Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №686/27280/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/27280/26

Провадження № 2-а/686/484/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Порозової І.Ю. розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № R636631 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 31.07.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позову вказав, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 500 від 16.07.2026 року, складеним начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 , позивачу інкримінується те, що він перебував у розшуку у зв`язку з неприбуттям 04.07.2026 року о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № 7938476, яка була направлена Укрпоштою, проте позивачем отримана не була та повернулася відправнику.

16.07.2026 року ОСОБА_1 особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому під підпис вручили протокол про адміністративне правопорушення № 500. Під час складення протоколу він надав письмові пояснення про те, що повістку № 7938476 не отримував і про факт її направлення не знав.

Таким чином, позивач добровільно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , надав усі необхідні пояснення та підтвердив свої облікові дані, а питання щодо його розшуку було врегульовано без жодних додаткових заходів примусу. Незважаючи на це, вже після врегулювання ситуації, 31.07.2026 року відповідач виніс оскаржувану Постанову, що додатково свідчить про формальний, а не обґрунтований підхід відповідача до розгляду справи, оскільки станом на дату розгляду справи про адміністративне правопорушення (30.07.2026 року, а фактично — 31.07.2026 року) підстави, зазначені в протоколі, вже були спростовані поясненнями позивача та відсутністю доказів його належного оповіщення.

Постановою № 7636631 від 31.07.2026 року встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим, на думку відповідача, допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Із такими висновками Постанови позивач не погоджується, вважає її необґрунтованою та такою, що прийнята за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав: відповідно до відомостей застосунку «Резерв+», сформованих станом на 16.07.2026 року, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за типом «п. 23 ч. І ст. 23» Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 01.08.2026 року.

Фактичною підставою для такої відстрочки є його працевлаштування як військовозобов`язаного, заброньованого за підприємством, установою, організацією на період дії воєнного стану: відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №162 від 04.06.2026 року ОСОБА_1 прийнято на роботу та призначено на посаду радіотелеграфіста інформаційно-комунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 з 04.06.2026 року; витягом з наказу № 188 від 30.06.2026 року його звільнено з роботи з 30.06.2026 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), а витягом з наказу № 190 від 01.07.2026 року його повторно прийнято на роботу та призначено на ту саму посаду з 01.07.2026 року.

Таким чином, станом на дату, зазначену в повістці (04.07.2026 року), а також станом на дату складення протоколу (16.07.2026 року) та дату винесення Постанови (31.07.2026 року), позивач перебував у трудових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 та мав чинну відстрочку від виконання військового обов`язку до 01.08.2026 року, надану на підставі законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За таких обставин у позивача був відсутній обов`язок прибувати до ТЦК та СП за повісткою № НОМЕР_2 , оскільки на нього поширювався правовий режим відстрочки, встановлений компетентним органом і зафіксований в офіційному електронному військово-обліковому документі.

У зв`язку з наведеним, просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 № R636631 від 31.07.2026 року про адміністративне правопорушення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. та провадження у справі закрити; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвалою судді від 24.09.2026 року відкрито провадження у справі, адміністративну справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію вказаної ухвали суду разом з копією позовної заяви з додатками було вручено відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_4 01.10.2026 року, однак він правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом встановлено, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.07.2026 року № R636631 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

В силу ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів, а також виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Статтею 4 частиною 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 3 абз. 7 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Пунктами 27, 23, 24, 34, 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Порядок), визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів (з 18.05.2024 по 16.07.2024), відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставляння відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставляння відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується витягом з військово-облікового документа у застосунку «Резерв+».

З наданого позивачем витягу з військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» станом на 16.07.2026 року наявний запис про відстрочку від мобілізації до 01.08.2026 року; а у витягу станом на 01.09.2026 року є запис про відстрочку від мобілізації до 30.10.2026 року.

Нормами Порядку, прийнятого на виконання статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чітко закладено презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов`язаним) місцем проживання.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Оскільки відповідач - суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, докази надсилання позивачу повістки № 7938476 засобами поштового зв`язку на зареєстроване місце проживання позивача, як і не надано самої повістки, а тому всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин справи, суд дійшов висновку про скасування Постанови № R636631 від 31.07.2026 року та закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн., однак рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2026 року №10-р(ІІ)/2026 визнано такими, що відповідають Конституції України(є конституційними), абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року№ 3674- VI зі змінами. Вказане свідчить про те, що справляння судового збору за розгляд справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, не передбачено зазначеним Законом, тому сплачену позивачем суму судового збору слід повернути останньому.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R636631 від 31.07.2026 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області сплачений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн.(квитанція від 04.09.2026 року ID трансакції: 2237444897) повернути останньому.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Ю. Порозова