Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №674/1691/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/1691/26

Провадження № 22-ц/820/2353/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

розглянув без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2026 року, суддя Шафікова Ю.Е., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, про витребування частини земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації земельної ділянки,

встановив:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 частину земельної ділянки, площею 0,4595 га, кадастровий номер 6821887100:01:010:0029, яка накладається на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Також просив скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ділянку площею 0,4595 га з одночасним припиненням цього права та скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Позов обґрунтовано тим, що під час завершення приватизації земельної ділянки, якою користувався спадкодавець позивача, виявлено її перекриття із земельною ділянкою, зареєстрованою за ОСОБА_2 , у зв`язку з чим кадастровий реєстратор відмовив у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк із дня отримання копії ухвали для усунення недоліків. Суд зазначив, що позивачеві слід подати звіт про оцінку вартості земельної ділянки площею 0,4595 га, кадастровий номер 6821887100:01:010:0029, зазначити ціну позову, виходячи з дійсної вартості майна на день подання позову. Поданий витяг про нормативну грошову оцінку суд визнав недостатнім для підтвердження дійсної вартості майна.

24 серпня 2026 року представник позивача звернувся до суду із заявою про виконання ухвали суду, до якої додав довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості. У заяві зазначено, що вартість земельної ділянки площею 0,4595 га становить 51655,05 грн, та наведено пояснення щодо використання цієї вартості для визначення судового збору.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Суд виходив із того, що позивач подав довідку про оціночну вартість ділянки, однак не зазначив ціни позову. Пославшись на рішення кадастрового реєстратора, суд вважав, що показник перекриття 46,8416 містить достатні відомості для розрахунку вартості витребуваної частини земельної ділянки, проте позивач такого розрахунку не здійснив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заявник зазначив, що на виконання ухвали суду подав довідку про оціночну вартість ділянки та визначив ціну позову у відповідній сумі. Вважав, що суд мав би застосувати положення частини другої статті 176 ЦПК України, а повернення позову за цих обставин є надмірним формалізмом. Вказав на неможливість подати звіт оцінювача, оскільки зареєстрованим власником ділянки є відповідач.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційну скаргу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи та підстави апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За пунктами 3, 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Встановлено, що у серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,4595 га, кадастровий номер 6821887100:01:010:0029, яка накладається на земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ділянку площею 0,4595 га з одночасним припиненням цього права; скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм ЦПК України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку.

У коментованій статті сформульовано правила визначення ціни позову.

У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається дійсною вартістю цього майна. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо.

Предметом заявлених позовних вимог у цій справі є, зокрема, вимога про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

З урахуванням предмету заявлених позовних вимог, зокрема витребування частини земельної ділянки площею 0,4595 га, кадастровий номер 6821887100:01:010:0029, яка є вимогою майнового характеру, ціна позову повинна визначатися дійсною вартістю майна, яке просив витребувати позивач.

Правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, ЗК України, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про оцінку земель», законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Згідно преамбули Закону України «Про оцінку земель» цей закон визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Отже, статтею 5 Закону України «Про оцінку земель» чітко визначено, у яких випадках використовуються нормативно грошова оцінка земельних ділянок, серед яких відсутнє визначення розміру судового збору.

Разом з тим, відповідно до статті 5 цього ж закону, для визначення вартості об`єкта оцінки використовується експертна грошова оцінка.

При цьому стаття 19 Закону України «Про оцінку земель» визначає, що експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на основі таких методичних підходів, як, зокрема, зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок.

Зробивши системний аналіз наведених вище норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зробив висновок про те, що належними та допустимими доказами, які підтверджують ціну позову у майнових вимогах про витребування земельної ділянки можуть бути, зокрема: договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджують дійсну вартість такого майна безпосередньо на час звернення до суду з відповідними позовними вимогами (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №372/1080/19).

Відповідно до частин другої, третьої статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали про залишення позову без руху позивач подав довідку про оціночну вартість земельної ділянки 6821887100:01:010:0029 станом на 24 серпня 2026 року та зазначив її конкретну вартість, яку було ним використано для визначення судового збору, інших документів що вартості вказаної земельної ділянки станом на день звернення до суду із позовом матеріали справи не містять.

Згідно з абзацом третім підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» для майнового позову фізичної особи встановлено ставку: «1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Згідно з платіжною інструкцією від 03 серпня 2026 року за подання позову позивачем сплачено 3994 грн як за одну майнову вимогу в мінімально допустимому розмірі та дві окремі немайнові вимоги.

Враховуючи, що первісно поданий позивачем витяг від 06 серпня 2026 року №НВ-9976279032026 містить нормативну грошову оцінку всієї земельної ділянки 21216,80 грн, а довідка від 24 серпня 2026 року — оціночну вартість 51655,05 грн, мінімальна ставка за такою вимогою без застосування коефіцієнта для подання позовної заяви в електронній формі у 2026 році становитиме 1331,20 грн, що і було сплачено позивачем .

Судом не враховано, що один відсоток від наведеної позивачем оціночної вартості всієї ділянки становить 516,55 грн, тобто менше мінімальної ставки, відтак визначення вартості саме витребуваної частини на основі цієї оцінки не могло вплинути на зміну (збільшення) розміру судового збору в цій справі.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що, як вбачається зі змісту ухвали від 17 серпня 2026 року, суд пропонував позивачу надати оцінку саме всієї земельної ділянки площею 0,4595 га, а не спірної її частини, що і було виконано позивачем з відповідним обґрунтуванням.

Повертаючи позов з мотивів того, що позивач не обчислив вартість частини ділянки за показником перекриття, суд не врахував, що невизначеність точної вартості спірної частини належало оцінити з урахуванням частини другої статті 176 ЦПК України, з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Суд першої інстанції неправильно застосував приписи статей 176, 185 ЦПК України, при вирішенні питання про повернення позовної заяви допустив надмірний формалізм, не врахував змісту своєчасно поданих позивачем заяви про усунення недоліків та долучених до неї документів, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2026 року скасувати, справу направити до цього ж суду для продовження розгляду - вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай