Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №446/22/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/22/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді ОСОБА_1 ;

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

потерпілого ОСОБА_7 ;

представника потерпілого ОСОБА_8 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141420000227 від 29 серпня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Кам`янка-Бузька Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, на утримані якого перебуває малолітня донька та неповнолітній син, який зі слів працює експедитором ТзОВ «Нео транс», в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2025 року о 19 годині 07 хвилин ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Н-17 сполученням «Львів-Радехів-Луцьк» в межах населеного пункту поблизу автомийки «Lux Wash» за адресою: вулиця Федьковича, 91 у місті Кам`янка-Бузька Львівського району Львівської області в напрямку міста Луцьк, та маючи намір повороту ліворуч, для заїзду на парковку вищевказаної автомийки, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та вчасно не відреагував відповідним чином на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив вимоги чинних розділів «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі по тексту - Правила), грубо порушив вимоги пункту 1.10 Розділу 1 Правил в частині значення терміну «дати дорогу», пункту 10.1 Розділу 10 Правил, яким визначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та пункту 16.13 Розділу 16 Правил, яким передбачено, що перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо чи праворуч, не надав переваги в русі зустрічному транспортному засобу мотоциклу марки «Honda» моделі «CB 600 F» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в напрямку міста Львів, та без причин технічного характеру, виїхав на смугу зустрічного руху, що призвело до зіткнення даних транспортних засобів.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: тупої поєднаної травми тіла у вигляді рваної рани передньої стінки грудної клітки, множинних переломів ребер справа 1-8 із зміщенням, забою легень важкого ступеня, переломів остистих відростків хребців Th5- Th8, розриву печінки, вивиху акроміального кінця правої ключиці, множинних переломів середньої третини правої плечової кістки та середньої третини діафізів обох кісток передпліччя із зміщенням, множинних переломів правої клубової кістки, правої кульшової впадини із зміщенням, вивиху правої стегнової кістки, що супроводжувалось геморагічним шоком, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху вчинене особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, пояснив, що 28 серпня 2025 року він керував автомобілем Volkswagen Passat та рухався в напрямку м. Радехова в межах м. Кам`янка-Бузька. Під`їжджаючи до автомийки, зупинився перед поворотом ліворуч та побачив мотоцикл, який, за його словами, перебував приблизно за 100 метрів. Вважаючи, що він встигне здійснити поворот, розпочав маневр. При цьому помилково розрахував швидкість мотоцикла та не врахував, що той рухатиметься з такою швидкістю. У результаті під час здійснення повороту відбулося зіткнення. Обвинувачений пояснив, що після того, як побачив мотоцикл, намагався оцінити дорожню ситуацію та вважав, що має достатньо часу для завершення маневру, однак неправильно оцінив швидкість та відстань до мотоцикла. Зазначив, що видимість у день ДТП була доброю, опадів не було, дорожнє покриття було сухим. Також вказав, що мотоцикліст рухався на значній швидкості та, на його думку, не вжив заходів до гальмування. Обвинувачений зазначив, що усвідомлює наслідки дорожньо-транспортної пригоди, шкодує про те, що сталося, та готовий нести відповідальність. Пояснив, що після ДТП не одразу спілкувався з потерпілим, оскільки побоювався, що це може бути сприйнятим як тиск з його боку. Вказав на складне матеріальне становище, наявність на утриманні дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю, а також хвора матір, невисокий дохід та кредитні зобов`язання.

Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його вина також підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні належних та допустимих доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що в момент дорожньо-транспортної пригоди рухався на мотоциклі та здалеку бачив зустрічний автомобіль, який різко виїхав йому на смугу руху. Далі пам`ятає лише момент удару, оскільки через отримані тілесні ушкодження був без свідомості. Зазначив, що, на його думку, зіткнення уникнути не міг, оскільки автомобіль обвинуваченого здійснив поворот безпосередньо перед ним. Пояснив, що під час ДТП у автомобілі обвинуваченого не був увімкнений покажчик повороту. Потерпілий зазначив, що внаслідок ДТП отримав численні тяжкі тілесні ушкодження, майже два місяці перебував у комі, переніс численні оперативні втручання, зокрема операцію із заміни кульшового суглоба, зазнав розриву печінки, численних переломів та інших ушкоджень, а також втратив кінцівку – праву руку. Загальний строк лікування після ДТП становив приблизно одного року. На момент ДТП був офіційно працевлаштований та проходив військову службу, однак унаслідок отриманих травм був позбавлений можливості продовжувати військову службу та заробляти на життя. Щодо швидкості свого руху потерпілий пояснив, що не може достовірно її назвати, оскільки не пам`ятає обставин безпосередньо перед зіткненням, а тому не може ані підтвердити, ані спростувати наведені щодо цього обставини, зазначив лише, що рухався з гори. Переглядаючи відеозапис ДТП, не розуміє, чому обвинувачений, побачивши його, не вжив заходів для уникнення зіткнення, а також не увімкнув покажчик поворота. Потерпілий також пояснив, що протягом перебування його в реанімації обвинувачений не звертався до його рідних із пропозицією допомоги, не вчинив жодних дій по відшкодуванню будь-якої шкоди і не приніс будь-яких вибачень. Зазначив, що згодом мав місце один формальний телефонний дзвінок, а в лютому - ще один дзвінок з ініціативи захисників обвинуваченого. Однак станом на даний час завдана йому шкода на момент розгляду справи не відшкодована. Потерпілий висловив думку, що з огляду на поведінку обвинуваченого та відсутність фактичного відшкодування шкоди останній повинен понести покарання за вчинене у виді реального позбавлення волі. Крім того, потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, зокрема 540 332, 32 грн. матеріальної шкоди та 3 000 000,00 грн. моральної шкоди, який потерпілий підтримав у повному обсязі.

Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами встановлено таке.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.08.2025 та фототаблиці до нього доводиться, що на автодорозі «Львів-Луцьк» мала місце ДТП за участі автомобіля Volkswagen Passat та мотоцикла Honda. Зафіксовано ушкодження на автомобілі Volkswagen Passat, зокрема задня права дверка, заднє праве колесо, а також ушкодження мотоцикла Honda, зокрема передня вилка, панель приборів, декоративні насадження (том 1, а.с. 129-146).

Згідно тесту Drager, щодо результату огляду ОСОБА_4 на стан алкогольного сп`яніння такий показав 0 проміле, а висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакцій від 28.08.2025, підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_4 28.08.2025 в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не перебував (том 1, а.с. 155).

Протоколами огляду предмета та перегляду відеозапису від 30.08.2025, а також оглянутими судом відеозаписами на яких зафіксовані обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що автомобіль Volkswagen Passat здійснює поворот ліворуч із виїздом на зустрічну смугу руху, де в цей час рухається мотоцикл, після чого відбувається зіткнення на смузі руху мотоцикла. З цього відео також видно, що обвинувачений здійснюючи маневр ліворуч не подає завчасно покажчик лівого повороту (том 1, а.с. 163-171).

Висновком експерта №100/2025 від 14.11.2025 встановлено, що ОСОБА_7 поступив на стаціонарне лікування у відділення невідкладної медичної допомоги 28 серпня 2025 року, де йому було проведено додаткові обстеження та виставлено попередній діагноз: «ВПТ. ЗХСМТ. Перелом остистих відростків Th5- Th8. Тупа травма ОГК. Рвана рана передньої стінки. Множинні переломи ребер справа 1-8 із зміщенням. Забій легень важкого ступеня. Тупа травма ОЧП. Лапаротомія від 28.08.2025р (тампонування печінки). Скелетна травма. Вивих акроміального кінця правої ключиці. Множинні переломи середньої третини правої плечової кістки та середньої третини діафізів обох кісток передпліччя із зміщенням. АЗФ 28.08.2025р. множинні переломи правої клубової кістки, правої кульшової впадини із зміщенням. Вивих правої стегнової кістки. Геморагічний шок Пст.». Вищевказані травми підтверджено об`єктивними судово-медичними даними результатами КТ обстеження від 29.08.25, 12.09.25, 21.09.25 та 07.10.25 (на оптичних дисках), які було скеровано консультанту ДСУ «Львівське ОБ СМЕ» для консультації. приводу розриву печінки та переломів кісток правого плеча і передпліччя йому було проведено вищеописані хірургічні втручання. Тупа поєднана травма тіла у вигляді рваної рани передньої стінки грудної клітки, множинних переломів ребер справа 1-8 із зміщенням, забою легень важкого ступеня, переломів остистих відростків хребців Th5- Th8, розриву печінки, вивиху акроміального кінця правої ключиці, множинних переломів середньої третини правої плечової кістки та середньої третини діафізів обох кісток передпліччя із зміщенням, множинних переломів правої клубової кістки, правої кульшової впадини із зміщенням, вивиху правої стегнової кістки, що супроводжувалось геморагічним шоком, утворилась від контакту з твердим тупим предметом могла виникнути 28 серпня 2025 року під час ДТП від контакту з виступаючими частинами кузова транспортного засобу та відноситься до тяжкого ступеня тяжкості за ознакою небезпеки для життя (том 1, а.с. 159-162).

Згідно висновку експерта від 17.10.2025 №СЕ-19/114-25/21327-ІТ, гальмівна система досліджуваного автомобіля «Volkswagen Passat» (номерний знак НОМЕР_1 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією, також система рульового управління досліджуваного автомобіля «Volkswagen Passat» (номерний знак НОМЕР_3 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією (том 1, а.с. 174-177).

Згідно висновку експерта від 17.10.205 №СЕ-19/114-25/21329-ІТ гальмівна система переднього колеса досліджуваного мотоцикла Honda CB 600 F (номерний знак НОМЕР_2 ) знаходиться в стані часткової відмови, по причині руйнування правого гальмівного диску гальмівним механізмом. 13 На момент огляду система заднього гальма досліджуваного мотоцикла Honda CB 600 F (номерний знак НОМЕР_4 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. На момент огляду система рульового управління досліджуваного мотоцикла Honda CB 600 F (номерний знак НОМЕР_2 ) знаходиться в технічно несправному стані, по причині деформації демпферів в напрямку спереду до заду відносно поздовжньої осі мотоцикла. загальні пошкодження досліджуваного мотоцикла Honda CB 600 F (номерний знак НОМЕР_5 ) з пошкодженнями гальмівної системи переднього колеса та рульової системи, що виявлені при його огляді, тобто вони носять аварійний не експлуатаційний характер, утворились внаслідок дії на системи значних одномоментних ударних навантажень і виникли під час ДТП (том 1, а.с. 179-184).

Висновком експерта від 28.10.2025 №СЕ-19/114-25/21330-ІТ доводиться, що первинний контакт автомобіля Volkswagen Passat (номерний знак НОМЕР_1 ) та мотоцикла Honda CB 600 F (номерний знак НОМЕР_2 ) мав місце на смузі, призначеній для руху в напрямку м. Львів, в районі початку утворення зони осипу уламків та початку утворення подряпин на асфальтному покритті (позначеного на схемі до протоколу ОМП під №2,3). На момент первинного контактування взаємне розташування автомобіля Volkswagen Passat (номерний знак НОМЕР_1 ) та мотоцикла Honda CB 600 F (номерний знак НОМЕР_2 ) було таким, що кут між їх повздовжніми осями становив 150 +/- 50 градусів (том 1, а.с. 186-195).

Висновком експерта від 24.09.2025 №4101-Е за результатами проведення комплексної експертизи відео-, звукозапису та інженерно – транспортної експертизи з обставин ДТП у кримінальному провадженні №12025141420000227 доводиться, що з моменту виїзду на зустрічну смугу руху автомобіля марки «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_6 і до моменту зіткнення з мотоциклом марки «Honda CB 600 F» р.н. НОМЕР_5 пройшов час біля 2,0 секунди. Середня швидкість руху мотоцикла марки «Honda CB 600 F» р.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_7 перед ДТП складала величину біля 97 км/год. У заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Passat ОСОБА_4 повинен був керуватися технічними вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); 10.1; 16.13 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був переконатися у безпеці виконання маневру повороту ліворуч та дати дорогу транспортним засобам, які рухались по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо. У заданій дорожній ситуації водій мотоцикла «Honda CB 600 F» ОСОБА_7 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункт «б»); 12.3; 12.4 ; 12.9 (підпункт «б») ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був бути уважним, рухатись із швидкістю не більше 50 км/год та із заданого слідством моменту виникнення небезпеки для руху — негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При заданих вихідних даних водій мотоцикла ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_1 шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих віддалі). При заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є: - невідповідності дій водія автомобіля «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_6 ОСОБА_4 вимогам п.п. 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); 10.1; 16.13 ПДР України та вказані невідповідності перебувають у причинному зв`язку з фактом даної ДТП; - невідповідність дій водія мотоцикла ОСОБА_7 вимогам п.п. 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункт «б»); 12.3; 12.4 12.9 (підпункт «б») ПДР України та вказані невідповідності перебувають у причинному зв`язку фактом даної ДТП (том 1, а.с. 197-202).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 03.12.2025 та відеозаписом проведення цього слідчого експерименту доводиться, що водій ОСОБА_4 відтворює обставини ДТП (том 1, а.с. 205).

Відтак, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху вчинене особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Так, дослідженими у судовому засіданні доказами повністю доводиться невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимоги пункту 1.10 Розділу 1 Правил в частині значення терміну «дати дорогу», пункту 10.1 Розділу 10 Правил, яким визначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та пункту 16.13 Розділу 16 Правил, яким передбачено, що перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

Такі дії водія ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням даної пригоди, що вказано у висновку експерта від 24.09.2025 і іншого перед судом не доведено.

Суд відхиляє покликання сторони захисту та самого обвинуваченого щодо наявності порушення правил дорожнього руху потерпілим в частині перевищення дозволеної швидкості руху, оскільки допущені порушення правил дорожнього руху не виключають встановлених судом порушень обвинуваченим та їх причинний зв`язок із наслідками які настали.

Суд вважає, що за умов світлої пори доби, сприятливих погодних умов та достатньої видимості, водій ОСОБА_4 мав об`єктивну можливість побачити зустрічний транспортний засіб та пропустити його, а лише згодом здійснити маневр. Таких дій обвинувачений не вчинив, а розпочав рух із виїздом на смугу зустрічного руху, де і відбулося зіткнення.

Крім того, оглянутим судом відеозаписом ДТП доводиться, що автомобіль Volkswagen Passat здійснює поворот ліворуч із виїздом на зустрічну смугу руху, де в цей час рухається мотоцикл і не вмикає завчасно лівий покажчик повороту, що на переконання суду підтверджує пояснення потерпілого про неможливість своєчасного реагування на зміну напрямку руху обвинуваченим.

Доводи обвинуваченого та його захисника щодо перевищення швидкості руху потерпілим ОСОБА_7 не спростовують вини обвинуваченого.

Так, дійсно висновком експерта підтверджено, що водій мотоцикла «Honda CB 600 F» ОСОБА_7 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункт «б»); 12.3; 12.4; 12.9 (підпункт «б») ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був бути уважним, рухатись із швидкістю не більше 50 км/год та із заданого слідством моменту виникнення небезпеки для руху - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При заданих вихідних даних водій мотоцикла ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_1 шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих віддалі).

Однак, оцінюючи вказані докази у сукупності з іншими матеріалами провадження, суд доходить висновку, що така обставина не виключає допущені порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.1.10, 10.1 та п. 16.13 ПДР України, які є безпосередньою причиною настання даної ДТП та її наслідків, а отже утворюють обов`язкову ознаку об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Більше того, вина потерпілого ОСОБА_7 не є предметом судової оцінки у цій справі, а також не встановлена у будь-якому рішенні суду, яке б набрало законної сили.

Тому, описані судом вище докази, які дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, доводять вину ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху вчинене особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Причому суд відхиляє покликання захисника на наявність таких обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Як вказав ВС у постанові від 27.04.2021 № 520/16394/16-к, той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.

З обставин справи видно, що ОСОБА_4 не проявляв будь-якої поведінки, яка б була характерна для щирого каяття. Зокрема він не висловлював будь-якого належного жалю щодо вчиненого починаючи з моменту ДТП і до моменту закінчення судового розгляду, він не вчинив жодних активних дій, які б могли слугувати підставою для висновку, що він справді шкодує про вчинене (вибачення, відшкодування шкоди тощо). Поведінка обвинуваченого в судовому засіданні, яке тривало близько року, свідчила, що він не переймався станом здоров`я потерпілого чи наслідками його протиправних дій, а виключно переймався питаннями його можливого покарання.

Обвинувачений не надав потерпілому жодної допомоги, коли той перебував у лікарні, переніс тяжкі та численні операції і в результаті йому було ампутовано праву руку. На запитання суду щодо будь-якої можливості надання допомоги потерпілому, обвинувачений відповідав просто, що у нього відсутні будь-які кошти. Причому одночасно визнавав факт його тимчасового працевлаштування із місячним заробітком 10000,00 грн. та соціальної допомоги у сумі 3500,00 грн., витрат на життя таких як заправка автомобіля, придбання речей та інших побутових витрат.

На переконання суду посткримінальна поведінка обвинуваченого не свідчить про його щире каяття, оскільки окрім відсутності будь-якого відшкодування шкоди потерпілому чи слів співчуття потерпілому, протягом досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений фактично намагався перекласти вину на потерпілого, тим самим він не піддавав критиці свою протиправну поведінку, не виявляв готовність нести відповідальність за свої дії, а лише в суді, під тиском зібраних у справі доказів, заявив про часткове визнання своєї вини.

За таких обставин, суд вважає, що обвинувачений не шкодує про вчинене, не зробив для себе будь-яких належних висновків, а тому не можна вважати, що має місце така пом`якшуюча обставина як щире каяття.

Суд також не вбачає підстав для висновку про те, що обвинувачений активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину (постанова ВС у справі № 263/15605/17).

Оскільки будь-яких описаних вище дій обвинуваченим не було вчинено, то суд вважає, що сам факт часткове визнання вини у суді і надання показів обвинуваченим не може бути витлумачено як активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що він в силу ст. 89 КК України є раніше не судимий, з середньою освітою, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю, на обліку в психолога та нарколога не перебуває, є інвалідом 3 групи загального захворювання, за місцем проживання скарг не надходило.

З урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно обрати у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами.

Вирішуючи питання, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з наступних мотивів.

За змістом кримінального закону ступінь тяжкості вчиненого злочину передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння.

Так, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжкими, а обставини його вчинення свідчать, що обвинувачений керував автомобілем в денний час доби, за сприятливих погодних умов, на відкритій місцевості у населеному пункті, де не було жодних перешкод для виконання ним вимог ПДР України, а тим більше не існувало передумов для їх порушення. Проте ОСОБА_4 знехтував безпекою учасників дорожнього руху й, маючи можливість виявити зустрічний транспортний засіб, який рухався навпроти, грубо порушив ПДР та здійснив зіткнення з потерпілим, котрий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Суд також звертає увагу, що потерпілим від даного злочину є діючий військовослужбовець, який в результаті отриманих травм має ампутовану праву руку, пройшов численні оперативні втручання та має непоправний стан здоров`я, тобто від такого кримінального правопорушення настали тяжкі наслідки, які неможливо виправити.

А враховуючи те, що покарання має на меті запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, то призначення покарання за вчинення даного кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, на переконання суду, сприятиме як загальній безпеці дорожнього руху так і належній сатисфакції для потерпілого.

Приймаючи таке рішення, суд бере до уваги думку потерпілого, який просив застосувати до обвинуваченого покарання виключно у виді позбавлення волі, що за умов потерпілоорієнтованого підходу у здійсненні судочинства є вагомим аргументом при призначенні покарання за даним кримінальним правопорушенням.

Суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті кримінального закону, без прийняття рішення про звільнення його від відбуття покарання з випробуванням, забезпечить справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи обвинуваченого.

Тому, суд погоджується з думкою прокурора та потерпілого, що обвинуваченому необхідно обрати покарання без застосування положень статті 75 КК України.

Строк обраного раніше запобіжного заходу сплив і прокурор не клопотав про його продовження чи обрання, а тому підстав для вирішення запобіжного заходу немає.

Вирішуючи питання цивільного позову суд дійшов до наступного висновку.

За приписами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Представник потерпілого звернувся до суду з цивільним позов, в якому просив:

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 майнову шкоду у розмірі 540 332 грн. 32 коп. (п`ятсот сорок тисяч триста тридцять дві грн. 32 коп.)

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 3 000 000 гривень (три мільйони гривень)

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_7 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що потребували тривалого лікування, хірургічних втручань та реабілітації, а також призвели до втрати кінцівки та інвалідності. Витрати на лікування та реабілітаційні заходи становлять 409 255,99 грн., вартість пошкодженого мотоцикла - 121 076,33 грн., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 10 000 грн. Крім того, представник просив стягнути 40 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, однак в подальшому від таких вимог відмовився, та 3 000 000 грн. моральної шкоди, завданої фізичними стражданнями, тривалим лікуванням, втратою працездатності, зміною способу життя, необхідністю стороннього догляду та істотним погіршенням психологічного стану потерпілого. Зазначив, що цивільна відповідальність обвинуваченого не була застрахована, а добровільного відшкодування завданої шкоди обвинуваченим не здійснено.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокатом ОСОБА_5 поданий відзив на цивільний позов, в якому сторона захисту заперечує задоволення цивільного позову повністю з огляду на те, що заявлені потерпілим вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Послався на висновок експерта, відповідно до якого водій мотоцикла мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом своєчасного екстреного гальмування, а також на відсутність у матеріалах провадження висновку щодо ступеня вини кожного з учасників ДТП. Вказав, що потерпілим не доведено належним чином причинний зв`язок між діями обвинуваченого та усіма заявленими до відшкодування витратами, а також їх розмір. З огляду на це захисник просив у задоволенні цивільного позову відмовити.

В судових дебатах обвинувачений та його захисник ОСОБА_6 погодилися із цивільним позовом в частині відшкодування матеріальної шкоди, проте заперечили задоволення у повному обсязі моральну шкоду, вважаючи її надмірною.

У судовому засіданні досліджено копії медичної документації потерпілого ОСОБА_7 щодо результатів обстежень та ходу лікування, а також висновок експерта за результатами проведення транспортно – товарознавчої (автотоварознавчої) експертизи за договором з стороною справи №446/22/26 від 05.03.2025 №23035.

Підстави та порядок відшкодування шкоди регулюється Цивільним кодексом України.

Так, згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки регулюється ст. 1187 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно п. 4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судом враховано характер та тяжкість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, тривалість лікування та реабілітації, проведення оперативних втручань, втрату кінцівки, встановлення інвалідності та істотну зміну звичного способу життя потерпілого.

Відтак суд доходить висновку що з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 слід стягнути майнову шкоду у розмірі 540 332,32 грн., оскільки така доведена на підставі належних та допустимих доказів і така визнається стороною цивільного відповідача.

Щодо наявності підстав для задоволення розміру моральної шкоди заявленої у позові, то суд вважає, що він також підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка беззаперечно була завдана потерпілому протиправними діями обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_7 було завдано тяжкі тілесні ушкодження, заподіяно моральні, фізичні та душевні страждання, емоційний стрес.

Таким чином, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої потерпілому у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить із душевних страждань, які він зазнав у зв`язку з противоправною поведінкою обвинуваченого, від дій якого завдано тяжкі тілесні ушкодження, що порушило його нормальні життєві зв`язки, усталений та звичний образ життя, завдало психологічних страждань, а також виходячи з засад розумності й справедливості, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, на утримані якого перебувають діти, та який особою з інвалідністю ІІІ групи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог цивільного позивача щодо відшкодування моральної шкоди, а тому стягує на його користь з обвинуваченого грошовий еквівалент цієї моральної шкоди, який, на думку суду, становить 1 500 000, 00 гривень.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт на мотоцикл марки «Honda» моделі «CB600F» реєстраційний номер НОМЕР_7 та на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» р.н. НОМЕР_1 – скасувати.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Так, у даному кримінальному провадженні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 38 923 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять три) гривні 90 копійок, зокрема:

-витрати на залучення експерта Львівського НДЕКЦ МВС України для проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №СЕ-19/114-25/21327-ІТ від 17.10.2025 становлять 4 457 гривень;

-витрати на залучення експерта Львівського НДЕКЦ МВС України для проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №СЕ-19/114-25/21329-ІТ від 17.10.2025 становлять 4 457 гривень;

-витрати на залучення експерта Львівського НДЕКЦ МВС України для проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» №СЕ-19/114-25/21330-ІТ від 28.10.2025 становлять 6 685,50гривень;

-витрати на залучення експерта Львівського НДІ СЕ для проведення комплексної експертизи по спеціальності відео- звукозапису та інженерно-транспортної експертизи №4101-Е від 24.09.2025 становлять 23 324,40 гривень.

Долю речових доказів у справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Термін відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду у розмірі 540 332, 32 грн. (п`ятсот сорок тисяч триста тридцять дві гривні тридцять дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 1 500 000, 00 грн. (один мільйон п`ятсот тисяч гривень нуль копійок).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати, а саме витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні у загальному розмірі 38 923 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять три) гривні 90 копійок.

Скасувати арешт накладений на мотоцикл марки «Honda» моделі «CB600F» реєстраційний номер НОМЕР_7 та на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» р.н. НОМЕР_1 ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

Речові докази:

-мотоцикл марки «Honda» моделі «CB600F» реєстраційний номер НОМЕР_7 – повернути власнику ОСОБА_7 .

-автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» р.н. НОМЕР_1 – повернути власнику ОСОБА_10 .

-копію медичної карти стаціонарного хворого №75666 на ім`я ОСОБА_7 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

-DVD-R диск, ємністю 4,7 Gb, на якому міститься відеозапис під назвою «D04_20250828190910» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

-DVD-R диск, ємністю 4,7 Gb, на якому міститься відеозапис під назвою «BudBaza-IPC» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 15.10.2026.

Суддя ОСОБА_1