Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №301/2134/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2134/26

1-кп/301/279/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2026 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в м. Іршава обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071100000239 від 07.08.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце народження: село Бронька, Іршавського району, Закарпатської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , одруженого, непрацюючого, в силу ст.89 КК України є таким, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , попередньо знаючи, що відповідно до постанови Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2025 року по справі №301/2497/25 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, на якого накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на 5 (п`ять) років. Однак, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, а також те, що дана постанова набрала законної сили 25 жовтня 2025 року та що його позбавлено права керувати транспортними засобами терміном на строк 5 (п`ять) років, діючи з прямим умислом, з мотивів зневаги до судового рішення, в період дії позбавлення права керування транспортними засобами, будучи ознайомленим, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортним засобом, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ігноруючи вищевказану постанову суду, при наявності реальної можливості її виконати, продовжував керувати транспортним засобом. Так, 18 червня 2026 року близько 11 години 13 хвилин ОСОБА_3 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, без посвідчення водія, керував транспортним засобом ВАЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_1 по дорозі між населеними пунктами м. Іршава – с. Дубрівка, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП у зв`язку з чим щодо ОСОБА_3 було винесено постанову про адміністративне правопорушення ЕНА №7415099, копію якої останній отримав та яке зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Після чого, ОСОБА_3 , 07 серпня 2026 року близько 10 години 00 хвилин достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч постанові Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2025 року по справі №301/2497/25, яка набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, у встановлений вказаними судовим рішенням термін, умисно, повторно без посвідчення водія, керував транспортним засобом, а саме: мопедом марки «Sprinter» з надписом Forvard, без реєстраційних номерних знаків по вул. Великій (Центральній), с-ще Довге у напрямку с. Приборжаське, Хустського району, після чого, був зупинений працівниками СРПП відділення поліції № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області на підставі п.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» та того ж дня складено працівниками поліції стосовно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №739594, яке зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Вказані вище дії ОСОБА_3 кваліфіковано як вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення визнав повністю, суду пояснив, що він знав, що не мав права керувати т/з, але так як було необхідно зі знайомим поїхати на роботу, тому сів за кермо автомобіля. В скоєному щиро розкаюється, обіцяє, що більше такого не буде та те, що зробив для себе відповідні висновки.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просила суд визначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу, при цьому взяти в рахування, що обвинувачений вину визнав, щиро кається, зробив для себе відповідні висновки.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, а саме доказів на підтвердження події кримінального правопорушення, часу, місця, способу, мети та мотивів його вчинення, винуватості обвинуваченого. При цьому суд з`ясував, чи вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, та обмежився таким обсягом дослідження доказів: дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дослідження матеріалів по речових доказах, допит обвинуваченого.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, вину ОСОБА_3 доведеною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.382 КК України, а саме - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили. Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

В даній справі, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, кримінальне правопорушення за ч.1 ст.382 КК України за класифікацією кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, мотив, мету та спосіб вчинення діяння, обставину справи, що пом`якшує покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, те, що він вину у скоєному визнав повністю, за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, в силу ст.89 КК України є таким, що не має судимості. Обставини, що пом`якшують покарання є визнання вини, щире каяття, обставини, що обтяжують покарання судом не встановлені. Тому на переконанням суду його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, призначивши обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.1 ст. 382 КК України, при цьому, зважаючи на особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, суд вважає, що відносно нього можуть бути застосовані положення ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 100, 349, 368, 370, 374, 615 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.382 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ у кримінальному провадженні №12026071100000239 від 07.08.2026:

-оптичні диски із відеозаписами з боді камер поліцейських за 07.08.2026, 18.06.2026, 21.06.2026, 27.09.2024, постанова Іршавського районного суду по справі №301/2498/25 від 14.10.2025 - які зберігаються при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Іршавського

районного суду: ОСОБА_1