Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №346/3898/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/3898/25

Провадження № 22-ц/4808/1619/26

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Барков

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Луганської В. М.,

секретар: Шемрай Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коломийської міської ради на рішення Коломийського міськрайонного суду від 13 листопада 2025 року в складі судді Васильковського В. В., ухвалене в м. Коломия Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний нотаріус Мануляк Ірина Василівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коломийської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний нотаріус Мануляк Ірина Василівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина за законом на належне їй майно: 1/2 житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0945 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки в садівничому товаристві «Урожай», с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області.

Вказував, що є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців немає, за життя мати заповіту не складала, а позивач не мав можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк після смерті матері, оскільки не перебував на території України.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, зазначив, що у зв`язку із введенням воєнного стану, постійними відключеннями електроенергії та систематичними повітряними тривогами на початку листопада 2022 року він разом із дружиною та трьома неповнолітніми дітьми покинув територію України, виїхав до Канади та на день смерті матері перебував за кордоном. У грудні 2022 року його мати захворіла, у зв`язку з чим він у січні 2023 року повернувся в Україну, де перебував кілька тижнів, однак наприкінці січня 2023 року знову виїхав за кордон до дружини та дітей. Через два тижні, ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати померла.

З 01 лютого 2023 року він був офіційно працевлаштований та з того часу по 23 червня 2025 року постійно перебував за кордоном. При цьому у 2023 році його дітям було відповідно 12, 9 та 3 роки. Оскільки наймолодша дитина не відвідувала дитячий садок, він був змушений забезпечувати сім`ю та постійно перебувати разом із нею. З огляду на значну відстань між Канадою та Україною і тривалість подорожі, він не мав можливості залишити дружину та дітей і прибути в Україну для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини.

Також зазначив, що з 1 лютого 2023 року по червень 2025 року він у відпустці не перебував. 3 червня 2025 року йому було проведено операцію, після якої рекомендовано відпочинок не менше шести тижнів, у зв`язку з чим він отримав право на відпустку та 23 червня 2025 року разом із сім`єю повернувся в Україну. 1 липня 2025 року звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримав відмову через те, що на момент смерті спадкодавиці не проживав разом із нею та пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, що сплив 15 серпня 2023 року.

З огляду на продовження воєнного стану, необхідність убезпечення трьох неповнолітніх дітей, їх навчання, працевлаштування обох з дружиною та відсутність можливості отримати відпустку, він не мав реальної можливості повернутися раніше в Україну для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що пропустив шестимісячний строк з поважних причин.

Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд визначити йому як спадкоємцю за законом достатній додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 13 листопада 2025 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 як спадкоємцю за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , достатній додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, терміном 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Коломийська міська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, за неповного з`ясування обставин справи просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, позивач знав про смерть матері, усвідомлював, що належить до першої черги спадкування за законом і є єдиним спадкоємцем, однак свідомо знехтував своїм обов`язком та понад два роки не вчиняв жодних дій для прийняття спадщини і належного оформлення спадкових прав. Вважає, що у позивача не існувало об`єктивних, непереборних обставин, які б перешкоджали йому вчинити необхідні дії, а пропуск шестимісячного строку став наслідком його свідомих і цілеспрямованих рішень не подавати заяву про прийняття спадщини.

Оскаржуване рішення напряму впливає на інтереси територіальної громади, яка має право на визнання ніким не прийнятого спадкового майна відумерлою спадщиною та використання його в інтересах жителів громади. Крім того, позивач не зазначав, хто протягом понад двох років доглядав за житловим будинком та земельними ділянками, що належали спадкодавиці, і належним чином не обґрунтував свою байдужість та бездіяльність щодо стану спадкового майна, яке перебувало у безхазяйному стані та могло бути пошкоджене.

Щодо доводів позивача про офіційне працевлаштування за кордоном і роботу без відпусток, зазначає, що ця обставина не пов`язана з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами. Із долученої до матеріалів справи довідки з місця роботи станом на 19 червня 2025 року вбачається лише те, що позивач працевлаштований з 1 лютого 2023 року на повний робочий день і у відпустці не перебував. Однак це не свідчить про встановлену трудовим договором заборону на відпустку, а лише підтверджує бездіяльність позивача та його небажання скористатися цим правом. Зокрема, позивач не повідомляв, що звертався до роботодавця з проханням надати відпустку у зв`язку зі смертю матері для поховання та прийняття спадщини і йому було відмовлено.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, вказує, що неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Факт проживання позивача за кордоном не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод, оскільки перебування поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. При цьому позивач не надав доказів того, що вчиняв будь-які дії для уникнення пропуску строку, зокрема, що він звертався до консульської установи чи дипломатичного представництва України за місцем перебування за кордоном, або пояснень, чому цього не зробив.

Також зазначає, що суд першої інстанції визнав поважною причиною пропуску строку тривалу хворобу та перенесену операцію позивача, проте медичні документи були подані пізніше через представника шляхом заяви про долучення доказів. Коломийська міська рада заперечувала проти врахування цих доказів, посилаючись на їх подання після встановленого законом строку та без клопотання про поновлення такого, однак суд ці заперечення не врахував. На думку апелянта, обставини, на які посилається представник позивача (хвороба, операція, реабілітація у 2025 році), не є підставами, що мають доводити поважність пропуску строку, оскільки доказуванню підлягають події в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (з 15 лютого 2023 року по 15 серпня 2023 року). Погіршення стану здоров`я позивача у липні – серпні 2023 року фактично стосується лише останніх 21 дня із 181 дня строку, тоді як сторона позивача не надала обґрунтованих пояснень, чому протягом попередніх близько 160 днів не вчиняла жодних дій для прийняття спадщини. Крім того, твердження про рекомендації лікарів утриматися від далеких поїздок є недоведеними, оскільки такі застереження відсутні у поданих медичних документах, а наведені доводи не пояснюють неможливості своєчасного звернення до консульської установи чи дипломатичного представництва України.

Звертає увагу, що позивач звернувся до суду після спливу більш ніж двох років із моменту закінчення строку для прийняття спадщини, внаслідок чого спадкове майно тривалий час перебувало у безхазяйному стані, що свідчить про відсутність у позивача до нього інтересу. Наголошує, що прийняття спадщини є правом спадкоємця і залежить від його волі, однак у цій справі пропуск строку зумовлений бездіяльністю самого позивача, який понад два роки не вчиняв жодних дій для уникнення його пропуску, у зв`язку з чим правові підстави для визначення додаткового строку були відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костромін Н.Р., Вказує, що у зв`язку з введенням воєнного стану на початку листопада 2022 року разом із дружиною та трьома неповнолітніми дітьми виїхав з України, тому на момент смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував за кордоном. Офіційно працевлаштувавшись у Канаді, утримував сім`ю, не перебував у відпустці та через велику відстань, хворобу, проведену операцію і період відновлення після неї не мав можливості своєчасно подати заяву про прийняття спадщини, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу Коломийської міської ради залишено без задоволення, рішення Коломийського міськрайонного суду від 13 листопада 2025 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2026 року касаційну скаргу Коломийської міської ради задоволено частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник Коломийської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Костромін Н. Р., які просили залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини з огляду на тривале перебування за кордоном (з 27.01.2023 по 23.06.2025), що підтверджується копією паспорта позивача та довідкою роботодавця, а також тривалу хворобу та перенесену операцію, що підтверджується медичною документацією.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис № 216, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.02.2023 року (а.с. 11).

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 18.03.1977 року батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 12).

Згідно з копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.11.2011 року батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 13).

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 05.09.2014 року батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 14).

Згідно з копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 від 16.07.2019 року батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 15).

За змістом листа державного нотаріуса Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. № 1950/01-16 від 18.07.2025 року ОСОБА_1 не проживав разом з померлою ОСОБА_2 на день смерті, а тому повинен був звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини до 15.08.2023 року. Оскільки ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини, нотаріус не вправі прийняти заяву про прийняття спадщини, а останній згідно ст. 1272 Цивільного кодексу України має право звернутися до суду з позовом про надання нового (додаткового) строку про прийняття спадщини (а.с. 16).

Згідно з копією закордонного паспорту № НОМЕР_6 від 14.02.2018 року ОСОБА_1 02.11.2022 року виїхав за кордон, 13.01.2025 року повернувся на територію України, та знову виїхав 27.01.2023 року, повернувся 23.06.2025 року (а.с. 17).

Відповідно до копії перекладу Довідки від 19.06.2025 року ОСОБА_1 працевлаштований на повний робочий день в «Карст Холдінгс Інкорпорейтед» з 01.02.2023 року. Працює на посаді менеджера з відправки та отримання товару та фахівця по ремонту шин. Під час роботи ОСОБА_8 у відпустці не перебував (а.с. 23).

Згідно з копіями перекладу медичних документів ОСОБА_1 з липня 2023 року проходив лікування та консультування, 03.06.2025 року переніс операцію з приводу пупкової грижі, виконаною Д-р Чедді (а.с. 65-81).

За змістом повідомлення нотаріуса, витягів зі Спадкового реєстру (спадкові справи та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину) № 82015540 від 29.07.2025 року, № 82478668 від 09.09.2025 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заведена (а.с. 24, 60-61).

Відповідно до копії Витягу про державну реєстрацію прав № 2844807 від 06.12.2010 року право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3066 від 30.11.2010 року, форма власності – приватна спільна часткова, частка – (а.с. 25).

Згідно даних платіжних операцій ОСОБА_1 у червні 2024 року та у листопаді 2025 року оплачував за електроенергію та за спожитий газ у будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 149-150).

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 від 04.02.2014 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства довічно (а.с. 148).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відтак, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-то розумність, добросовісність та справедливість.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 3) ці обставини визнані судом поважними

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція є сталою у судовій практиці - зокрема, висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18 (провадження № 61-17211св21), від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23), від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (провадження № 61-16142св23), від 19 грудня 2024 року у справі № 553/6658/22 (провадження № 61-1827св24), від 12 березня 2025 року у справі № 305/2078/23 (провадження № 61-1015св25), від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23 (провадження № 61-12227св24).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємця; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

У постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22) Верховний Суд наголосив, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (пункт 58) зазначила, що суди повинні враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

Судом першої інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина. Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті останньої є її син – ОСОБА_1 .

Із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся у червні 2025 року по першому приїзду в Україну після смерті матері.

Суд, обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, враховував тривале перебування позивача за кордоном, що підтверджується довідкою від роботодавця, та тривалу хворобу і перенесену операцію.

Водночас, судом не враховано, що позивач зазначав, що був обізнаний про смерть матері, отже саме по собі тривале перебування за кордоном не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, а довідка роботодавця про перебування на роботі без відпусток не свідчить про те, що ОСОБА_1 звертався із такою заявою і йому було відмовлено у наданні відпустки.

Також колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про дипломатичну службу» дипломатична служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов`язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про дипломатичну службу» закордонні дипломатичні установи України є постійно діючими органами дипломатичної служби, основними завданнями яких є представництво України в державах перебування або при міжнародних організаціях та підтримання з ними офіційних відносин, відстоювання національних інтересів України, виконання консульських функцій, у тому числі захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Закордонними дипломатичними установами України є:

1) Посольство України;

2) Посольство України з резиденцією Надзвичайного і Повноважного Посла України в Києві;

3) Постійне представництво України при міжнародній організації;

4) Представництво України при міжнародній організації;

5) Місія України при міжнародній організації;

6) консульська установа України (Генеральне консульство України, Консульство України, Віце-консульство України та Консульське агентство України).

Статус, завдання та функції закордонних дипломатичних установ України визначаються цим Законом, Положенням про закордонні дипломатичні установи України, яке затверджується Президентом України.

Згідно зі змістом пункту 3 частини першої статті 6 Закону України «Про дипломатичну службу» одним з основних завдань органів дипломатичної служби є захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310 затверджено Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України (далі – Положення).

Відповідно до пункту 3.11.3 Положення спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі змістом пункту 3.11.1 на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, консулом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені статтею 1298 ЦК України. Свідоцтва про право на спадщину підлягають обов`язковій реєстрації (через Міністерство закордонних справ України) у Спадковому реєстрі у порядку, встановленому законодавством.

Однак, доказів неможливості з`явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.

У постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21, від 17 березня 2026 року у справі № 359/2868/23 зазначено, що перебування спадкоємців за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили вчасно здійснити таку дію.

Таким чином, перебування спадкоємців за межами країни не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

А відтак, безпідставним є довід Коржинського Р. М. про те, що його перебування за межами України є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Також не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини введення в Україні воєнного стану, оскільки позивач мав можливість вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте протягом визначеного законом строку, не вчиняв дій щодо прийняття спадщини і не навів переконливих аргументів про наявність перешкод у зверненні до нотаріуса вже після завершення строку на прийняття спадщини. Колегія також звертає увагу на те, що спадкоємець мав право направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, але цим не скористався, та не зазначив причин, які б перешкоджали йому вчинити цю дію.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовував поважність пропуску позивачем шестимісячного строку з дня відкриття спадщини тим, що позивач проходив тривале лікування та переніс операцію, проте не звернув увагу, що надані позивачем документи лише підтверджують звернення до лікаря та отримання ним консультації, а саму операцію останній переніс 03 червня 2025 року, тобто майже через два з половиною роки після відкриття спадщини.

Отже, суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення належним чином не встановив обставини неможливості позивача звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам як підтвердження так і заперечення позовних вимог, а тому дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 3 статтею 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення,якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Пунктом другим частиною другою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на позивача у разі відмови у позові.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 1816, 80 грн (т. 1, а.с.123), а за подання касаційної скарги у розмірі 2422, 40 грн (т.1, а.с. 219), які з огляду на задоволення вимог апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 374, 368, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Коломийської міської ради – задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2025 року – скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний нотаріус Мануляк Ірина Василівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Коломийської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп., та за подання касаційної скарги у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2026 року

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

В. М. Луганська