Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №309/2020/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2020/26

Провадження № 2/309/1100/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, посилаючись на те, що:

-21.04.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний Договір №5477168 про надання споживчого кредиту. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «56012»;

-згідно з умовами Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 4000грн.; строк кредиту складає 360 днів; дата повернення кредиту (16.04.2026);

-ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 6000грн. у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору;

-відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав;

-28.11.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №28/11/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача;

-отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного Договору факторингу №28/11/2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в розмірі 14836грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 4000грн., заборгованості за процентами – 8436грн., штрафні санкції 2000грн., комісії за надання кредиту 400грн.,

-в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 29.11.2025 року по 16.04.2026 року (139 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5282грн.,

звернувся до суду із позовом та просив: стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія» «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 18118грн., з яких: сума кредиту 4000грн., сума процентів за користування кредитом 8436грн., нараховані Позивачем проценти за 139 календарних днів 5282грн., комісія за надання кредиту 400грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2662грн.40коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000грн..

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, призначено судове засідання, витребувано у АТ «ВСТ Банк» /49051, м.Дніпро, вулиця Курсантська, 24/ інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 /, а також підтвердження факту зарахування коштів 21.04.2025 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «ВСТ Банк», у сумі 4000грн., за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» /код ЄДРПОУ 42753492/ через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» /а.с.139-140/.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечував /а.с.2-25/.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином /а.с.146/, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи в його відсутність в заочному порядку, на підставі документів та доказів, які є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 21.04.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5477168 у сумі 4000грн.00коп. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «56012» /а.с.56-81/.

Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 4000грн. (п.1.2. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів (п.1.3. кредитного договору). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (16.04.2026) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

Укладаючи Кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1.4.1.Стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4000грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом АТ «ВСТ Банк» від 13.07.2026 №3341-БТ /а.с.142/, довідкою ТОВ «УПР» №1-0112 від 01.12.2025 /а.с.48/.

28.11.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №28/11/2025, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту /а.с.107-125/.

За договором факторингу Клієнт відступив факторові право вимоги заборгованостей до боржників позичальників на умовах, передбачених договором факторингу, що підтверджується, зокрема: актом прийому-передачі реєстру боржників /а.с.126-127/, реєстром боржників від 28.11.2025 /а.с.44-47/.

Про факт переходу права вимоги за кредитним договором позивач повідомив відповідача листом від 01.12.2025 /а.с.27-28/.

Розмір заборгованості відповідача, згідно розрахунків заборгованості від 28.11.2025 /а.с.30-37/ та від 16.04.2026 /а.с.38-41/, складає 18118грн., з яких: сума кредиту 4000грн., сума процентів за користування кредитом 8436грн., нараховані Позивачем проценти за 139 календарних днів 5282грн., комісія за надання кредиту 400грн..

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

За змістом статей 626, 628 ЦК України: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України: визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої ст.207 ЦК України: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України: передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.04.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір кредиту №5477168 про надання споживчого кредиту у сумі 4000грн.00коп..

Кредитний договір №5477168 містить персональні дані відповідача, зокрема, його паспортні дані, номер картки платника податків, номера мобільного телефону, а також номер банківської платіжної картки, на який перераховуватимуться грошові кошти, реквізити якої надано споживачем. Також в даному кредитному договору визначено предмет, порядок та умови надання кредитного договору.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), яка акцептована відповідачем 21.04.2025 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача «56012».

Відтак судом встановлено, що договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий первісним кредитором на номер телефону, зазначений ОСОБА_1 при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений між сторонами.

Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти в ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відповідно до Договору №5477168 від 21.04.2025 на суму 4000грн., строком на 360 днів, зі сплатою процентів на умовах договору.

Відповідач оплати за Кредитним договором належним чином в повному обсязі не здійснював.

Станом на 16.04.2026 відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України: предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відтак суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» надала належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

Щодо вимоги про стягнення комісії, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»: загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»: до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»: споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15 (провадження №61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов кредитного договору передбачена комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 400грн..

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, розрахунково-касовим обслуговуванням, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за надання кредиту.

За таких обставин, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування – це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як видача кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки положення кредитного договору про сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 400грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позивачем неправомірно нараховано позичальнику списання по комісії за надання кредиту в розмірі 400грн., яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 17718грн., з яких: сума кредиту 4000грн., сума процентів за користування кредитом 8436грн., нараховані Позивачем проценти за 139 календарних днів 5282грн..

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України: суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2603грн.62коп. /а.с.1/ та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 779грн.23коп., що підтверджується: договором про надання правової (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеним між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; заявкою на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року /а.с.128-130/; рахунком на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року /а.с.50-52/; актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року /а.с.42-43/, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247 ч.2, 263-265, 268, 273, 280-283, 287-289, 354-355 ЦПК України, ст.526-527, 530, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КАМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» /місце знаходження: 03045, м.Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок №27, приміщення №2, код ЄДРПОУ: 44559822/ до ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 / про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі – 17718грн., з яких: сума кредиту 4000грн., сума процентів за користування кредитом 8436грн., нараховані Позивачем проценти за 139 календарних днів 5282грн..

В частині вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 400грн., - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2603грн.62коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9779грн.23коп..

Решту судового збору в розмірі 58грн.78коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 220грн.77коп. покласти на позивача.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Хустського

районного суду: О.В.Лук`янова