Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №641/4374/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/3332/2026Справа № 641/4374/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

представника відповідача адвокат Панасенка П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних,

встановив:

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача.

11.05.2026 представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс» - Д.Кеню через засоби поштового зв`язку звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку трьох відсотків річних в розмірі 5 091,93 дол.США у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору № 014/0257/82/100381 від 09.06.2008 та рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 01.12.2011 по справі № 2-1119/11 та судові витрати зв сплати судового збору у розмірі 3 228,00 грн та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.06.2008 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0257/82/100381, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 41 820 дол. США. 09.06.2008 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС») та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник. Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором виконував не в повному обсязі, внаслідок чого у боржника перед Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» виникла заборгованість. 01.12.2011 Комінтернівським районним судом м. Харкова ухвалено рішення у цивільній справі № 2-1119/11 за позовом Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за яким вирішено стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/0257/82/100381 від 09.06.2008, в розмірі 75 566,37 дол. США, що відповідає 602 316, 87 грн.. 28.04.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ІНАНС» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОКСІ БАНК» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-60-1 на підставі якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 014/0257/82/100381 від 09.06.2008, який був укладений між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 .. В свою чергу, АТ «ОКСІ БАНК» набуло право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-60 від 28.04.2023, укладеного між АТ «ОКСІ БАНК» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК». Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, оскільки такі прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення 3% річних виника за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Виклад позиції відповідачів.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Панасенко П.П. подав відзив на позовну заяву ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення трьох відсотків річних, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та відсутність правових підстав для стягнення заявленої заборгованості.

На обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що позивачем безпідставно нараховано три відсотки річних за період з 03 грудня 2017 року по 01 січня 2020 року, тобто за час, коли ТОВ «Цикл Фінанс» ще не набуло права вимоги до відповідача. Так, 28 квітня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-60, а цього ж дня між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-60-1. На думку представника відповідача, попередні кредитори не здійснювали нарахування трьох відсотків річних за зазначений період, а тому відповідна заборгованість не могла бути передана позивачу за договорами відступлення права вимоги. Відтак позивач, набувши право вимоги лише 28 квітня 2023 року, не мав правових підстав для самостійного нарахування трьох відсотків річних за попередній період. На підтвердження своєї позиції представник відповідача послався на постанову Харківського апеляційного суду у справі № 644/3368/24, у якій, за його твердженням, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування новим кредитором процентів за період до набуття ним права вимоги. Крім того, представник відповідача зазначив, що відсутні правові підстави для стягнення трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання відповідача, на його переконання, набуло характеру натурального зобов`язання, яке не може бути захищене в судовому (примусовому) порядку. На обґрунтування доводів зазначив, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2011 року у справі № 2-1119/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0257/82/100381 від 09 червня 2008 року в розмірі 75 566,37 доларів США, що відповідало 602 316,87 грн, а також судові витрати. Водночас, за твердженням представника відповідача, зазначене рішення суду не було пред`явлено до примусового виконання у встановлений законом строк, який на час видачі виконавчого документа становив один рік. З метою перевірки обставин виконання рішення суду представник відповідача звернувся з адвокатським запитом до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Згідно з отриманою відповіддю від 05 червня 2026 року, за результатами перевірки даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчі провадження, у яких боржником є ОСОБА_1 , у відповідних відділах державної виконавчої служби не перебувають та зареєстрованими не значаться. Представник відповідача вважає, що у зв`язку зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання кредитор втратив можливість примусового виконання судового рішення, а відповідне грошове зобов`язання стало натуральним. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, представник відповідача зазначив, що після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмови суду в його поновленні кредитор втрачає можливість примусового стягнення заборгованості, а тому відсутні підстави для застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат. На думку представника відповідача, наведена правова позиція підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки за рішенням суду від 01 грудня 2011 року відсутнє відкрите виконавче провадження, а строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив. Окремо представник відповідача наголосив, що ТОВ «Цикл Фінанс» не є стягувачем у виконавчому провадженні за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2011 року. За таких обставин представник відповідача вважає, що позивач не довів наявності у нього права на стягнення трьох відсотків річних за невиконання рішення суду від 01 грудня 2011 року.

Крім того, представник відповідача заперечував проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, вважаючи їх завищеними, необґрунтованими та неспівмірними зі складністю справи. Зазначив, що справа не є складною, не потребує значного обсягу юридичної роботи, дослідження великої кількості доказів чи застосування складного нормативно-правового регулювання. Відповідно до наведеного позивачем розрахунку витрат на правничу допомогу до їх складу включено консультацію вартістю 1 000 грн, вивчення проблеми, аналіз законодавства та судової практики вартістю 3 000 грн, а також складання позовної заяви вартістю 6 000 грн. На думку представника відповідача, консультація та аналіз законодавства і судової практики за своїм змістом охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, а тому їх окреме включення до складу витрат призводить до дублювання вартості правничої допомоги. З огляду на викладене представник відповідача вважає заявлені витрати на правничу допомогу такими, що не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності, у зв`язку із чим просить суд зменшити їх розмір. Таким чином, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення трьох відсотків річних, посилаючись на безпідставність їх нарахування за період до набуття позивачем права вимоги, сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутність можливості примусового виконання основного зобов`язання та недоведеність правових підстав для стягнення заявленої заборгованості. Зазначив, що попередній розрахунок правових витрат, які очікується понести у зв`язку з розглядом даної справи, становить 30000 грн.

15.06.2026 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Зябкіним В.В. надано відзив на позовну заяву. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 09 червня 2008 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, виконання зобов`язань за яким забезпечувалося договором поруки, укладеним із відповідачем-2. У січні 2011 року банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості, який рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2011 року було задоволено. На думку представника відповідача, саме у 2011 році настав строк виконання основного зобов`язання, а правовідносини сторін перейшли зі стадії виконання кредитного договору до стадії виконання судового рішення. Після ухвалення судового рішення кредитор реалізував своє право вимоги за кредитним договором, а подальші правовідносини сторін стосувалися його виконання. Представник відповідача наголосив, що ОСОБА_2 не є позичальником за кредитним договором, не отримувала кредитних коштів та не брала на себе самостійного грошового зобов`язання перед банком. ЇЇ відповідальність виникла виключно на підставі договору поруки та має додатковий (акцесорний) характер щодо основного зобов`язання. Зазначив, що обсяг відповідальності поручителя визначається умовами договору поруки та законом і не може бути ширшим за передбачені ними зобов`язання. При цьому договір поруки не містить положень, які передбачають безумовну відповідальність поручителя за будь-які майбутні нарахування після ухвалення судового рішення, зокрема за три відсотки річних відповідно до статті 625 ЦК України. Також договором поруки не визначено строку його дії, а тому, на думку представника відповідача, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору поруки. Крім того, представник відповідача звернув увагу, що після ухвалення судового рішення у 2011 році кредитор протягом тривалого часу не вчиняв дій щодо поручителя, не пред`являв йому письмових вимог, не повідомляв про наявність заборгованості, не ініціював примусового виконання судового рішення щодо нього. За таких обставин покладення на поручителя додаткової відповідальності за статтею 625 ЦК України через значний проміжок часу, на його переконання, суперечить принципам добросовісності, розумності, справедливості та правової визначеності. Також представник відповідача заперечував проти належності ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги саме до поручителя. Зазначив, що позивач посилається на договори відступлення права вимоги, укладені між АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Цикл Фінанс». Водночас сам позивач вказує на наявність технічних помилок у реєстрах боржників, у зв`язку із чим між сторонами укладалися додаткові угоди до договорів відступлення права вимоги. На думку представника відповідача, зазначені обставини свідчать про невизначеність обсягу та належності переданих прав вимоги. Надані позивачем документи підтверджують передачу права вимоги до позичальника, однак не доводять безперервного переходу права вимоги саме за договором поруки щодо відповідача. Також представник відповідача зазначив, що позивач фактично намагається покласти на поручителя негативні наслідки багаторічної бездіяльності кредитора щодо примусового виконання судового рішення, що, на його переконання, не відповідає принципам цивільного судочинства. Крім того, представник відповідача звернув увагу на необхідність перевірки дотримання позивачем строків позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України, з урахуванням періоду їх нарахування, дати завершення карантину та фактичної дати звернення позивача до суду. Зазначив, що продовження строків на період карантину не свідчить про необмеженість строку звернення до суду та не звільняє позивача від обов`язку довести своєчасність заявлення вимог за відповідні періоди. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами переходу до нього права вимоги за договором поруки, а також наявності правових підстав для покладення на поручителя відповідальності у вигляді трьох відсотків річних за невиконання судового рішення. У зв`язку із цим просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_2 у повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача.

У відповіді на відзив представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс» Жабченко Т.М. заперечувала проти доводів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, зазначивши, що вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, зокрема положень статей 512, 514, 625 ЦК України, та не враховують правової природи відступлення права вимоги і відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Щодо доводів про відсутність у позивача права нараховувати три відсотки річних за період, який передував укладенню договору відступлення права вимоги, представник позивача зазначила, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент їх переходу, якщо інше не встановлено договором або законом. На думку представника позивача, відступлення права вимоги є одним із способів заміни кредитора у зобов`язанні та не створює нового зобов`язання. Новий кредитор набуває права, які належали первісному кредитору, зокрема право вимагати сплати трьох відсотків річних, нарахованих за порушення грошового зобов`язання до моменту відступлення права вимоги. Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09, представник позивача зазначила, що підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи. Таким чином, за твердженням представника позивача, у зв`язку з укладенням 28 квітня 2023 року договорів відступлення права вимоги до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшли права первісного кредитора в повному обсязі, включаючи право вимоги сплати трьох відсотків річних за період з 03 грудня 2017 року по 01 березня 2020 року. Зазначене право не виникло самостійно у нового кредитора, а існувало у первісного кредитора та перейшло до позивача в порядку правонаступництва. Тому набуття ТОВ «Цикл Фінанс» статусу кредитора лише 28 квітня 2023 року не позбавляє його права вимагати сплати відповідних сум за попередній період. Заперечуючи проти доводів про набуття зобов`язанням характеру натурального, представник позивача зазначила, що наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, яке залишається невиконаним, не припиняє грошового зобов`язання та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19, представник позивача зазначила, що ухвалення судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не є підставою для визнання зобов`язання натуральним, оскільки вимога кредитора вже була захищена в судовому порядку. При цьому питання пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання має вирішуватися з урахуванням відповідних обставин виконавчого провадження. Наголосила, що статтею 625 ЦК України встановлено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер і спрямоване на захист майнових прав кредитора внаслідок несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання.

На підтвердження цієї позиції представник позивача послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 та інші постанови Верховного Суду, у яких викладено висновки щодо застосування статті 625 ЦК України до невиконаних грошових зобов`язань. Стосовно правової природи натурального зобов`язання представник позивача зазначила, що такий характер може мати зобов`язання, вимога за яким не підлягає судовому захисту, зокрема у зв`язку зі спливом позовної давності. Водночас грошове зобов`язання, за яким уже ухвалено судове рішення про стягнення заборгованості, на його думку, не може вважатися натуральним лише з підстав спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Щодо правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, представник позивача звернула увагу на окрему думку судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 201/10079/24. На думку представника позивача, застосування конструкції натурального зобов`язання до правовідносин, у яких заборгованість уже стягнута судовим рішенням, але залишається несплаченою, не відповідає змісту статті 625 ЦК України та безпідставно обмежує право кредитора на компенсацію наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання. Представник позивача також заперечувала проти заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, вважаючи їх необґрунтованими, завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. Також представник позивача звернула увагу на необхідність документального підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідними доказами, зокрема договором про надання правничої допомоги та документами, які підтверджують обсяг і вартість наданих послуг. З огляду на викладене представник позивача просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, а в разі встановлення судом підстав для їх відшкодування - зменшити розмір таких витрат до 3 000 грн, як співмірний зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та критеріями розумності й необхідності судових витрат.

10.08.2026 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Зябкіним В.В., надано заяву про застосування до позовної заяви № 641/4374/26 строк спливу позовної давності передбачений ст.ст. 256-267 ЦК України та відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Ухвалою суду від 13.05.2026 вкказана позовна заява залишена без руху та надано час для усунення недоліків.

22.05.2026 представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс» - Д.Кеню, через засоби поштового зв`язку, надав до суду заяву з додатками, а саме уточненна позовна заява з документами, які підтверджують відкриття рахунку позивача в банківській установі.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 25.05.2026 цивільну справу прийнято в провадження та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 16.09.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс» Жабченко Т.М. у судове засідання не з`явилась, надала заяву про проведення судового засідання без участі представника ТОВ «Цикл Фінанс».

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Панасенко П.П. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи відзиву, до початку судових дебатів зробив застереження про те, що докази на підтвердження витрат на правову допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зябкін В.В. в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання без його участі та участі ОСОБА_2 .

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносин.

09.06.2008 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0257/82/100381, відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 41 820 дол. США.

09.06.2008 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і Позичальник.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.12.2011 у справі № 2-1119/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0257/82/100381 від 09.06.2008 у розмірі 75 566,37 доларів США, що відповідає 602 316,87 гривень, а також судові витрати в розмірі 1 820,00 грн.

Згідно інформаційної довідки Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях № 12459/14198/26/26/3.2 від 05.06.2026 вбачається, що відсутні виконавчі провадження у відношенні ОСОБА_1

28.04.2023 на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-60, укладеного між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та АТ «ОКСІ БАНК», право вимоги за кредитним договором № 014/0257/82/100381 від 09.06.2008 було відступлено АТ «ОКСІ БАНК».

28.04.2023 на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-60-1, укладеного між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», право вимоги за кредитним договорами перейшло до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».

Відповідно до Реєстру боржників від 05.05.2023 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-60 та Реєстру боржників від 05.05.2023 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-60-1 відступлена сума заборгованості за кредитним договором № 014/0257/82/100381 становить: сума заборгованості по основній сумі боргу 47 142,67 дол. США, сума заборгованості по відсотках 84 775,665 дол. США, загальна сума заборгованості 131 918,32 дол. США (4 824068,28 грн.).

Позивачем нараховано 3 % річних на суму 75 566,37 доларів США, визначену рішенням суду від 01.12.2011, за період з 03.12.2017 по 01.01.2020, що склало 5 091,93 доларів США.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою ст. 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Разом з тим застосування статті 625 ЦКУ є можливим лише за наявності грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена у судовому (примусовому) порядку.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) сформулювала правову позицію щодо натуральних зобов`язань: натуральним є зобов`язання, вимога в якому хоча і існує, проте не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якого не є безпідставно набутим майном. Положення статті 625 ЦКУ щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат може бути застосовано лише до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена у судовому (примусовому) порядку.

Аналогічні висновки послідовно підтримувалися Верховним Судом: постанова від 11 грудня 2019 року у справі № 390/880/16-ц, постанова від 18 березня 2020 року у справі № 442/398/15-ц, постанова від 02 вересня 2020 року у справі № 569/12918/16-ц.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25) остаточно вирішено питання щодо можливості застосування статті 625 ЦКУ у разі вичерпання можливості примусового стягнення. Зокрема, у пунктах 96-99 та 104-106 постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі; після їх спливу можливість примусового стягнення вважається остаточно вичерпаною. У пункті 147 постанови Велика Палата прямо вказала: до грошового зобов`язання, можливість примусового стягнення якого за судовим рішенням остаточно втрачена, положення частини другої статті 625 ЦКУ не застосовуються. За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент набрання рішенням у справі № 2-1119/11 законної сили (12.12.2011), строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становив один рік. Отже, граничним строком пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання є 12.12.2012.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази видачі виконавчого листа за рішенням від 01.12.2011 у справі № 2-1119/11. Виконавчий документ жодним кредитором до примусового виконання не пред`являвся. Виконавче провадження не відкривалося та є відсутнім на час розгляду цієї справи, що підтверджується інформаційною довідкою з Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях. Жоден із кредиторів не звертався із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа або видачу його дубліката.

За таких обставин суд дійшов висновку, що можливість примусового стягнення заборгованості, стягнутої рішенням від 01.12.2011, є вичерпаною в повному обсязі з грудня 2012 року. Зобов`язання відповідачів набуло ознак натурального зобов`язання (obligatio naturalis), вимога в якому не може бути захищена у судовому (примусовому) порядку. Відтак правова підстава для застосування статті 625 ЦКУ є відсутньою жодна з умов, за якої 3 % річних можуть бути нараховані, не реалізується, оскільки саме грошове зобов`язання більше не підлягає примусовому захисту.

Щодо доводів позивача про те, що пропуск строку пред`явлення виконавчого листа не має правового значення для нарахування 3 % річних, суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на правових висновках, що передували постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 і були нею змінені. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати норми права з урахуванням висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

Посилання представника позивача на окрему думку суддів Великої Палати до зазначеної постанови не є обов`язковим для суду: окрема думка відображає незгоду суддів з висновками більшості та не змінює і не скасовує правового висновку, сформульованого у постанові.

Крім того, вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором лише 28 квітня 2023 року. Позивач прохає стягнути 3 % річних за період з 03.12.2017 по 01.01.2020 тобто за період, що передував набуттю позивачем права вимоги більш ніж на три роки.

Відповідно до статті 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор на момент передачі, а обсяг переданого права визначається виключно тим, що зафіксовано в договорі відступлення та реєстрах боржників. Зі змісту реєстрів боржників від 05.05.2023 до обох договорів відступлення, поданих позивачем, не вбачається, що суми 3 % річних за попередній кредиторами період були нараховані та включені до складу відступленого права вимоги.

Оскільки нарахування відсотків за статтею 625 ЦКУ має компенсаційний характер та відшкодовує матеріальні втрати саме того кредитора, який їх зазнав (Велика Палата Верховного Суду, постанова від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, п. 8.22), суд констатує: за заявлений позивачем період матеріальних втрат зазнавали первісні кредитори, а не ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», яке на той час не мав правовідносин з відповідачами. Стягнення з відповідачів на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» 3 % річних за такий період суперечить як компенсаційній природі статті 625 ЦКУ, так і обсягу права, що перейшло за договором відступлення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» про стягнення трьох відсотків річних на підставі статті 625 ЦКУ.

Щодо заяви представника Яременко В.В. про застосування позовної давності суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас застосуванню позовної давності передує встановлення наявності порушеного права позивача та обґрунтованості заявлених ним вимог.

У разі встановлення відсутності правових підстав для задоволення позову суд відмовляє у його задоволенні з підстав необґрунтованості вимог, а не внаслідок спливу позовної давності.

Щодо судових витрат.

Питання про стягнення суми судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України, суд залишає за позивачем.

Щодо розподілу судових витрат, які понесені відповідачами, то представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Зябкін В.В. 10.08.2026 надав заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Панасенко П.П. в судовому засіданні зробив усну заяву про те, що подання доказів сплати судових витрат буде здійснено протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд вважає за необхідне призначити судове засідання на 20.10.2026 о 09:00.

Керуючись ст. 625 ЦКУ, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу на 20.10.2026 о 09:00 в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та проголошено 12.10.2026.

Суддя Г.В.Кожихова