Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №598/1200/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/1200/26Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р.

Провадження № 33/817/562/26Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпроАП і піддано його штрафу в дохід держави в сумі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням його права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору.

Згідно постанови, 13 травня 2026 року о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , по вул.Шкільна с.Бодаки, Кременецького району, керував мопедом Дельта без державного номерного знаку, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 та в КНП Лановецька міська лікарня водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2026 року та закрити провадження у справі. Свої вимоги мотивує тим, що:

суд першої інстанції помилково зазначив про відмову ОСОБА_1 від тестування, тоді як відеозаписи з нагрудних камер патрульних поліцейських підтверджують проходження тесту за допомогою приладу «Драгер», який не зафіксував ознак алкогольного сп`яніння;

ОСОБА_1 не зміг поїхати до лікарні через гіпертонічний криз, що підтверджується довідкою сімейного лікаря;

суд неправомірно вказав про визнання ОСОБА_1 своєї провини, оскільки він під час судового засідання вину не визнавав;

в матеріалах справи відсутній як результат тесту “Драгер”, який підтверджував б стан сп`яніння, так і медичний висновок лікаря.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 665183 від 13.05.2026 року; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 13.05.2026 року; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння; відеофіксації з нагрудної камери поліцейського; рапорті працівника поліції.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково зазначив про відмову ОСОБА_1 від тестування, тоді як відеозаписи з нагрудних камер патрульних поліцейських підтверджують проходження тесту за допомогою приладу «Драгер», який не зафіксував ознак алкогольного сп`яніння суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема даних відеозапису (файл камера Модної.mp4 з 19:47:00 год), під час розмови з ОСОБА_1 працівник поліції зазначив, що у водія вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та запропонував йому пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на що ОСОБА_1 погодився. Однак, в подальшому, під час продуття газоаналізатора для визначення стану алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 неодноразово імітував видих повітря в мундштук пристрою через ротову порожнину, хоча до проходження огляду працівниками поліції водієві доступно було роз`яснено, яким чином він повинен здійснити видих повітря в алкотестер. Після кількох спроб імітації видиху повітря під час огляду працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній у категоричній формі відмовився як від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, так і від проїзду до найближчого закладу охорони здоров`я (файл камера Модної.mp4 з 20:07:35 год).

Твердження ОСОБА_1 про неможливість поїхати до лікарні через гіпертонічний криз суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані, так як працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд саме в медичному закладі КНП «Лановецька міська лікарня», де за потреби йому могли надати невідкладну допомогу, проте водій категорично відмовився від проїзду та бригаду швидкої допомоги не викликав.Долучена до апеляційної скарги довідка сімейного лікаря видана після події, не відображає стану здоров`я водія безпосередньо на момент зупинки авто та не спростовує зафіксованого на відеозаписі факту відмови від проходження огляду (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Крім того, додана до апеляційної скарги та надана в ході апеляційного розгляду інформація щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , а саме наявність у нього захворювання, зовнішніми ознаками якого є зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя і порушення координації рухів, не спростовують викладених в оскарженій постанові висновків суду про виявлення таких ознак працівниками поліції та обґрунтованість їх вимог пройти огляд на стан сп`яніння відповідно до положень п.2.5. ПДР.

Неналежними є доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи результату тесту «Драгер» та медичного висновку лікаря щодо перебування у стані сп`яніння, так як диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП містить самостійний і закінчений склад правопорушення — відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

ОСОБА_1 ставиться у вину не керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а саме категорична відмова від проходження такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкотест 6820», так і в закладі охорони здоров`я.

За таких умов наявність результату тестування на спеціальному приладі чи висновку лікаря щодо стану сп`яніння не є необхідною для кваліфікації дій особи за ознаками відмови від проходження огляду, оскільки огляд не відбувся саме через відмову від нього самого водія. Натомість сам факт відмови у повному обсязі підтверджено належними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, направленням до закладу охорони здоров`я, рапортом працівника поліції та відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції.

Інші доводи апеляційної скарги, які перевірені в ході апеляційного розгляду, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2026 року відносно нього - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя