Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №607/16557/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 Справа №607/16557/26 Провадження №2-а/607/443/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача – адвоката Югова С.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Югов Сергій Анатолійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

29.07.2026 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Югов Сергій Анатолійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №R638433 від 18.07.2026 якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що оскаржувану постанову він вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Позивач заперечує факт належного оповіщення про необхідність прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доказів того, що повістка позивачу вручена та/або надсилалась засобами поштового зв`язку за місцем його проживання немає. Відповідно, він не був обізнаний про необхідність прибуття за викликом до явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до вимог пункту 30-1 Порядку №560 кожна повістка, сформована за допомогою Реєстру, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Реєстру, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. У відповідності до вимог пункту 30-2 Порядку №560 повістки, сформовані за допомогою Реєстру, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді. У відповідності до вимог пункту 30-3 Порядку №560 у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Реєстру, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП не містять доказів ні надіслання йому роздрукованої повістки, ні вручення йому під час оповіщення, як це передбачено пунктами 30-2 і 30-3 Порядку №560.

Вказаних вимог відповідачем дотримано не було, а позивач стверджує, що повістку не отримував, про її наявність не знав, а також йому не відомо, на яку дату і годину він зобов`язаний був з`явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , наслідком чого стало притягнення його до адміністративної відповідальності згідно спірної постанови № R638433. Доказів протилежного оскаржувана постанова та інші матеріали справи не містять, що свідчить про недотримання відповідачем вимог пунктів 30, 30-1, 30-2 Порядку №560, а отже, є порушенням чинного законодавства та підставою для скасування постанови.

Та обставина, що 16.07.2026 позивач надав згоду на притягнення до відповідальності згідно зі ст.300-3 КУпАП не позбавляє його права на оскарження спірної постанови № R638433 за ч.3 ст.201-КУпАП, оскільки закон гарантує судовий захист, а формальна згода із правопорушенням була зумовлена наступним: Одразу після добровільної сплати 16.07.2026 штрафу в іншій адміністративній справі (№F4595530), позивач виявив у додатку «Резерв+» (що підтверджується витягом (розширені дані) з Реєстру) раптову появу нового запису про порушення правил військового обліку та безпідставне набуття ним статусу «в розшуку».

Враховуючи, що позивач має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), такий статус створив для нього стан правової невизначеності та реальну загрозу незаконного затримання.

У зв`язку з цим, єдиним доступним електронним інструментом для швидкого з`ясування обставин та захисту своїх прав стало використання процедури, передбаченої ст. 300-3 КУпАП через додаток «Резерв+». Позивач ініціював цю процедуру виключно з метою: Негайного припинення безпідставного розшуку та приведення даних у Реєстрі у відповідність до його дійсного статусу (особи, яка має відстрочку); Реалізації права на захист, а саме: технічної можливості отримати від ІНФОРМАЦІЯ_3 сам текст спірної постанови (справа №F4681041). Без застосування ст. 300-3 КУпАП позивач був позбавлений можливості швидко дізнатися, у чому саме його звинувачують (які обставини та докази нібито неприбуття за повісткою стали підставою для нового штрафу), що унеможливлювало своєчасне судове оскарження спірної постанови № R638433 від 16.07.2026.

Отже, жодних доказів того, що позивачу вручалась особисто, чи направлялась повістка, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідачем не представлено.

Відтак, відповідачем не доведено те, що позивач був належно оповіщений про необхідність прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому висновки відповідача, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, а доводи про порушення позивачем вимог ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”) та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є безпідставним і необґрунтованим.

З врахуванням вищенаведеного, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки. Відзиву на позов не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Установлено, що оскаржуваною постановою №R638433 від 18.07.2026 по справі про адміністративне правопорушення на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивач визнаний винним у тому, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вирішуючи питання правомірності прийняття оскаржуваного рішення суд виходить з такого.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок та підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, притягненню особи до адміністративної відповідальності обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена чинним законодавством.

При цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та достатніми доказами, що не викликають сумніву.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, виражається у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненому в особливий період, що полягає, зокрема, у порушенні встановленого законодавством обов`язку прибути за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як видно зі змісту постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R638433 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 18.07.2026, ОСОБА_1 у провину ставиться неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановлені положеннями статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якими громадяни зобов`язані, окрім іншого: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (абз. 1 ч. 1 ст. 22 вказаного Закону).

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Положеннями абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку (підпункт 1); прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів (підпункт 2).

Згідно з абз. 11 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту – Порядок).

Згідно з п. 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За змістом п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з п. 30-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п. 30-3 Порядку у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Згідно з приписами п. 41 цього Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з положеннями абз. 2 п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК” під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”.

Відповідно до абз. 4 п. 82 вказаних Правил, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Як видно зі змісту оскаржуваної постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R638433 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 18.07.2026, вказане рішення не містить жодних даних про вручення чи надсилання ОСОБА_1 виклику (повістки) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також відповідачем не надано такої інформації в ході судового розгляду даної справи, як і не надано жодних доказів отримання ОСОБА_1 повістки про необхідність прибуття у певне місце та строк до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відтак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених у постанові обставин порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Таким чином, жодних доказів, які б свідчили про належне підтвердження оповіщення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано та під час розгляду даної справи таких обставин не встановлено.

При цьому факт подання ОСОБА_1 заяви про відсутність заперечень щодо допущеного порушення та згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності від 16.07.2026 не може бути взято судом до уваги, оскільки сам лише факт визнання особою своєї вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від обов`язку доказування правомірності свого рішення.

Отже, враховуючи відсутність у матеріалах справи документів, які б свідчили про належне повідомлення ОСОБА_1 щодо необхідності його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд доходить висновку про відсутність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке ОСОБА_1 згідно з постановою №R638433 від 18.07.2026 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В силу вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в судове засідання не з`явився та не подав відзиву на позовну заяву.

Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 18.07.2026, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн., підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Також, в силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок їх бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 58, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 19, 77-82, 90, 139, 241, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Югов Сергій Анатолійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення №R638433 від 18.07.2026 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень – скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич