Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №332/6118/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6118/25

Провадження №: 2/332/825/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Сапунцова В.Д., за участю секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Лівобережний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2025 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя звернувся адвокат Ювченко А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Лівобережний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2013 року постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 750 грн щомісяця, починаючи з 14.08.2013 року. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2019 року змінено спосіб стягнення аліментів з відповідача, ухвалено стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання спільної дитини в розмірі 1/5 частки від доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням і до досягнення дитиною повноліття. 17.10.2013 року державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного МУ МЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження 3 40281932. Протягом тривалого часу з серпня 2013 року по вересень 2019 року ( на виконання рішення суду від 23.09.2013 року) та з жовтня 2019 року по травень 2022 року ( на виконання рішення від 05.09.2019) відповідачем сплачувалися аліменти на утримання доньки, і лише з червня 2022 року по день досягнення повноліття у липні 2024 року відповідач припинив сплачувати аліменти взагалі. З урахуванням наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 за рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2013 року у справі №332/4224/13 за період часу з серпня 2013 по липень 2024 року включно, яка склала 64300,99 грн.

02.03.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому останній проси відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так у відзиві відповідачем вказано, що ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2025 року заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2024 року було скасовано і вказана ухвала набрала законної сили 20.08.2025 року, тому виконавче провадження №77174221 було закінчено. Також відповідач вказав, що декілька разів державним виконавцем було здійснено розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, які між собою мали суттєві відмінності. Останній розрахунок був виданий ОСОБА_2 06.02.2026 року, в якому зазначено, що розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 13.01.2026 р. становить 20572,08 грн. Окрім того, ОСОБА_2 з 17.10.2013 року та до 01.09.2019 регулярно сплачував аліменти у встановленому судовим рішенням порядку і розмірі, заборгованості зі сплати аліментів у вказаний період не мав. З 02.09.2019 по 31.01.2022 ОСОБА_2 був працевлаштований у ТОВ «Пайса-інвест», де товариством своєчасно і в повному обсязі перераховувались на рахунок державної виконавчої служби відповідні відрахування з заробітної плати ОСОБА_2 . З 10.03.2022 по 17.11.2022 ОСОБА_2 проводились виплати допомоги по безробіттю, відрахування по сплаті аліментів. З 01.12.2022 по 17.07.2025 ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Запорізький завод гідравлічного обладнання». З 22.07.2025 та по теперішній час відповідач працевлаштований в управлінні воєнізованої охорони АТ «Мотор Січ». Про кожен випадок зміни місця роботи відповідач належним чином повідомляв державного виконавця, також до відома ОСОБА_2 доводив своїх роботодавців про необхідність проведення відрахувань з його доходів на сплату аліментів та перерахування утриманих коштів на рахунок виконавчої служби. Всупереч цьому, з розрахунку, наданого державним виконавцем відповідачу стало відомо, що під час працевлаштування в ТОВ «Запорізький завод гідравлічного обладнання» не перераховувалися на рахунок виконавчої служби утримані з його заробітної плати грошові кошти по сплаті аліментів. Із вказаного розрахунку вбачається, що у грудні 2022 року підприємством було перераховано 495,69 грн, у березні 2023 – 83,33 грн. Таким чином, в утворенні заборгованості зі сплати аліментів відсутня вина ОСОБА_2 , що є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі розпорядження керівника апарату Заводського районного суду м. Запоріжжя №308 від 28.05.2026 року, справу за позовом адвоката Ювченка А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Лівобережний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів повторно розподілили протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями та ухвалою від 13.07.2026 року суддею Заводського районного суду м. Запоріжжя Сапунцовим В.Д. цивільну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.

Сторони у судове засідання 12.10.2026 року не з`явилися, від представника позивача адвоката Ювченка А.В. через електронний суд надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Від відповідача та його представника жодних заяв та клопотань не надходило.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, відзив на позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2013 ( ЄУН №332/4224/13-ц) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 750 гривень щомісяця на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14.08.2013 року до її повноліття. Рішення набрало законної сили 04.10.2013 року.

17.10.2013 року пред`явлено виконавчий лист, виданий Заводським районним судом м. Запоріжжя на виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2013 року.( виконавче провадження №40281932)

05.09.2019 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя ( ЄУН №333/813/19) змінено спосіб і розмір стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2013 року. Визначено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/5 частки від доходу платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2026 року скаргу ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання задоволено.

03.06.2026 року старшим державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рябінським А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні 340281932 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91р., в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно дост.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною 3 статті 195 СК України визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Згідно з ч. 4 ст.194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідно до зазначеного, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

Дослідивши копію трудової книжки ОСОБА_2 , а також розрахунку заборгованості, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 після винесення рішення щодо стягнення з останнього аліментів працював та відповідними підприємствами відбувались перерахування на рахунок державної виконавчої служби кошти в рахунок сплати аліментів.

Впродовж з січня 2022 по травень - липень 2023 року ( в різних розрахунках різниця в місяцях) відповідачем періодично здійснювались перерахування в рахунок сплати аліментів

15.10.2024 року державним виконавцем Лівобреженого відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження №40281932 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, яку державний виконавець повинен був надіслати для виконання до ТОВ «Запорізький завод гідравлічного обладнання».

Таким чином, на час працевлаштування ОСОБА_2 з 01.12.2022 по 17.07.2025 в ТОВ «Запорізький завод гідравлічного обладнання», рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2013 року з урахуванням рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2019 року (про зміну способу та розміру стягнення аліментів з відповідача) не виконувалось не з вини ОСОБА_2 .

Більш того, відповідно до розрахунку державного виконавця, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на день подання позову становив 38852,93 грн (станом на липень 2024 рік), що не узгоджується із твердженнями позивача про заборгованість відповідача зі сплати аліментів у сумі 64300 грн. 99 коп.

Окрім того, відповідно до наданих розрахунків відповідачем вбачається, що заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 сплатив в повному обсязі, що також відображено в ухвалі Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2026 року. На підставі викладеного, державним виконавцем була винесена постанова від 03.06.2026 про закінчення виконавчого провадження № 40281932 у зв`язку із повним виконанням рішення.

Виходячи з наведених обставин та у відповідності до вище наведених норм права, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Лівобережний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 .

Третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 45028225, адреса: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6

Суддя: В.Д. Сапунцов