорудами.

В матеріалах справи також міститься будівельний паспорт №75/-2012 від 16.11.2012 на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 /т. 1а.с.189/, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с.190-195/, державний акт на вказану земельну ділянку /т. 1 а.с.196/, ескіз намірів забудови /т. 1 а.с.202-206/. Також суду надані заяви від 20 грудня 2025 року, 21 грудня 2025 року,04 червня 2024 року, 18 червня 2012 року /т. 1 а.с.207-210/.

Наказом від 05 травня 2013 року №59 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та реконструкцію з розширенням ОСОБА_4 , житлового будинку на АДРЕСА_1 /т.1 а.с.211/.

Суду було також надано повідомлення про початок виконання будівельних робіт про заміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт в АДРЕСА_1 /т.1 а.с.213/, технічну документацію /т.1 а.с.215-233/.

Комісія рекомендувала Інспекції здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю за адресою АДРЕСА_1 , про що складено висновок №2 від 09.07.2025.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним (стаття 41 Конституції України).

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина перша та друга статті 319 ЦК України).

У силу частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати будь-яких усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми права, є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 309/2477/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 цієї ж норми передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 21.05.2020 року по справі №726/824/15-ц, вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Оцінюючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд виходить із того, що сам по собі факт виявлення відхилень фактично збудованого об`єкта від параметрів, передбачених дозвільною документацією, не є безумовною підставою для застосування такого крайнього заходу, як знесення нерухомого майна. При вирішенні спору суд повинен враховувати характер виявлених порушень, їх істотність, можливість усунення шляхом перебудови, а також співмірність обраного позивачкою способу захисту характеру порушеного права та наслідкам, які такий спосіб захисту матиме.

Так, в ході розгляду справи, судом було встановлено, що під час проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю було встановлено, що будівельним паспортом та схемою забудови передбачено будівлю в один поверх та мансардний поверх, тоді як фактично за адресою АДРЕСА_1 , здійснювалося будівництво двоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом. Крім того, встановлено невідповідність геометричних розмірів об`єкта будівельному паспорту та схемі забудови, а також фактичне блокування будівлі з житловим будинком на АДРЕСА_3 , яке відповідною документацією не передбачено.

Отже, будівництво на зазначеній земельній ділянці не здійснювалося за повної відсутності будь-якої дозвільної документації, а було розпочате на підставі документів, які визначали основні параметри та характеристики запланованого об`єкта.

При цьому суд зазначає, що виявлення порушень під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та вжиття уповноваженим органом відповідних заходів реагування не звільняє позивачку від обов`язку довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема наявність передбачених законом підстав саме для усунення перешкод, знесення спірного об`єкта та обґрунтованість обраного нею способу захисту.

Так, наявність дозвільної документації сама по собі не виключає можливості кваліфікації об`єкта як самочинного будівництва за наявності інших передбачених законом підстав. Разом із тим така кваліфікація потребує встановлення конкретних обставин, що відповідають критеріям, визначеним статтею 376 ЦК України, а не може ґрунтуватися виключно на факті невідповідності окремих параметрів збудованого об`єкта будівельному паспорту.

Судом встановлено, що відповідачки мають дозвільні документи на будівництво, а порушення, зафіксовані уповноваженим органом, стосуються насамперед відхилення фактичних характеристик забудови від передбачених документацією параметрів та недотримання окремих будівельних вимог. Водночас матеріали справи не містять достатніх доказів, які б у своїй сукупності давали підстави для висновку, що спірний об`єкт підлягає саме знесенню як єдиному можливому способу усунення виявлених порушень.

При прийнятті рішення, суд також враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.05.2020 року по справі №726/824/15-ц, про те, що знесення нерухомого майна не може розглядатися як автоматичний наслідок будь-якого порушення будівельних норм або відхилення від дозвільної документації. Вирішуючи питання про застосування такого заходу, суд повинен установити не лише факт порушення, а й обставини, які свідчать про неможливість приведення об`єкта у відповідність до вимог законодавства шляхом перебудови або про відмову особи, яка здійснила будівництво, від проведення такої перебудови.

В той же час, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що приведення спірного об`єкта у відповідність до параметрів, визначених дозвільною документацією, або до вимог державних будівельних норм є технічно неможливим. Так само позивачкою не надано доказів того, що відповідачки відмовляються від проведення відповідної перебудови чи що усунення встановлених порушень іншим способом не забезпечить належного захисту її прав та законних інтересів.

Сам факт складання акта за результатами заходу державного архітектурно-будівельного контролю, видачі припису про зупинення будівельних робіт та складення протоколу про адміністративне правопорушення підтверджує здійснення уповноваженим органом відповідних заходів реагування та наявність зафіксованих ним порушень. Проте такі документи самі по собі не підтверджують неможливості усунення порушень шляхом перебудови, не засвідчують відмови відповідачок від її проведення та не встановлюють необхідності знесення всього об`єкта як єдиного можливого способу захисту прав позивачки.

При цьому суд ураховує, що обрання способу захисту цивільного права належить до правомочностей особи, яка звертається за судовим захистом, однак такий спосіб має відповідати змісту порушеного права, характеру порушення та правовим наслідкам, яких особа прагне досягти. Ефективним є той спосіб захисту, який забезпечує реальне поновлення порушеного права або усунення перешкод у його здійсненні та відповідає встановленим законом умовам застосування.

Звертаючись до суду з вимогою про знесення спірного об`єкта, позивачка фактично обрала спосіб захисту, який передбачає повне усунення нерухомого майна, тоді як встановлені обставини справи вказують насамперед на невідповідність окремих характеристик фактично здійсненої забудови параметрам, передбаченим дозвільними документами, та на можливе порушення будівельних норм. За таких обставин належний захист прав позивачки, залежно від характеру й істотності встановлених порушень, може полягати у приведенні об`єкта будівництва у відповідність до дозвільної документації та обов`язкових будівельних вимог, зокрема шляхом здійснення відповідної перебудови.

Водночас, суд не може підміняти заявлену позивачкою вимогу про знесення об`єкта іншою вимогою, яка має інший предмет і передбачає встановлення відмінних фактичних обставин, а саме зобов`язання відповідачок привести забудову у відповідність до дозвільної документації або здійснити її перебудову. Визначення предмета позову належить до процесуальних прав позивачки, а суд, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, вирішує спір у межах заявлених вимог і не вправі самостійно формулювати замість позивачки іншу матеріально-правову вимогу.

Суд також бере до уваги, що позивачка обґрунтовує свої вимоги порушенням її прав як власниці суміжної земельної ділянки. Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Сам по собі факт здійснення будівництва на суміжній земельній ділянці з відхиленнями від будівельного паспорта ще не є достатнім для задоволення вимоги про усунення перешкод і знесення відповідного об`єкта. Необхідно встановити, яким саме чином виявлені порушення впливають на можливість позивачки володіти, користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою і чи є знесення об`єкта необхідним та співмірним заходом для припинення такого впливу.

Наявні в справі матеріали свідчать про наявність спору щодо відповідності фактично збудованого об`єкта дозвільній документації, дотримання будівельних норм, розташування забудови відносно меж суміжних земельних ділянок та можливого порушення прав позивачки. Водночас ці обставини не звільняють позивачку від обов`язку довести належними доказами підстави для застосування саме того способу захисту, який вона обрала.

Отже, за встановлених у справі обставин суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено наявності достатніх правових і фактичних підстав для застосування до відповідачок такого крайнього заходу, як знесення спірного об`єкта нерухомого майна. Наявність дозвільної документації на будівництво, зафіксовані відхилення від передбачених нею параметрів та відсутність доказів неможливості приведення об`єкта у відповідність до встановлених вимог або відмови відповідачок від проведення відповідної перебудови у своїй сукупності не дають підстав для задоволення заявленої вимоги про знесення та усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

З огляду на вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта будівництва, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.10,11,60,208,212-215, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участі третьої особи, на стороні позивачки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, знесення самовільного будівництва, - відмовити.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 жовтня 2025 року, - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.І. Ліуш