Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №604/977/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/977/26Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б.

Провадження № 33/817/563/26Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Е.Т. на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Згідно постанови, 07 липня 2026 року о 15 год 00 хв в с. Гримайлів дорога Т2002 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , заснув за кермом, не виконав вимогу п. 12.3 ПДР України, заїхав на ліве узбіччя дороги, допустив зіткнення із нерухомою перешкодою у вигляді мурованої стели «Заповідник Медобори», внаслідок чого автомобіль перекинувся на дах, отримавши механічні пошкодження із матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Карапетян Е.Т. просить поновити строк апеляційного оскарження та змінити постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2026 року і пом`якшити накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП до штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. Свої вимоги мотивує тим, що:

встановлені судом обставини не не підтверджують кваліфікацію дій ОСОБА_1 , оскільки диспозиція статті 124 КУпАП охоплює лише наслідки майнового характеру (пошкодження транспортних засобів, вантажів, доріг, споруд тощо) і взагалі не передбачає спричинення тілесних ушкоджень людям. Водночас саме цю обставину суд визначив для обґрунтування суворості накладеного стягнення;

суд не встановив і не зазначив ступінь тяжкості ушкоджень неповнолітніх, хоча саме ця обставина є визначальною для перевірки, чи не виходить діяння за межі складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та чи не потребує воно іншої правової кваліфікації, зокрема кримінальної;

суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 ;

ОСОБА_1 є депутатом Скалатської міської ради VIII скликання, сумлінно виконує обов`язки, захищає інтереси громади, веде здоровий спосіб життя та користується авторитетом серед жителів. З початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_1 регулярно доставляє гуманітарну допомогу підрозділам Збройних Сил України;

суд першої інстанції проігнорував положення статті 33 КУпАП, яка вимагає враховувати особу порушника, ступінь його вини та пом`якшуючі обставини.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника - адвоката Карапетяна Е.Т., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2026 року, то він підлягає поновленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Так, згідно з постановою судді, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без його участі 27 серпня 2026 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 копію постанови судом першої інстанції надіслано 28 серпня 2026 року, яку він отримав 10 вересня 2026 року, а апеляційна скарга подана 21 вересня 2026 року.

З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №744429 від 13 серпня 2026 року; рапорті помічника чергового СРПП ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 15 липня 2026 року; протоколі огляду місця події від 07 липня 2026 року з додатком №1 – схемою ДТП та фототаблицями з місця ДТП; довідці про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ІТС «ІПНПУ» відділення поліції №3 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області за №2195 від 07 липня 2026 р.; поясненні ОСОБА_1 від 08 липня 2026 року.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в оскарженій постанові по цій справі не вбачається.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для розгляду справи у відсутності належно повідомленого правопорушника, оскільки ОСОБА_1 про час, місце слухання справи в Підволочиському районному суді 27 серпня 2026 року о 11 год. 00 хв. був повідомлений, що підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №744429 від 13 серпня 2026 року (а.с.1), а тому твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, апеляційний суд оцінює критично.

Також, для забезпечення всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи можливість реалізувати усі процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі надати особисті пояснення і викласти свої доводи щодо суті правопорушення, була забезпечена ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.?124 КУпАП апеляційний суд відхиляє з огляду на наступні обставини.

У відповідності до положень статті 124 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі порушення правил дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, доріг, вулиць, дорожніх споруд або іншого майна. При цьому закон не виключає можливості заподіяння при ДТП незначних травматичних ушкоджень учасникам події, якщо такі не мають кримінально-правового значення.

Як видно з матеріалів справи внаслідок ДТП, спричиненого водієм ОСОБА_1 , було пошкоджено не лише його транспортний засіб, а також і об`єкт дорожньої інфраструктури у вигляді мурованої стели «Заповідник Медобори», що підтверджується даними протоколу огляду місця події з доданими до нього схемою і фототаблицею (а.с.21,24,26,27).

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати неправильною кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього руху, яке спричинило пошкодження не лише транспортних засобів, а також і вантажу, доріг, вулиць, дорожніх споруд або іншого майна.

Врахування судом першої інстанції інших обставин події, а саме заподіяння легких тілесних ушкоджень неповнолітнім пасажирам не суперечить вимогам закону і фактичним обставинам справи.

Як вбачається з виписних епікризів №7977, 7981, 7979,7982, 7980, 7978, 7983 від 08 липня 2026 року у неповнолітніх пасажирів ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дійсно було виявлено травми. Та обставина, що спричинені дорожньо-транспортною пригодою тілесні ушкодження не набули такої тяжкості, яка би давала підстави для здійснення кримінального провадження, не спростовує того, що вони також є наслідком правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зміни накладеного стягнення також не є переконливими.

Згідно статті 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобіганя вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція ст.124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Згідно ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Встановлено, що при визначенні виду стягнення суд першої інстанції в повній мірі врахував наведені вимоги закону і мотивував застосування такого виду стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами тим, що вчинене ОСОБА_7 діяння відноситься до грубих порушень Правил дорожнього руху, які безпосередньо впливають на безпеку руху та його учасників. Керуючи автомобілем «AUDI A6», водій заснув за кермом, допустив виїзд транспортного засобу на зустрічну смугу руху та ліве узбіччя із подальшим зіткненням із мурованою стелою «Заповідник Медобори», внаслідок чого автомобіль перекинувся на дах і отримав механічні пошкодження. При цьому в салоні транспортного засобу перевозилися семеро неповнолітніх пасажирів у явно недозволеній кількості та без використання дитячих утримуючих систем, у результаті чого всі діти отримали тілесні ушкодження.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність врахування при накладенні стягнення того, що водій ОСОБА_1 нехтував елементарними правилами безпеки перевезення дітей та керував транспортним засобом у стані, який становив реальну загрозу для життя і здоров`я малолітніх пасажирів, а також інших учасників дорожнього руху.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 визнав свою вину, але висловлював критичної оцінки нехтуванням ним правил безпеки при перевезенні неповнолітніх пасажирів, а тому надані апеляційному суду пояснення батьків цих дітей про потребу в їх довозі ОСОБА_1 до школи і дитсадка не можуть бути підставою для зміни накладеного стягнення на штраф, оскільки він не зможе запобігти вчиненню нових правопорушень.

Посилання в апеляційній скарзі на позитивну характеристику ОСОБА_1 , його статус депутата міської ради, волонтерську діяльність та клопотання органу місцевого самоврядування також не нівелюють підвищеної суспільної небезпеки вчиненого діяння.

Самі по собі ці обставини не можуть слугувати безумовною підставою для звільнення водія від відповідальності у виді позбавлення права керування та заміни його на мінімальний штраф, оскільки за таких обставин штраф не виконає виховної та превентивної функції, закріпленої у ст. 23 КУпАП.

Визначений судом строк позбавлення права керування транспортними засобами терміном на 6 (шість) місяців є мінімальною межею, передбаченою санкцією статті 124 КУпАП для цього виду покарання, відповідає вимогам справедливості, співмірності та особі порушника.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для зміни оскаржуваної постанови в частині накладеного адміністративного стягнення, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції — залишенню без змін.

Таким чином, в даному випадку відсутні законні підстави для зміни адміністративного стягнення і пом`якшення його виду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Е.Т. залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя