Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №601/2383/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2383/26

Провадження № 2/601/1289/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.

з участю секретаря Мельничук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Страхова група «ТАС» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування наземного транспорту. Забезпеченим транспортним засобом є VOLKSWAGEN, реєстраційний № НОМЕР_1 . 13.07.2025 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля RENAULT, реєстраційний № НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.5 ст. 126 КУпАП. Потерпіла особа звернулася із заявою про страховий випадок. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 67381,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 67381,00 грн відшкодування шкоди, 5072,51 грн інфляційних втрат, 2662,40 грн судового збору та 12371,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

02.09.2026 ухвалою судді відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, не заперечує відносно заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримав, зворотні повідомлення повернуто до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно п. 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Так, відповідач не повідомив суд про зміну адреси реєстрації чи проживання. Оскільки згідно з інформацією, зазначеною у повідомленнях про вручення поштових відправлень, копія ухвали суду відповідачу не вручено, а поштові відправлення повернуто до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", то суд приходить до висновку, що згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідачу вручено вказане поштове відправлення і фактично він є повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України встановлено, що відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив.

Суд встановив, що між Акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування наземного транспорту. Забезпеченим транспортним засобом є VOLKSWAGEN, реєстраційний № НОМЕР_1 .

Як зазначено у позові, 13 липня 2025 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VOLKSWAGEN, реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля RENAULT, реєстраційний № НОМЕР_2 .

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 18.08.2025 (справа № 601/2193/25) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.5 ст. 126 КУпАП.

Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України при розгляді справи про цивільно правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб RENAULT, реєстраційний № НОМЕР_2 , що підтверджується вказаною постановою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «Страхова група «ТАС».

Власник пошкодженого автомобіля «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернувся до АТ «Страхова група «ТАС» із заявою про страхове відшкодування № 2957 від 04.12.2025.

Дану заяву було розглянуто, а пошкодження автомобіля «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка відбулася 13.07.2025, визнано страховим випадком. Розрахунок страхового відшкодування було здійснено на підставі заяви про страхове відшкодування №2957 від 04.12.2025, страхового акта №38055/28/925 від 18.12.2025 та додатка №1 до зазначеного страхового акта.

Відповідно до висновку експерта вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 13.07.2025 становить 117649,00 грн.

АТ «Страхова група «ТАС» на підставі страхового акта № 38055/28/925 від 18.12.2025 та розрахунку суми страхового відшкодування здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 67381 (шістдесят сім тисяч триста вісімдесят одна) гривня 00 копійок згідно з платіжною інструкцією № 63267 від 22.12.2025 на користь ОСОБА_3 .

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченийст.16 Цивільного кодексу України.

За змістом п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Згідно з положеннями частини першої ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно положення ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно ч. 1ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно підпункту «в» підпункту 37.1.1 пункту 37.1 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги, якщо особа керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії.

Оскільки, за твердженням позивача, відповідач під час ДТП керував транспортним засобом без права на керування, позивач вважає, що має право на стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 67 381,00 грн.

Суд встановив, що 13 липня 2025 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів VOLKSWAGEN, реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та RENAULT, реєстраційний № НОМЕР_2 .

Постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.5 ст. 126 КУпАП.

Відтак з урахуванням положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України суд вважає, що обставини щодо вчинення ОСОБА_1 дій, встановлених постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, доказуванню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що АТ «Страхова група «ТАС» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 у розмірі виплаченого страхового відшкодування 67 381,00 грн.

Враховуючи, що відповідач докази добровільного відшкодування позивачу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 67 381,00 грн не надав, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СГ«ТАС» (приватне) вказаних коштів.

З приводу заявленої вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим, доводи сторони позивача в цій частині є обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у межах задоволених позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у заявленому розмірі 5072,51 грн.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з урахуванням повного задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на договір про надання правничої допомоги № 1/2026 від 19.03.2026 та додаткову угоду № 6 від 17.08.2026.

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 12371,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 979, 980, 999, 1166 ч. 1, 1187 ч. 1, 2, 1188, 1191 ч. 1 ЦК України, ст. 5-7, 27 Закону України «Про страхування», ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 4, 13, 76-82, 89, 133 ч. 1, 3, 137, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 67381 (шістдесят сім тисяч триста вісімдесят одну) гривню 00 копійок страхового відшкодування та 5 072 (п`ять тисяч сімдесят дві) гривні 51 копійку інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 371 (дванадцять тисяч триста сімдесят одну) гривню 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: м. Київ, проспект Берестейський, будинок 65.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстраці: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий: