Окрема думка від 14 жовтня 2026 р. у справі №676/4562/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

15 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/4562/25

Провадження № 22-ц/820/2138/26

Судді Хмельницького апеляційного суду П`єнти І.В. стосовно постанови колегії суддів Хмельницького апеляційного від 12 жовтня 2026 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року, суддя Швець О.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у якому, враховуючи зміну позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму позики у розмірі 1782350 грн та проценти за користування позикою в сумі 1305078,72 грн.

Заочним рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1150000 грн основного боргу та 188284,94 грн процентів за користування позикою. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення в частині визначення розміру основного боргу та стягнути з ОСОБА_2 1782350 грн заборгованості за договором позики. Зазначив, що суд не врахував погодженого сторонами еквіваленту позики в іноземній валюті та неправильно застосував частину другу статті 533 ЦК України. Вважає, що поверненню підлягає гривнева сума – 1782350 грн, еквівалентна 43000 дол. США.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жотвня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 основного боргу за договором позики скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір основного боргу за договором позики від 28 жовтня 2017 року в сумі 1782350 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 9662,34 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. В решті судове рішення залишити без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 9485,25 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 28 жовтня 2017 року передав у власність ОСОБА_2 1150000 грн, що еквівалентно 43000 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві зазначену суму грошей до 28 жовтня 2018 року частками протягом встановленого строку.

Разом з тим, ухвалюючи судове рішення про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 основного боргу за договором позики та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір основного боргу за договором позики від 28 жовтня 2017 року в сумі 1782350 грн, колегія суддів виходила з того, що оскільки сторони визначили позику не лише у гривнях, а й установили її еквівалент - 43000 дол. США, що станом на час пред`явлення цього позову до суду становило 1782350 грн, тому саме вказана сума боргу підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Однак з таким висновком колегії суддів погодитись не можу з таких підстав.

За матеріалами справи встановлено, що 28 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 1150000 грн, що еквівалентно 43000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві вказану суму грошей, на умовах визначених цим договором.

Згідно з п. 2 договору, грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору.

Пунктом 3 договору визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк до 28 жовтня 2018 року, частками протягом встановленого терміну.

Відповідно до п. 6 договору, позика вважається повернутою в момент повернення грошової суми, що позичалась.

Згідно з частиною першою статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина перша статті 1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов`язання має бути виражене грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З урахуванням обставин справи, на виконання умов договору ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 суму, визначену в національній валюті - 1150000 грн, договір позики не містить умови та посилання на встановлення обов`язку з повернення позики в доларах США та не містить умов, відповідно до яких при повернені позики визначається в залежності від курсу долара США, а тому сума основного боргу в розмірі 1150000 грн підлягає стягненню з відповідача. Посилання позивача на те, що сторони передбачили у договорі доларовий еквівалент 1150000 грн не свідчить про надання позики в іноземній валюті та жодним чином не спростовує висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення саме переданої за договором суми в гривнях.

Крім того, слід зазначити, що позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за договором позики, які розраховані судом з суми позики – 1150000 грн. Фактично позивач погодився з таким рішенням суду в цій частині.

За встановлених обставин справи вважаю, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної суми боргу в розмірі 1150000 грн є законним та обґрунтованим, а висновки викладені у постанові колегії суддів апеляційного суду є помилковими.

Суддя Хмельницького апеляційного

суду Інна П`єнта