Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №689/292/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/292/26

Провадження № 22-ц/820/2096/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.,

з участю прокурора,

представника позивача,

представника органу опіки та піклування,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богач Анатолій Анатолійович, на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року, суддя Кульбаба А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик» Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Розсошанськоїсільської ради Хмельницького району Хмельницької області, військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позову зазначив, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у них народився син ОСОБА_4 .

Позивач проходить військову службу та приймає безпосередню участь у захисті України. Мати дитини перебуває за кордоном, не займається вихованням сина, не підтримує з ним зв`язку, не надає матеріальної допомоги, у зв`язку з чим дитину було тимчасово влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик».

Під час перебування сина в центрі мати його не відвідувала, не цікавилася його життям, не надавала матеріальної допомоги.

Натомість позивач підтримує з сином добрі стосунки, спілкується з ним, забезпечує його потреби, придбав житловий будинок, має достатній дохід для утримання дитини.

Вважаючи, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, просив позбавити її батьківських прав та стягнути судові витрати.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_2 попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . На Орган опіки та піклування Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області покладено контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що хоча мати і неналежно виконує обов`язки щодо виховання сина, проте достатніх підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав не встановлено.

При цьому, суд врахував обставини щодо проживання матері із сином у Чеській Республіці протягом 2024–2025 років, їхнє спілкування у червні 2026 року та не погодився з висновком органу опіки та піклування і не визнав заяви відповідача про згоду на позбавлення батьківських прав достатньою підставою для задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, пославшись на неповне встановлення судом обставин справи, неправильне застосування норми матеріального права, порушення норм процесуального права.

Зазначив, що поведінка матері свідчить про систематичне й свідоме самоусунення її від виховання дитини. Тривале проживання ОСОБА_2 за кордоном, її звернення до служби у справах дітей із повідомленням про небажання виховувати сина, відсутність матеріальної допомоги, відвідувань та належного спілкування з дитиною підтверджує її стійке небажання займатися вихованням дитини.

Суд безпідставно не прийняв добровільного визнання позову відповідачем, викладеного в заявах від 02 грудня 2025 року та 05 червня 2026 року, справжність підписів на яких засвідчена нотаріусами, не врахував висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Зазначив, що ОСОБА_4 , якому на час ухвалення судового рішення виповнилося сімнадцять років, висловив негативне ставлення до матері та бажання проживати з батьком, повідомив про образи з боку чоловіка матері під час перебування в Чеській Республіці.

Висновки суду про те, що неповідомлення батьком про намір звільнитися з військової служби перешкоджає повноцінному вихованню дитини є необґрунтованими. Позивач виконує обов`язок із захисту держави, матеріально забезпечує сина та на час своєї відсутності доручив піклування про нього свій знайомій, ОСОБА_5 .

Зауважив, що позбавлення матері батьківських прав дозволить йому порушити питання про звільнення з військової служби та особисто доглядати за сином.

В суді представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи, в суд не з`явилися.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Згідно з копією військового квитка та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2025 року, ОСОБА_1 проходить військову службу у цій військовій частині на посаді старшого механіка-водія (а.с. 10–11). Згідно з посвідченням учасника бойових дій та довідкою військової частини, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій і брав участь у заходах із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації з 19 січня 2025 року до 29 листопада 2025 року та з 05 січня 2026 року до 25 січня 2026 року (а.с. 12–13).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 02 січня 2026 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 придбав житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2500 га (а.с. 14–17).

В довідці Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик» від 09 лютого 2026 року №81 зазначено, що за період перебування ОСОБА_3 в центрі з 09 січня 2026 року до 09 лютого 2026 року батько відвідав його дев`ять разів, мати сина не відвідувала (а.с. 19).

Згідно з наказом Служби у справах дітей Розсошанської сільської ради Хмельницького району від 02 січня 2026 року №02-О, ОСОБА_3 взято на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах (а.с. 20).

Відповідно до довідки про доходи військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 за період з червня до грудня 2025 року отримав 1151284,92 грн заробітної плати (а.с. 21).

Справа містить скриншоти листування позивача з сином у месенджері WhatsApp протягом січня 2026 року та фотокартки житлових приміщень із місцями для занять і відпочинку дитини (а.с. 23–39).

У заяві від 02 грудня 2025 року, справжність підпису на якій засвідчена нотаріусом, ОСОБА_2 зазначила про згоду на позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 та повідомила, що не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її життям та не спілкується з сином. У заяві від 05 червня 2026 року, справжність підпису на якій також засвідчена нотаріусом, відповідач визнала позов повністю та просила розглянути справу без її участі (а.с. 100).

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 06 лютого 2026 року, справжність підпису на якій засвідчена нотаріусом, він доручив ОСОБА_5 контроль за вихованням, поведінкою в побуті та медичним обслуговуванням неповнолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 104).

У висновку органу опіки та піклування Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, який є додатком до рішення виконавчого комітету цієї ради від 25 червня 2026 року №23, визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 (а.с. 109–112).

У цьому висновку зазначено, що 01 грудня 2025 року до служби у справах дітей звернулися мати, батько та їх син ОСОБА_4 . Під час бесіди ОСОБА_2 повідомила про відмову від виховання сина, бажання приділяти увагу новій родині та запропонувала, щоб дитиною опікувався батько. ОСОБА_4 повідомив про конфлікти з матір`ю, її байдужість та ігнорування його потреб у спілкуванні. Відомості про перебування матері за кордоном понад тринадцять років та ненадання допомоги викладено у висновку зі слів батька і сина.

Також у висновку наведено відомості про виховання ОСОБА_4 прабабою приблизно з п`ятирічного віку та подальше влаштування до школи-інтернату. Зазначено, що рішенням виконавчого комітету від 06 січня 2026 року дитину тимчасово влаштовано до центру «Подолянчик», 12 лютого 2026 року батько звернувся із заявою про влаштування сина до сім`ї ОСОБА_5 , а рішенням виконавчого комітету від 26 лютого 2026 року перебування ОСОБА_4 в центрі припинено. За результатами обстеження житла орган опіки та піклування описав облаштовану кімнату дитини та забезпечення батьком її потреб. Орган зазначив, що не встановив об`єктивних причин, які перешкоджали б матері підтримувати зв`язок із сином, та дійшов висновку про її свідоме й тривале ухилення від виконання батьківських обов`язків. У висновку також зазначено про відсутність у матері наміру змінити свою поведінку.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_5 повідомила, що знає позивача зі школи, підтримує з ним дружні стосунки, проживає поруч та за відсутності батька доглядає за ОСОБА_4 . Свідок зазначила, що батько забезпечує дитину, ОСОБА_4 негативно ставиться до матері, а випадків, коли мати телефонувала чи приїжджала до сина, не було.

В суді ОСОБА_3 пояснив, що проживає в с. Іванівка разом із ОСОБА_5 , має добрі стосунки з батьком і бажає проживати з ним. Повідомив, що мати коштів йому не передавала, до школи не приходила, під час перебування в Чеській Республіці її чоловік його ображав. Також зазначив, що приблизно за місяць до судового засідання зустрів матір у м. Хмельницькому та спілкувався з нею, коли вона приїхала забрати його брата ОСОБА_6 до Чеської Республіки.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За статтями 3, 9 Конвенції про права дитини в усіх рішеннях щодо дітей першочергового значення набуває забезпечення їхніх найкращих інтересів. Розлучення дитини з батьками допускається за рішенням компетентного органу, коли воно необхідне для захисту інтересів дитини. Стаття 12 Конвенції гарантує дитині можливість висловити власні погляди та вимагає приділяти їм належну увагу відповідно до її віку і зрілості.

Згідно зі статтями 7, 141, 150, 157 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Мати та батько мають рівні права й обов`язки щодо дитини, повинні піклуватися про її здоров`я, розвиток, освіту та підготовку до самостійного життя. Окреме проживання не звільняє від участі у вихованні.

Частина друга статті 151 СК України надає батькам право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Відповідно до частини третьої статті 160 СК України за окремого проживання батьків дитина, яка досягла чотирнадцяти років, сама визначає своє місце проживання.

За частинами другою–четвертою статті 155 СК України здійснення батьківських прав усупереч інтересам дитини не допускається, відмова батьків від дитини є неправозгідною, а ухилення від батьківських обов`язків тягне встановлену законом відповідальність.

Пункт 2 частини першої статті 164 СК України передбачає можливість позбавлення матері, батька батьківських прав у разі ухилення від обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов її життя та/або здобуття нею повної загальної середньої освіти. За частиною третьою цієї статті питання може вирішуватися щодо всіх дітей або когось із них.

Для позбавлення батьківських прав необхідно встановити винне, свідоме нехтування батьківськими обов`язками. Цей крайній захід застосовується, якщо змінити поведінку батьків на краще неможливо. Суд може, враховуючи конкретні обставини, відмовити в позові, попередити одного з батьків про необхідність змінити ставлення до виховання та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням обов`язків. Саме по собі притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП не зумовлює позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 02 липня 2026 року у справі № 331/1705/25).

У постанові від 18 квітня 2025 року у справі №644/7516/23 Верховний Суд наголосив на необхідності оцінювати всю сімейну ситуацію, зокрема фактичні, емоційні, психологічні та матеріальні обставини, і з`ясовувати, яке рішення найкраще забезпечить інтереси дитини. Складні стосунки між матір`ю та дитиною потребують оцінки разом з іншими обставинами, а висновок органу опіки та піклування не є безумовною підставою для задоволення позову.

У пункті 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур протиУкраїни» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини пов`язав забезпечення найкращих інтересів дитини зі збереженням сімейних зв`язків, за винятком особливо непридатного або явно неблагополучного сімейного середовища, та з необхідністю безпечних, спокійних і стійких умов її розвитку. Пропорційність втручання, яке може розірвати сімейні зв`язки, потребує ретельної оцінки обставин конкретної справи.

За частинами четвертою–шостою статті 19 СК України участь органу опіки та піклування у справі про позбавлення батьківських прав є обов`язковою. Орган подає письмовий висновок на підставі обстеження умов проживання та інших документів, що стосуються справи. Суд має право не погодитися з недостатньо обґрунтованим висновком або висновком, який суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 171 СК України дитина, здатна висловити свою думку, має бути вислухана, зокрема під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав. Суд може ухвалити рішення всупереч її думці, якщо цього вимагають її інтереси.

Обов`язок суду вислухати дитину та належно врахувати її погляди не означає, що висловлена нею позиція сама собою визначає результат вирішення спору. Думка дитини підлягає оцінці разом з іншими доказами та встановленими обставинами справи і не замінює встановлення передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав. Якщо суд ухвалює рішення всупереч висловленій дитиною позиції, він повинен навести відповідні мотиви. Такий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №455/307/22 та від 14 березня 2025 року у справі №527/955/24.

За частиною четвертою статті 206 ЦПК України визнання відповідачем позову дозволяє його задовольнити лише за наявності законних підстав. Якщо визнання суперечить закону або порушує права інших осіб, суд не приймає його та продовжує розгляд.

Заяви про відмову від батьківських прав і визнання позову не замінюють законних підстав для позбавлення цих прав. У цій самій постанові зазначено, що висновок органу опіки та піклування підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

Згідно зі статтями 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; жоден доказ не має наперед установленої сили. Суд оцінює докази окремо та в сукупності. Частина третя статті 367 ЦПК України допускає прийняття доказів, не поданих до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за доведеної неможливості їх своєчасного подання з незалежних від учасника причин.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №466/9380/17 (провадження №61-2175св20)).

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив із того, що встановлені недоліки у виконанні ОСОБА_2 обов`язків матері потребують реагування, проте не доводять необхідності саме позбавлення батьківських прав.

Довідка центру «Подолянчик», пояснення ОСОБА_4 , показання свідка ОСОБА_5 , повідомлення представника органу опіки та піклування та письмові заяви матері свідчать про істотні недоліки участі матері у вихованні й утриманні сина.

Водночас, позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Також, колегія суддів зазначає, що заява відповідачки, в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, з огляду на те, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (частина 3 статті 155 СК України) та не відповідає інтересам дитини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22.

Посилання ОСОБА_1 на багаторічне та свідоме самоусунення ОСОБА_2 від участі у житті ОСОБА_4 не узгоджується з поясненнями самого позивача та представника органу опіки та піклування щодо проживання сина разом із матір`ю у Чеській Республіці протягом 2024–2025 років.

Тривалість перебування матері за межами України сама по собі не свідчить про відповідну тривалу відсутність контакту відповідачки із сином. Довідка центру підтверджує відсутність відвідувань у зазначений у ній період, але не характеризує взаємини матері та дитини протягом усього попереднього періоду.

Доводи скарги щодо неврахування судом думки дитини колегія суддів відхиляє, оскільки пояснення ОСОБА_4 про стосунки з матір`ю, відсутність її матеріальної допомоги, пережиті образи та прихильність до батька були враховані судом при ухваленні рішення, однак обов`язок вислухати дитину й належно врахувати її погляди не усуває обов`язку суду встановити законні підстави для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 14 березня 2025 року у справі №527/955/24).

За наслідками розгляду справи суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а також спрямоване на найкраще забезпечення інтересів дитини.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай