Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №314/4708/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.10.2026 Справа № 314/4708/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/4708/25 Головуючий у 1- інстанції Швець О.В.

Провадження № 22-ц/807/2102/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Подліянової Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» в особі представника Клименка Тараса Васильовича на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року до суду звернулось ТОВ «Бізнес Позика» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №486-386-КС-002 про надання кредиту від 19.03.2024 у розмірі 130 290,88 грн., а також просило стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що 19.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено Договір №486-386-КС-002 про надання кредиту, підписаний у порядку ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» 19.03.2024 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір №486-386-КС-002 про надання кредиту. 19.03.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №486-386-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6237, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено.

Відповідно п.1 Договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 2% за кожен день користування Кредитом, знижена процентна ставка за кредитом - 1.15013259%, фіксована.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 09.10.2025 утворилась заборгованість в розмірі 130 290,88 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 95 790,88 грн.; суми прострочених платежів з комісією - 4 500,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 липня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором про надання кредиту № 486386-КС-002 від 19.03.2024 у сумі 78 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 1450,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ « Бізнес Позика`в особі представника Клименка Т.В. подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішенням, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 130290,88 грн. та здійснити перерозподіл судових витрат по цій справі.

Вважають, що рішення суду в оскаржуваній частині є таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір процентів, нарахованих за кредитним договором № 486386-КС-002 від 19.03.2024, фактично змінивши погоджені сторонами умови без визнання їх недійсними та наведення належного правового обґрунтування. Апелянт наголошує, що розрахунок заборгованості здійснено відповідно до умов договору з урахуванням фіксованих ставок, строку кредитування та прострочення боржника, а відмова у стягненні частини процентів стала наслідком неповного з`ясування обставин справи, неналежної оцінки доказів та неправильного застосування норм матеріального права.

ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 в особі адвоката Іваниці О.О. надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, в якому просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» суд першої інстанції виходив з того, що станом на 09.10.2025 за договором № 486386-КС-02 про надання кредиту утворилась заборгованість.

Проте, розрахунок заборгованості на суму 130 290,88 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 30 000 грн; суми прострочених платежів по процентах 95 790,88 грн, суми прострочених платежів за комісією 4500,00 грн, не відповідає умовам договору № 486386-КС-02 від 19.03.2024, укладеного ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 .

Так, згідно пункту 2.3. договору № 486386-КС-02 строк, на який надається кредит: 24 тижні. Пунктом 2.4. передбачено, що стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,150132597, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 4 500,00 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що загальний розмір наданого Кредиту: 30 000,00 грн.

Згідно пункту 2.7. строк дії договору: до 03.09.2024.

Згідно пункту 2.8. орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 78 000,00 грн.

Пунктами 2.12. та 2.13. договору передбачено дату видачі Кредиту - 19.03.2024 та дату повернення кредиту 03.09.2024.

Пунктом 3.2.3. договору сторони встановили графік платежів, згідно якого відповідач зобов`язувався в строк до 03.09.2024 сплатити проценти за користування кредитом - 43 500,00 грн, частковий платіж основної суми боргу - 30 000,00 грн, комісію - 4 500,00 грн, а всього - 78 000,00 грн.

Таким чином умовами договору передбачено сплату відповідачем коштів за кредитом у вказаній сумі.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем не сплачувалась заборгованість та залишилась не сплаченою на дату проведення даного розрахунку.

Таким чином заборгованість відповідача за кредитним договором № 486386-КС-02 від 19.03.2024 становить 78 000,00 грн з яких: основна сума боргу 30 000,00 грн; проценти за користування кредитом - 43 500,00 грн; комісія - 4 500,00 грн.

Тому районний суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 78 000,00 грн.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що 19.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 підписано договір №486386-КС-02 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 30 000 грн, строком до 03.09.2024. З метою отримання кредитних коштів відповідач вказав свої анкетні дані та паспортні дані, номер електронного платіжного засобу.

Кредитний Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 19.03.2024 о 10:14:26 год. за допомогою одноразового ідентифікатору UA-3557, який було направлено на його номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно з копією візуальної форми послідовності дій клієнта, 19.03.2024 о 09:47 год. до 19.03.2024 о 10:16 год. вчинено наступні дії: вхід в особистий кабінет, отримання інформації про статус клієнта, передача інформації обраних клієнтом умов кредиту, надання паспорту споживчого кредиту, підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, формування шаблону оферти, запит на відправку шаблону акцепту, запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання Договору, підписання Договору клієнтом, підписання Договору Товариством, формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору, відправка документів на електронну пошту, відображення документів у особистому кабінеті.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 вказаного закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «Бізнес позика»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються підприємцем (банком, товариством), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У справі встановлено, що між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 19.03.2024 укладено договір №486386-КС-002 про надання кредиту, за яким він отримав 30000 грн.

Рішення в частині стягнення суми тіла кредиту та суми комісії за надання кредиту не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги стосуються виключно незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Переглядаючи справу та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги щодо заборгованості ОСОБА_1 за процентами по вказаному кредитному договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що оскільки самим Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а договір №486386-КС-002 про надання кредиту укладено 19.03.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Тобто, денна процентна ставка за спірним кредитним договором, у відповідності до чинного законодавства, не може перевищувати 1%.

При цьому, відповідно до узгодженої сторонами умови договору про надання кредиту №486386-КС-002, а саме п.п. 2.11 денна процентна ставка складає 0,95 %.

Тобто, доводи апеляційної скарги в часині того, що сторони погодили збільшення процентної ставки відповідно до п.п. 3.2.2 Договору, не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як правильно вказав суд першої інстанції, пунктом 3.2.3. договору №486386-КС-002 сторони встановили графік платежів, згідно якого відповідач зобов`язувався в строк до 03.09.2024 сплатити проценти за користування кредитом - 43500,00 грн, частковий платіж основної суми боргу - 30000,00 грн, комісію - 4500,00 грн, а всього - 78000,00 грн.

З огляду на викладене, апеляційний суд звертає увагу на те, що договір про надання кредиту укладено 19.03.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,00%, яка застосовується позивачем відповідно до п.п. 3.2.2 є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Є необґрунтованими та не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що висновки суду першої інстанції у частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 95790,88 грн базуються на хибному ототожненні понять денної процентної ставки та процентної ставки в день та помилковому сприйняттю норм Закону України «Про споживче кредитування», а також ЦК України та ЦПК України та існуючої судової практики щодо можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором.

Згідно з п. 1-2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Твердження апелянта про відмінність між «денною процентною ставкою» та «процентною ставкою в день» є штучною суперечністю та маніпулюванням поняттями. За змістом фінансово-правового регулювання обидва терміни позначають вартість користування кредитом із розрахунку за один календарний день.

Норма ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», за якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, є імперативною та імплементована законодавцем задля захисту споживачів фінансових послуг, і будь які умови кредитного договору, які встановлюють сукупний розмір плати за користування кредитом за один день понад 1%, є нікчемними (неправомірними) в силу прямої вказівки закону.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення відсотків у розмірі 43 500 грн, не «зменшував» розмір процентів на власний розсуд, як вказує позивач, а керувався умовами кредитного договору №486386-КС-002, які були погоджені позивачем та відповідачем, та які відповідають імперативній вимоги матеріального права - Закону України «Про споживче кредитування».

Посилання заявника на підтримання його правової позиції постановами Київського, Хмельницького, Волинського, Дніпровського, Черкаського та інших апеляційних судів є безпідставними, оскільки відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судами при застосуванні норм права враховуються висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність вирішення спору судом не впливають та зводяться до незгоди з ухваленим судом рішенням.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ТОВ «Бізнес Позика» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 липня 2026 року без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 липня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: Р.В. Мінгазов

Судді Д.С. Бредун

Г.С. Подліянова