Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №306/976/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/976/26

Провадження № 2/306/924/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що 30.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту N?1478004 в електронній формі, відповідно до умов якого, відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором. Зазначає, що 27.03.2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України укладено Договір відступлення права вимоги 49-МЛ від 27.03.2020р., згідно якого позивачем набуто статусу нового кредитора та отримано право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно із правом вимоги і за кредитним договором №1478004 від 30.12.2019 року. Вказує, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк відповідачем не була погашена, у зв`язку з чим, сума заборгованості відповідача становить 16200 грн., а саме:

- заборгованість за сумою кредиту - 4000 грн.;

- заборгованість за сумою відсотків - 9000 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1200 грн.;

- заборгованість по штрафах/пені - 2000 грн.

Тому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 16200 грн та понесені ТОВ «ФК" КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Касинець В.В., подала відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні. Зазначає, що з наданої до суду копії кредитного договору №1478004 від 30.12.2019 року не вбачається, що такий договір був підписаний відповідачем. У розділі "Реквізити сторін" містяться лише анкетні та паспортні дані відповідача, однак відсутні будь-які відомості про накладення електронного підпису, одноразового ідентифікатора, електронної позначки часу, реквізити сертифіката електронного підпису або інші дані, які б давали можливість встановити спосіб підписання такого договору та особу яка його підписала. Вказує, що на підтвердження підписання договору додано лише довідку видану ТОВ "Мілоан", яка не є первинним електронним документом, який підтверджує факт укладення договору. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт підписання відповідачем кредитного договору №1478004 від 30.12.2019 року, що виключає можливість вважати доведеним факт винекнення між сторонами договірних правовідносин, не надано належних та допустимих доказів укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору у порядку та формі, передбачених законодавством. Зокрема, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу примірника кредитного договору чи його остаточної редакції на електронну адресу або до особистого кабінету, а також доказів ознайомлення відповідача з умовами договору.

Крім цього, представник відповідача зазначила, що позивач просив стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на 14.03.2020 року, однак враховуючи, що строк кредитування за даним договором закінчився 14.01.2020 року, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, предбачених умовами договору. Окрім цього просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (а.с.72-83).

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І., подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору №1478004 від 30.12.2019 року та його неознайомлення з умовами кредитування є безпідставними. Договір був укладений в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції ТОВ «Мілоан» із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефону відповідача. Вказані дії підтверджують його особисте волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов. При укладенні договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами кредитування, розміром кредиту, процентною ставкою, комісією, строком кредитування, Правилами надання фінансових послуг та відповідальністю за невиконання зобов`язань. Крім того, відповідно до п. 6.5 договору сторони прямо погодили, що електронний кредитний договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Посилання у відзиві на відсутність належного волевиявлення або необізнаність з умовами кредитування спростовуються фактичними обставинами укладення договору та даними інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан».

Розмір заборгованості визначений відповідно до умов кредитного договору №1478004 від 30.12.2019 року, з якими відповідач був ознайомлений та погодився під час укладення договору. Заборгованість складається з: тіла кредиту — 4 000 грн (п. 1.2 договору); комісії за надання кредиту — 1 200 грн (п. 1.5.1 договору); процентів за період з 31.12.2019 по 14.01.2020 — 1 800 грн: 4 000 грн ? 3 % = 120 грн на день ? 15 днів; процентів за період з 15.01.2020 по 14.03.2020 — 7 200 грн: 4 000 грн ? 3 % = 120 грн на день ? 60 днів; пені — 2 000 грн: 4 000 грн ? 2 % = 80 грн на день ? 25 днів, з 15.01.2020 по 08.02.2020. При цьому розмір пені не перевищує встановленого п. 4.1 договору граничного розміру — 50 % від суми наданого кредиту, що становить 2 000 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за наведеним розрахунком становить 16 200 грн. У зв`язку з викладеним представник позивача просив позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі. (а.с.86-95).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 113-115). Представник відповідача подала заяву про розгляд справи без її та відповідача участі. (а.с. 116-117).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 було укладено у електронному вигляді договір про споживчий кредит №1478004. За кредитним договором сума кредиту в пункті 1.2 договору визначена у 4000,00 грн, за пунктом 1.3 кредит надається строком на 15 днів з 30.12.2019 року. За пунктом 1.4 та 1.5 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.01.2020; сукупна вартість кредиту складає 3000,00 грн. в грошовому виразі та 1,825 % річних у процентному значенні і включає в себе складові визначені в п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. Відповідно до п.1.5.1 комісія за надання кредиту 1200,00 грн., яка нараховується за ставкою 30,00 % від суми кредиту одноразово; п. 1.5.2 проценти за користування кредитом 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 % від фактичного залшку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договром: фіксована. Згідно п. 1.6 стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день коритування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. Згідно до п.2.1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки Позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan. Кредитний договір укладено в електронній формі із застовування електронного підпису одноразовим ідентифікатором F34716 (а.с.11-15, 17,18-19).

Як убачається з платіжного доручення від 30.12.2019 року ТОВ "Мілоан" перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.20).

Відповідно до виписки із особового рахунка за кредитним договором №1478004 від 30.12.2019 року у відповідача ОСОБА_1 станом на 14.04.2026 року наявна заборгованість , яка становить 16200 грн., а саме: за сумою кредиту - 4000 грн.; заборгованість за комісією - 1200 грн.; заборгованість за відсотками - 9000 грн.; за штрафами/пеня 2000 грн. (а.с. 23).

Згідно договору відступлення права вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року, до останнього перейшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором. (а.с. 24-42).

На адресу відповідача надіслано досудову вимогу з пропозицією погасити вказану заборгованість. (а.с.43).

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором, укладеним в електронній формі.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отримані за кредитним договором кошти у відповідності до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути банку та сплатити відсотки.

Згідно з ст. 525, 526, 599 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами ст. 610, 615 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 625, 629 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 30.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1478004 в електронній формі, який підписано одноразовим ідентифікатором F34716.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими позивачем належними та допустимими доказами, крім того, матеріали справи містять договір відступлення права вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року, згідно з яким до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, а позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Доводи сторони відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору суд відхиляє, оскільки наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують проходження відповідачем ідентифікації, укладення договору з використанням одноразового ідентифікатора та отримання кредитних коштів саме на банківський рахунок відповідача.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 9 000,00 грн, суд виходить із такого.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 31 грудня 2019 року по 14 січня 2020 року нараховано проценти в загальному розмірі 1 800,00 грн, виходячи зі ставки 3 % від суми кредиту за кожен день користування ним. За період з 15 січня 2020 року по 14 березня 2020 року позивачем додатково нараховано проценти в розмірі 7 200,00 грн. (а.с.21-22).

Водночас відповідно до умов кредитного договору строк кредитування становив 15 днів, а кінцевою датою повернення кредиту та сплати процентів було визначено 14 січня 2020 року.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу погодженого сторонами строку кредитування, а подальші вимоги можуть бути заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Отже, нарахування договірних процентів за період з 15 січня 2020 року по 14 березня 2020 року не ґрунтується на умовах договору про користування кредитом протягом погодженого строку.

При цьому позивачем не заявлено вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України.

За таких обставин вимога про стягнення 7 200,00 грн процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, задоволенню не підлягає.

Щодо процентів у розмірі 1 800,00 грн, нарахованих протягом погодженого строку кредитування, суд зазначає, що сам факт зазначення відповідної суми в розрахунку заборгованості не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність її стягнення. Суд оцінює відповідні умови договору, докази погодження відповідачем розміру процентів та інші докази у справі в їх сукупності. За результатами такої оцінки суд вирішує питання про наявність підстав для стягнення зазначеної суми.

Оцінивши наданий розрахунок заборгованості в сукупності з іншими доказами у справі, суд суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування та розмір процентів, заявлених до стягнення. Тому позовна вимога про стягнення 9 000,00 грн заборгованості за процентами задоволенню не підлягає.

В стягненні 1200 грн. заборгованості по комісії необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб; ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Тобто, положеннями Закону України «Про споживче кредитування» чітко визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом віднесені комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З вищенаведеної постанови Великої Палати вбачається, що банк (в даному випадку фінансова установа) не вправі встановлювати комісію за дії, які вчиняються з метою встановлення правовідносин, а саме укладення кредитного договору. Оскільки, комісія за надання кредиту/позики пов`язана з встановленням правовідносин у сфері споживчого кредитування, то комісії за надання кредиту не підлягають стягненню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 2 000,00 грн суд зазначає, що позивачем не надано належного та достатнього розрахунку пені, який би давав змогу встановити період її нарахування, базу нарахування та перевірити правильність визначення її розміру з урахуванням обмежень, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Саме по собі посилання на умови договору не підтверджує правильності заявленої до стягнення суми. За відсутності належного розрахунку суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вимоги в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн підтверджено належними доказами, а доказів їх повернення матеріали справи не містять. Водночас вимоги про стягнення процентів, комісії та пені не підлягають задоволенню з підстав, наведених судом вище.

Щодо понесених сторонами судових витрат, суд констатує наступне.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог і розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позов задоволено частково на суму 4000 грн із заявлених 16200 грн., (4000 ? 100 / 16200 = 24,691358 %) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 657,38 грн. (2662,4 грн ? 24,691358 % = 657,38 грн).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано ордер адвоката Усенка М.І., Договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 із Адвокатським об`єднанням «Апологет», підписаним керуючим партнером Усенко М.І. актом №Д/23358 наданих послуг стосовно боржника ОСОБА_1 у розмірі 8000 грн, детальний опис послуг, за яким робота зайняла 6 год. 30 хв. (а.с. 49-53).

Представником відповідача надано: Договір №308 про надання правничої допомоги від 01.06.2026 року, детальний опис правничої допомоги на виконання вказаного договору з переліком виконаних робіт та їх вартістю в сумі 5000,00 грн, платіжна інструкція №959449576з якої вбачається переказ відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5000,00 грн на рахунок адвоката Касинець В.В. (а.с.102-107).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову та розподілу судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, суд вправі стягнути з однієї сторони різницю у витратах на користь іншої.

Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд визнає такі витрати документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом справи, обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг і виконаних адвокатами робіт.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне розподілити витрати на професійну правничу допомогу між сторонами пропорційно розміру задоволених та відхилених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 1 975,31 грн, а з позивача на користь відповідача — 3 765,43 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням взаємного заліку витрат на професійну правничу допомогу та судового збору в розмірі 657,38 грн, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню різниця судових витрат у розмірі 1 132,74 грн.

Керуючись ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 223, 280, 281, 284, 285, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 615, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (адреса: м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №1478004 від 30.12.2019 року в частині тіла кредиту в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог — відмовити.

Стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (адреса: м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 1 132 (одну тисячу сто тридцять дві) грн. 74 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ П.І.Уліганинець

14.10.2026 року.