Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №334/8168/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 07.10.2026

Справа № 334/8168/25

Провадження № 2/334/432/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., представника відповідача Тисячник Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2038189127 в сумі 26774,22 гривень.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями, матеріали цивільної справи надійшли в провадження судді Козловій Н.Ю. Відводів, самовідводів не заявлено.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та додатками до нього направлено відповідачу з роз`ясненням права на подання відзиву на позовну заяву.

Скориставшись своїм правом, відповідачка ОСОБА_1 в особі свого представника Тисячник Р.Р. надіслала суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд заявлені позовні вимоги залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідачка зазначала, що заявлені вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше: Позивачем не доведено набуття права вимоги саме до Відповідача, оскільки з наданих ним витягів і не повних копій документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним ним договором. По-друге: надані Позивачем документи не є беззаперечним доказом укладення кредитного договору на запропонованих банком умовах. Позивач не надав доказів, що Відповідач була належним чином ознайомлена з усіма невід`ємними частинами договору, зокрема з «Правилами кредитування» та тарифами, а долучений до матеріалів справи «Опис документів кредитної справи» від 25.11.2021 р. хоча і містить перелік документів (в тому числі Договір та Додаток №1 ), однак у графі, призначеній для підтвердження отримання цих документів Відповідачем, відсутній підпис ОСОБА_1 .

Позивач в свою чергу надав суду відповідь на відзив, з якого вбачається, що при укладанні кредитного договору №2038189127 з первісним кредитором - АТ «ОТП Банк» на загальну суму 30125,53 гривень на придбання товару у ТОВ «АЛЛО», сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення даного кредитного договору, на погоджених умовах шляхом особистого підписання кредитного договору. Відповідач, у відзиві на позовну заяву, не спростовуються факт придбання товарів у ТОВ «АЛЛО», а звідси перерахування кредитних коштів продавцю, що є додатковим підтвердженням факту укладання кредитного договору.

Щодо відступлення права вимоги, позивач зазначає, що до матеріалів справи долучено витяг з Реєстру боржників, що містить лише дані Відповідача, інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб. Тому посилання відповідача в цій частині є неспроможними. Крім того, чинним законодавством України відсутні норми, які зобов`язують Позивача направляти Відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за Кредитним договором, тим паче мати письмове підтвердження відправлення чи отримання Відповідачем такого повідомлення.

З вищенаведених підстав, просив суд задовольнити вимоги позивача у повному обсязі. Розгляд справи проводити за відсутністю представника позивача та ухвалити рішення на підставі наданих письмових доказів.

У судовому засіданні представник відповідача наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог, посилаючись лише на той факт, що Відповідач не була належним чином ознайомлена з усіма невід`ємними частинами договору, зокрема з «Правилами кредитування» та тарифами, а долучений до матеріалів справи «Опис документів кредитної справи» від 25.11.2021 р. хоча і містить перелік документів (в тому числі Договір та Додаток №1 ), однак у графі, призначеній для підтвердження отримання цих документів Відповідачем, відсутній підпис ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення та доводи представника відповідача, дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, суд дійшов до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2038189127. Відповідачка власноруч підписала договір про надання споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту, анкету-заяву, а також Додаток № 1 (графік платежів).

Згідно з меморіальним ордером № 42835334 від 25.11.2021 року банк перерахував кошти у розмірі 29650,53 грн. продавцю ТОВ «АЛЛО», а відповідачка отримала товар у кількості 8 шт., що підтверджується рахунком-фактурою та копією квитанції про внесення початкового внеску.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначала, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з «Правилами кредитування» та тарифами, оскільки в «Описі документів кредитної справи» відсутній її підпис. Суд оцінює ці доводи критично та відхиляє їх з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правова позиція Велика Палати Верховного Суду у справі № 204/4007/13-ц (постанова від 03.07.2019 року) дійсно вказує на те, що банк не може посилатися на «Правила» чи «Тарифи», які не містять підпису позичальника, якщо в самому підписаному договорі не визначено істотних умов (розміру відсотків, тіла кредиту тощо).

Однак, у даній справі ситуація є кардинально іншою. Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 підписала не просто бланкову заяву, а безпосередньо сам кредитний договір та Додаток № 1 (Графік платежів), де чітко й однозначно зафіксовано: загальний розмір кредиту (30125,53 грн), суму на придбання товару (28463,60 грн), комісію за видачу кредиту (1186,93 грн) та додаткові послуги (475 грн).

Таким чином, усі істотні умови кредиту та плата за його користування були погоджені сторонами безпосередньо в тексті підписаного нею документа.

Верховний Суд у складі Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.06.2021 року у справі № 234/11100/18 зазначив, що якщо позичальник підписав графік платежів та паспорт споживчого кредиту, де деталізовано всі умови фінансових зобов`язань, посилання на необізнаність із тарифами є безпідставними, оскільки волевиявлення сторони було чітко виражене під час підписання основних документів.

Крім того, суд звертає увагу, що додатковим і беззаперечним підтвердженням укладення договору на вказаних умовах є реальне отримання ОСОБА_1 товару в ТОВ «АЛЛО» за рахунок кредитних коштів.

Отже, своїми діями (отриманням товару, внесенням початкового внеску) відповідачка погодилась з умовами правочину.

За змістом ч. 1 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 525 ЦК України проголошує недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконала, кошти у встановлені строки не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість.

14 березня 2025 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/03/25.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неналежності наданих витягів з Реєстру боржників через приховування інформації про інших осіб. Позивачем правомірно застосовано технічні засоби для знеособлення даних третіх осіб, що повністю відповідає вимогам Закону України «Про захист персональних даних» (недопущення розголошення конфіденційної інформації про інших боржників). Наданий витяг з Реєстру боржників № 1 містить повні, чіткі та недвозначні відомості саме щодо боргу ОСОБА_1 за кредитним договором № 2038189127 у розмірі 26774,22 грн.

Стосовно тверджень про відсутність повідомлення боржника про відступлення права вимоги, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків (у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц дійшла висновку, що неотримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги не є підставою для визнання правочину про відступлення вимоги недійсним і не звільняє боржника від обов`язку погасити заборгованість.

Оскільки ОСОБА_1 взагалі не здійснювала жодних платежів на користь ні первісного, ні нового кредитора, відсутність окремого повідомлення не порушила її прав, а сам факт пред`явлення позову є належним повідомленням про заміну кредитора.

Згідно з наданим розрахунком та Реєстром боржників, заборгованість відповідача складає 26774,22 грн, з яких: 24055,42 грн - тіло кредиту; 7,49 грн - відсотки; 2711,31 грн - комісія.

Суд перевірив зазначений розрахунок і вважає його арифметично правильним та підтвердженим матеріалами справи. Нарахування комісії та відсотків відповідає підписаним ОСОБА_1 умовам договору та Додатку № 1.

Суд, згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (рішення від 19.12.1997 р.) ЄСПЛ зазначив, що право на судовий захист включає право на справедливий судовий розгляд, що передбачає обов`язок суду мотивувати свої рішення, проте це не може розумітись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. Суд зобов`язаний розглянути лише основні доводи.

У рішенні по справі «Anheuser-Busch Inc. v. Portugal» (від 11.01.2007 р.) ЄСПЛ наголосив, що поняття «майно» (в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) може поширюватися як на «існуюче майно», так і на активи, включаючи право вимоги, за якими заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на ефективне користування правом власності.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ», набувши законне право вимоги до боржника, має легітимне право на захист свого майнового інтересу через суд.

Також, відповідно до принципу «pacta sunt servanda» (договори повинні виконуватися), що відображено у прецедентній практиці ЄСПЛ щодо захисту права власності, невиконання державою чи судовими органами обов`язку забезпечити виконання договірних зобов`язань, які особа взяла на себе добровільно, порушує баланс справедливості. Отже, боржник, підписавши договір та отримавши товар, мав законне зобов`язання повернути кошти, і ухилення від цього є протиправним.

Виходячи з вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку або факту неотримання кредиту чи товару.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 15, 16, 241, 512, 514, 516, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 638, 1054, 1077 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625021) заборгованість за кредитним договором № 2038189127 від 25 листопада 2021 року в загальному розмірі 26 774 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 22 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 24 055 грн 42 коп.; заборгованості за відсотками - 7 грн 49 коп.; заборгованості за комісією - 2 711 грн 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Козлова Н. Ю.