Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №450/2293/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/2293/26 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 33/811/1716/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2026 року, -

встановив:

вищенаведеною постановою залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.06.2026 року у справі № 450/2293/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає розгляду і повертається особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.287 КУпАП, постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає оскарженню в порядку, визначеному КУпАП.

Порядок такого оскарження встановлений ст.294 КУпАП, частиною 2 якої передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст.284 КУпАП, у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Отже, із системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що оскарженню у апеляційному порядку підлягають лише постанови, якими закінчується розгляд справи по суті.

Викладене узгоджується із рішенням Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв`язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України.

Конституційний суд України вирішив, що положення ч.2 ст.294 КУпАП необхідно розуміти так, що у апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.

Рішення Конституційного суду України є обов`язковим до виконання на території України.

З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що предметом оскарження є постанова, якою залишено без задоволення заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду, тобто оскаржується постанова, яка не зазначена в ст. 284 КУпАП.

Посилання апелянта на ст.ст. 459-463 КПК України, якими передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами не є слушними, так як це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях, натомість чинна норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

За таких обставин, постанова судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2026 року, якою залишено без задоволення заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до вимог ст. 284 КУпАП, у зв`язку з чим подану апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2026 року, повернути особі, яка її подала.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк