Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №936/276/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Мукачево Справа №936/276/26

2/303/1055/26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова»

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», від імені якого діє Андрущенко Михайло Валерійович, звернулося через систему «Електронний суд» до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит від 24.03.2025 №7547920325 в сумі 24612,00 грн. (в т.ч.: 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9612,00 грн. – заборгованість за процентами, 10000,00 - пеня).

Суд виконав свій процесуальний обов`язок та на виконання приписів частини другої статті 190 Цивільного процесуального кодексу України надіслав на встановлену адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі.

Попередньо представником позивача було надано суду докази надсилання позовної заяви з додатками відповідачу.

Відповідач, у встановлений ухвалою суду про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подала.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

24 березня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», (надалі - Кредитодавець), яке перейменоване рішенням від 5 вересня 2026 року на ТОВ «Іннова-Нова», та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено договір надання грошових коштів у кредит від №7547920325 (надалі - Договір), згідно з яким Товариство надало відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн., шляхом безготівкового перерахунку на рахунок Позичальника, строком на 360 днів.

Сторони погодили, що за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення Договору та 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи зі 181 дня з дати укладення Договору (пункт 2.6. Договору).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту (пункт 2.7. Договору).

Договір між сторонами укладено у вигляді електронного договору, що був підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Крім того, відповідачем також було підписано Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма).

Як слідує з наявної в матеріалах справи інформації (листа) ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №20299 від 12.29.2026, кошти у сумі 5000,00 грн. були перераховані відповідачу на платіжну картку НОМЕР_1 вказану нею в Договорі.

По відношенню до вищевказаних фактичних обставин справи, суд наводить наступні норми права та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності зі статтями 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент звернення позивача до суду, зобов`язання за Договором відповідачем не виконані.

Водночас, відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та судової практики у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 10000,00 грн. слід відмовити, оскільки нарахування такої здійснено в період воєнного стану.

Заборгованість Позичальника станом на 19.02.2025 (розрахунок заборгованості за Договором №7547920325) за предметом позову у сумі 14612,00 грн. (в т.ч.: 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9612,00 грн. – заборгованість за процентами) підтверджена належними доказами відповідно до вимог статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1580,65 грн., виходячи з розрахунку: 14612,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (судовий збір) / 24612,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 281-282, 288-289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Позов - задоволити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю суму 14612,00 (чотирнадцять тисяч шістсот дванадцять гривень 00 копійок) гривень (в т.ч.: 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9612,00 грн. – заборгованість за процентами) заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит від 24.03.2025 №7547920325, а також суму 1580,65 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят гривень 65 копійок) гривень у відшкодування судових витрат по справі.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В.В. Кость